про відмову у відкритті касаційного провадження
01 грудня 2025 року
м. Київ
справа №120/15480/24
адміністративне провадження № К/990/48621/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 023830027434 від 11.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 04.03.2024, зарахувавши до його загального страхового стаж наступні періоди роботи: - з 17.02.1995 по 18.01.1996 на посаді огранувальника алмазів у діаманти в ЗАТ «Орнамент-Трейдинг Д»; - з 19.01.1996 по 28.06.1996 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ЗАТ ««Орнамент Трейдинг»; - з 12.05.1999 по 29.12.2000 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ТОВ «Елдіам»; - з 01.01.2001 по 29.11.2002 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ТОВ «Шарон»; - з 01.12.2002 по 31.12.2007 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ЗАТ «Руїз Даймондс»; - з 01.01.2008 по 29.09.2008 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ТОВ «Руїз Даймондс»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди роботи: - з 16.09.1996 по 06.05.1999 на посаді огранувальника алмазів у діаманти на «Вінницькому заводі «Кристал»; - з 12.05.1999 по 29.12.2000 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ТОВ «Елдіам»; - з 01.01.2001 по 29.11.2002 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ТОВ «Шарон»; - з 01.12.2002 по 31.12.2007 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ЗАТ «Руїз Даймондс»; - з 01.01.2008 по 29.09.2008 на посаді огранувальника алмазів у діаманти у ТОВ «Руїз Даймондс».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 023830027434 від 11.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.03.2024, при цьому зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи: з 17.02.1995 по 18.01.1996 у ЗАТ «Орнамент-Трейдинг Д»; з 19.01.1996 по 28.06.1996 у ЗАТ «Орнамент-Трейдинг»; з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ «Елдіам»; з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ «Шарон»; з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ «Руїз Даймондс»; з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ «Руїз Даймондс»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2, періоди роботи: з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ «Елдіам»; з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ «Шарон»; з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ «Руїз Даймондс»; з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ «Руїз Даймондс».
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник обмежився лише цитуванням норм частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Проте, скаржник у касаційній скарзі не надав належного обґрунтування щодо значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, неможливості спростування встановлених судом обставин у майбутніх справах, значного суспільного інтересу чи виняткового значення справи для учасника процесу, а також помилковості віднесення справи до категорії справ незначної складності, що не відповідає вимогам для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій з урахуванням вимог щодо права на касаційне оскарження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук