Справа № 240/4863/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 - про звернення військовою частиною з клопотанням до Звягельської територіальної громади про виключення квартири АДРЕСА_1 , житл. площею 29,4 кв.м., загальною площею 56,0 кв.м., з числа службових;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звернення військовою частиною з клопотанням до Звягельської територіальної громади про виключення квартири АДРЕСА_1 , житл. площею 29,4 кв.м., загальною площею 56,0 кв.м., з числа службових.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідачем у встановлений строк не розглянуто його рапорт про звернення військовою частиною з клопотанням до Звягельської територіальної громади про виключення квартири АДРЕСА_1 , житл. площею 29,4 кв.м., загальною площею 56,0 кв.м., з числа службових.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 12.01.2024 позивач звернувся з рапортом до військової частини № НОМЕР_2 - про звернення військовою частиною з клопотанням до Звягельської територіальної громади про виключення квартири АДРЕСА_1 , житл. площею 29,4 кв.м., загальною площею 56,0 кв.м., з числа службових.
Оскільки рапорт у встановлений строк відповідачем не було розглянуто, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Слід наголосити, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Варто зазначити, що чинним законодавством України (на момент виникнення спірних правовідносин) не був передбачений термін розгляду рапорту.
Разом з тим, відповідно до ст.115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
За змістом ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їхнього надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Отже, щодо термінів розгляду рапорту слід керуватись 15-денним або місячним (максимум) строком згідно з зазначеним вище законом.
За приписами ст.117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Про результати розгляду рапорту, командир має повідомити військовослужбовця та надати йому відповідь. Така відповідь має містити рішення всіх питань, які були поставлені військовослужбовцем у рапорті.
Відмова у вирішенні питань має бути обґрунтованою та містити посилання на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Така відмова доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі.
Як слідує з наданих доказів та не заперечується відповідачем, рапорт позивача від 12.01.2024 про розгляд піднятого ним питання, надійшов поштою до військової частини НОМЕР_1 25 січня 2024 року та був зареєстрований, як вхідний документ, цього ж дня 25.01.2024, вхідний № 2436. У своєму рапорті позивач зазначив адресу: АДРЕСА_2 (зараз АДРЕСА_3 ).
До відзиву відповідач надав лист в/ч НОМЕР_1 від 05.02.2024 №1957, адресований позивачу про результати розгляду його рапорту.
Відтак, рапорт позивача у встановлений строк відповідачем був розглянутий, тому протиправна бездіяльність щодо його не розгляду у даному випадку відсутня.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.