01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 331/3059/23
провадження № К/990/46258/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернікова Дениса Юрійовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, треті особи: Голова Комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович, Голова Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області Судариков Ігор Юрійович, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
10 листопада 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 11 листопада 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі автор як на підставу оскарження вказаних судових рішень вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуючи про неврахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 28 липня 2020 року у справі № 591/3054/16-а, від 13 травня 2021 року у справі № 377/759/19, від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21, від 11 липня 2023 року у справі № 334/6363/21, та інших, в якій викладена правова позиція щодо застосуванням положень частини шостої статті 36, частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (в частині вакантних посад не державної служби - провідний інспектор відділу господарського обслуговування та матеріально - технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення (пункт 2 у довідці); провідний інспектор загального відділу управління адміністративного забезпечення (пункт 103 у довідці) через відсутність індивідуальної пропозиції зайняти вакантну посаду не державної служби та встановлення вимоги для зайняття вакантної посади недержавної служби через участь у загальному доборі.
Так, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував зазначені постанови Верховного Суду й установив, що обставини у справах № 591/3054/16-а, № 377/759/19, № 340/222/20, № 638/14165/21, № 334/6363/21 не є подібними до обставин цієї справи, оскільки в жодній із них Суд не надавав оцінки застосуванню норм статей 36, 40, 49-2 Кодексу законів про працю України в умовах реорганізації установи, посади працівників якої не належать до посад державної служби та на яких поширюється законодавство про працю, шляхом приєднання до установи, на посади якої поширюється законодавство про державну службу, а спеціального механізму переведення таких працівників законодавцем не передбачено.
Отже, правовідносини, що склалися у цій справі, не є подібними до правовідносин у справах № 591/3054/16-а, № 377/759/19, № 340/222/20, № 638/14165/21, № 334/6363/21.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із покликаннями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно, покликанням на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України із належним обґрунтуванням наявності виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернікова Дениса Юрійовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 331/3059/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, треті особи: Голова Комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович, Голова Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області Судариков Ігор Юрійович, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович