01 грудня 2025 року
м. Київ
справа №320/30472/24
адміністративне провадження № К/990/44036/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №320/30472/24 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025, задоволено позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2024 №1414/ж10/31-00-04-01-03-31, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 6 796 741,00 грн у декларації за листопад 2023 року і донараховано 3 398 371,00 грн штрафних санкцій, від 10.06.2024 №1415/ж10/31-00-04-01-03-31, яким встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 4 819 500,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 27.10.2025 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №320/30472/24.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначено, що первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційної скаргою відбулось у межах строку на касаційне оскарження, повторне подання касаційною скаргою відбулось впродовж розумного строку, та Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 27.10.2025, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 17.10.2025.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.11.2025 скаржником уточнено підстави касаційного оскарження, вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що в частині взаємовідносин Позивача з ТОВ «БІЛОЗАВОДСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми пунктів п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15.05.2020 у справі №823/1538/16, від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі №826/487/16, від 29.02.2024 у справі №380/7564/22, від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 07.12.2022 у справі №640/20383/20, від 14.07.2025 у справі №320/11756/23.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині взаємовідносин з СТОВ «АФ «МАРКІВСЬКЕ», ФГ «САПФІР-АГРО», СТОВ «СТЕПОВЕ», СТОВ АФ «УКРАЇНА НОВА», при цьому судами порушено норми процесуального права - ст.ст. 90, 242 КАС України, що призвело до порушення норм матеріального права - п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України. Податковим органом вказано, що згідно встановлених обставин справи, проведеним аналізом зібраної податкової інформації зафіксовано факт здійснення вищезазначеними контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності у взаємодії з незаконним органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, про що свідчать порушені кримінальні впровадження по ч. 4 ст. 111-1 КК України, та ч.2 ст.111, ч.1 ст.111-2 КК України проти посадових осіб (директора та головного бухгалтера) даних підприємств.
Верховний Суд зазначає, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки. Крім того, вказане скаржником судове рішення не є остаточним, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Судами попередніх інстанцій зроблено висновки, що досліджувані операції ДП «Сантрейд» із ТОВ «Білозаводський елеватор», СТОВ «Агрофірма «Марківське», ФГ «Сапфір-Агро», СТОВ «Степове», СТОВ Агрофірма «Україна Нова» підтверджуються належно складеними первинними документами, які містять усі необхідні реквізити, а також документами про оплату товарів (послуг), їх приймання, транспортування і подальше використання у господарській діяльності підприємства позивача. Також, наявні належно складені і зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні; відповідні операції належним чином відображені у податковому і бухгалтерському обліку позивача. Відомості про таких контрагентів як СТОВ «Степове», СТОВ Агрофірма «Україна Нова», які згадувалися у кримінальному проваджені №22022220000003466 від 29.11.2022, були виключені із цього кримінального провадження. Зазначені податковим органом відомості в кримінальних провадженнях не містять інформації про нездійснення господарської діяльності контрагентами позивача, а лише стосуються можливої співпраці певних осіб із окупаційною адміністрацією. Фактично претензії у акті перевірки зводяться не до порушень у діях позивача, а до посадових осіб контрагентів позивача, що не відповідає принципу індивідуальної відповідальності.
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального судами попередніх інстанцій, як має застосовуватись відповідна норма права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду, який висновок має бути сформульовано судом у даній справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №320/30472/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №320/30472/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко