Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7346/25
Провадження № 2/711/3304/25
11.11.2025 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі судового засідання Кобилка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Руденко Марину Олегівну, звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом (у подальшому уточнений - редакція від 10.09.2025) до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.07.2014 вона з відповідачем уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 785.
Як зазначено, за час подружнього життя у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із нею та вона особисто і самостійно займається його вихованням та забезпеченням.
У позовній заяві також вказано, що сімейне життя між ними не склались та поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю, вони є різними людьми та спільні інтереси в них відсутні.
Позивач також звертає увагу на те, що між ними постійно виникали сварки, що впливало на їхній психічний стан та кожного разу спричиняло їм обом емоційний біль, а також дитині душевні страждання. Більше того, дитина була постійним свідком сварок, що в майбутньому може негативно вплинути на її повноцінний розвиток. Все це призвело до того, що на теперішній час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено. За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Вони тривалий час мешкають окремо і примирення між ними неможливе. Подальше їхнє життя як подружжя та збереження шлюбу стало суперечити її інтересам та інтересам дитини. Крім того, зазначає, що спору про поділ спільного майна подружжя немає.
На підставі викладеного вище, позивач просить розірвати між нею та відповідачем шлюб, який зареєстрований 04.07.2014, актовий запис № 785.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху і надано термін для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вказаної вище ухвали суду, 10.09.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків з додатками, яку прийнято судом.
Ухвалою суду від 10.10.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували. Крім того, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.
У судове засідання позивач не з'явилася, хоча повідомлялася судом про місце, дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, 29.10.2025 позивач та її представник - адвокат Руденко М.О. подали до суду заяви, в яких просить судовий розгляд вказаної справи проводити без їхньої участі. Також вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити. Строк для примирення просять не надавати.
У судове засідання відповідач не з'явився, хоча повідомлявся судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи. Водночас, 10.11.2025 відповідач подав до суду заяву, в якій просить проводити судовий розгляд без нього. Крім того, зазначив, що він повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо розірвання шлюбу. Також просить не надавати строк на примирення.
Враховуючи думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції складено актовий запис № 785 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.07.2014. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 (а.с. 26).
Також встановлено, що за час перебування в цьому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30.08.2017, актовий запис № 729 від 30.0.8.2017 (а.с. 10). Батьком дитини записаний відповідач. До того ж, судом на цей час не встановлено наявності спору щодо батьківства та про поділ спільного майна між сторонами. Згода про місце проживання та виховання дитини між сторонами досягнута, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає зараз та буде мешкати разом з матір'ю, про що вона зазначила у позовній заяві та проти цього не заперечував відповідач.
Суд враховує позицію сторін про можливість розірвання шлюбу, оскільки вони разом як подружжя не проживають протягом тривалого часу, не мають спільного бюджету, спільне господарство ними не ведеться, намірів зберегти сім'ю не мають.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (ч. 3 ст. 105 СК України).
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Частиною другою ст. 112 СК України, встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Така ж позиція висловлена у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, взаємні почуття між ними втрачені, їх згода на продовження шлюбу відсутня, тобто немає їх вільної і повної згоди на шлюб. Встановлено, що вони не підтримують шлюбних відносин протягом тривалого часу, мешкають окремо, а також вони не пов'язані спільним побутом та бюджетом.
До того ж, відповідач визнав обставини та позовні вимоги, про що подав відповідну заяву від 10.11.2025, і визнання ним позову, за нормами ст. 206 ЦПК України, прийнято судом.
При дослідженні судом фактичних взаємовідносин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які у сторін відсутні.
Суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення.
Так, до початку розгляду справи по суті позивач не змінила предмет або підставу позову, не збільшила та не зменшила розмір позовних вимог, відповідач висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог у відзиві на позовну заяву, а тому суд розглянув цивільну справу у межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач виявила бажання, після розірвання шлюбу залишити прізвище - « ОСОБА_5 », що не суперечить нормам чинного законодавства, а тому такі вимоги підлягають до задоволення.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги про розірвання шлюбу задовольнити у повному обсязі, оскільки намірів зберегти сім'ю сторони не мають, а тому підстав щодо надання терміну для примирення, не вбачається, і про це жодна із сторін не заявляли.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 265, 268, 273 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 04.07.2014 (актовий запис № 785) між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована: АДРЕСА_2 ), який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 17.11.2025.
Головуючий суддя С.М. Позарецька