01 грудня 2025 року
м. Київ
справа №826/6506/15
адміністративне провадження № К/990/43424/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 в адміністративній справі №826/6506/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 в адміністративній справі № 826/6506/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено. Замінено Відповідача у справі № 826/6506/15 - Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» (ЄДРПОУ 34355058) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 в адміністративній справі №826/6506/15 у розмірі 153 529,95 грн.
До Верховного Суду 23.10.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 в адміністративній справі №826/6506/15.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, уточнено підстави касаційного оскарження.
В обґрунтування зазначеного клопотання скаржником вказано, що строк оскаржуваного рішення в один рік ще не закінчився, відповідачем після повернення касаційної скарги невідкладно вчинялись дії щодо повторного звернення до суду, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 23.10.2025, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційної скарги, тобто саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що оскаржуване судове рішення винесено при неправильному застуванні статті 139 КАС України при винесенні оскаржуваного судового рішення за відсутності висновків Верховного Суду з питань застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах. Контролюючим органом зауважено, що копію платіжного доручення подано позивачем на підтвердження сплати судового збору в сумі 153529,95 грн лише разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. Заявником не дотримано вимоги частини 7 статті 139 КАС України, оскільки до закінчення судових дебатів у справі, а також, протягом п'яти днів після ухвалення рішення ним не було подано відповідних доказів. При цьому, заява ТОВ «Ліндстрем» про ухвалення додаткового судового рішення з відповідними доказами надійшла до суду апеляційної інстанції лише 07.08.2019.
Верховний Суд зазначає, що, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що платіжне доручення було долучено позивачем ще до апеляційної скарги. В матеріалах справи міститься апеляційна скарга від 24.10.2016, в переліку додатків якої позивачем зазначено: «оригінал платіжного доручення про сплату судового збору з відміткою банку про виконання». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 у справі №826/6506/15 з тих підстав, що апеляційна скарга подана у встановлений законом строк і відповідає вимогам статті 187 КАС України. Отже, відкриваючи провадження судом встановлено сплату позивачем судового збору. Про долучення позивачем платіжного доручення до апеляційної скарги свідчить також і відсутність відповідного акту, який повинен бути складений працівниками служби діловодства (канцелярії) суду на виконання вимог п. 2.1.7, 2.1.8, 6.1.13 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174, який фіксував би відсутність документа, під час відкриття конверта (пакета), в якому надійшла апеляційна скарга. До того ж, в матеріалах справи міститься супровідний лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016, у відповідності до якого справа, разом із апеляційною скаргою з копіями та додатками на 10 арк., включаючи документ про сплату судового збору від 20.10.16 №3340 на суму 153 529,95 грн була направлена до суду апеляційної інстанції.
Контролюючим органом такі висновки суду апеляційної інстанції не спростовано, не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права та як така норма має застосовуватись.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку касаційного оскарження додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 в адміністративній справі №826/6506/15.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 в адміністративній справі №826/6506/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва І.А. Гончарова В.П. Юрченко