01 грудня 2025 року
м. Київ
справа №460/133/24
адміністративне провадження №К/990/45799/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 07.11.2025 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам статей 329, 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд ухвалою від 11.11.2025 подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд запропонував скаржнику у визначений у цій же ухвалі строк усунути недоліки касаційної скарги та надати до суду уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження має бути викладений з урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Залишаючи подану скаржником касаційну скаргу без руху, Верховний Суд установив, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24 була прийнята у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представників сторін. Повне судове рішення складено 07.04.2025.
Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 07.05.2025, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано 07.11.2025, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
Натомість, питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень Головним управлінням ДПС у Рівненській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України не порушено; жодних доказів, які б засвідчували поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24 скаржником до суду касаційної інстанції також не надано.
А тому, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику необхідно надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025, ухваленої за результатом апеляційного перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №460/133/24 із зазначенням підстав та долученням належних доказів, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом.
У даному випадку, як вказав суд, належними доказами можуть бути, наприклад: докази своєчасного звернення (або неможливості звернення) до суду апеляційної інстанції про отримання оскаржуваного рішення, оригінал поштового конверта в якому оскаржувану постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24 було направлено рекомендованим листом на адресу скаржника або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення/ненаправлення копії оскаржуваного судового рішення на адресу останнього тощо.
У зв'язку з наявністю в Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 11.11.2025 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 11.11.2025) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 12.11.2025 о 12:40од.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Рівненській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 21.11.2025 до Верховного Суду подано:
- редакційно уточнену касаційну скаргу з посиланням на процесуальні підстави касаційного перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24, визначені, зокрема, пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження прийнятих у цій справі судових рішень.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку скарги, Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України посилається на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення раніше поданої відповідачем касаційної скарги з наданням права повторного звернення до суду з касаційною скаргою.
Скаржник стверджує, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі. На його переконання, така необхідність обумовлена тим, що первинна касаційна скарга була подана у встановлений процесуальний строк, а надалі скаржником здійснювалося виконання вимог ухвали суду щодо надання документ про сплату судового збору з подальшим повторним зверненням до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Тобто, приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, як на переконання скаржника, є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги.
Далі, за змістом клопотання, посилаючись на низку рішень Верховного Суду щодо поновлення строків касаційного оскарження, скаржник наголошує на належній реалізації ним права на звернення до суду. Він також зазначає на відсутність зловживання процесуальними правами з боку контролюючого органу, що підтверджується врахуванням зауважень, викладених у попередній ухвалі Верховного Суду про повернення касаційної скарги, та оперативним повторним зверненням до суду у найкоротші строки після її повернення (з урахуванням реалізації суб'єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п'ятою статті 333 КАС України).
Як додаткову аргументацію, скаржник посилається на обставини функціонування державних органів, зокрема, Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах воєнного стану. Останній, на її думку, є форс-мажорною обставиною, яка істотно ускладнила реалізацію процесуальних прав учасників справи.
Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та керуючись положеннями КАС України, скаржник вказує про необхідність урахування зазначених ним у клопотанні обставин як поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, надісланому на виконання вимог ухвали від 11.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд уважає їх неповажними з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24 була прийнята у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представників сторін. Повне судове рішення складено 07.04.2025.
Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 07.05.2025.
Верховний Суд звертає увагу, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається скаржник у поданому ним на виконання вимог ухвали від 11.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у останнього безумовного права в будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження судових рішень, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.
Крім того, Судом також з'ясовано, що Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24 три рази.
Кожну з раніше поданих скаржником касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 19.05.2025, 08.07.2025 та 08.10.2025 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення передбачених (визначених) статтею 328 КАС України підстав (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга у цій справі, обов'язок зазначення яких унормовано статтею 330 цього ж Кодексу. При цьому, визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного перегляду окреслених у касаційних скаргах, зокрема, пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 та пунктами 1, 4 частини другої статті 353 КАС України, у кожній зі своїх ухвал суд касаційної інстанції вичерпно та послідовно роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику.
Верховний Суд наголошує, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Суд окремо звертає увагу, що підставою для повернення трьох раніше поданих відповідачем касаційних скарг, слугувало виключно відсутність у кожній із них належного обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження визначених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки вчетверте поданої скаржником касаційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 Верховним Судом установлено, що її зміст щодо підстав для касаційного перегляду не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Тобто, звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте скаржник так і не врахував роз'яснень наданих Верховним Судом в ухвалах від 19.05.2025, 08.07.2025, 08.10.2025 та не усунув недоліків попередньо поданих касаційних скарг, які слугували підставою для їх повернення згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
А тому, 11.11.2025 Верховний Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Натомість подана відповідачем на виконання вимог ухвали від 11.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху редакційно уточнена касаційна скарга, з формальним посиланням як на процесуальні підстави касаційного перегляду на положення пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та пунктів 1, 4 частини другої статті 353 КАС України, жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків у частині викладення підстав для касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24. Це, своєю чергою, свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та систематичне ігнорування скаржником вимог і роз'яснень суду касаційної інстанції.
Таким чином, недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328 і 330 КАС України не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.
Факт попереднього звернення до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк також не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження.
Посилання скаржника на обставини регулярного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Щодо посилань скаржника на обставину запровадження з 24 лютого 2022 року на території України правового режиму воєнного стану, Верховний Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №?2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан, дія якого триває й дотепер.
Запровадження воєнного стану, згідно з частиною першою статті 121 КАС України, є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, якщо буде встановлено наявність прямого причинного зв'язку між цією обставиною та фактом пропуску відповідного строку.
При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Надаючи оцінку доводам відповідача, Суд вважає за необхідне зазначити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується виключно запровадження воєнного стану на території України та не містить положень щодо зміни строків розгляду справ чи інших процесуальних строків. Зазначеним указом, а також законодавчими актами, якими він затверджений, не було внесено змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо регулювання процесуальних строків.
Органи державної влади після запровадження воєнного стану продовжують здійснювати свої повноваження у встановленому законом порядку. Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, затверджені рішенням Ради суддів України від 05.08.2022 №23, мають виключно рекомендаційний характер та можуть враховуватися судом лише у сукупності з іншими обставинами та доказами, що підтверджують наявність підстав, зокрема, для поновлення процесуального строку.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану не може розглядатися як достатня та безумовна підстава для визнання причин пропуску процесуального строку поважними. Для цього необхідно надати належні обґрунтування та докази того, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на діяльність конкретного державного органу.
У свою чергу, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема, Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в умовах дії на всій території України правового режиму воєнного стану, скаржник не наводить конкретних доводів і не надає суду жодних доказів, які б підтверджували, яким саме чином вказані обставини вплинули на його обов'язок дотриматися встановленого КАС України строку касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.
Доводи викладені скаржником у клопотанні щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, Верховний Суд також вважає необґрунтованими. Це зумовлено тим, що частина п'ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації права на касаційне оскарження, визначені статтею 329 цього Кодексу, а є імперативною нормою процесуального права, яка встановлює граничний (присічний) строк для суб'єктів владних повноважень на подання касаційної скарги.
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов'язане з обов'язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов'язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства.
Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень, на думку Верховного Суду, є суб'єктивною причиною, а наслідки, що настали внаслідок такої причини, є результатом неналежного виконання процесуальних обов'язків, які мають бути однаковими для всіх учасників справи.
Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від власних організаційних труднощів шляхом уникнення або зволікання виконання процесуальних обов'язків, зокрема, подання касаційної скарги в належний строк.
Отже, сукупність встановлених Верховним Судом, за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження з дотриманням вимог КАС України.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, Верховний Суд не убачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, подана касаційна скарга підлягає повторному залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №460/133/24 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повторно залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк визначений судом не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
М.М. Гімон
В.П. Юрченко