Справа № 697/2170/24
Номер провадження 1-кп/697/67/2025
Іменем України
01 грудня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви про відвід головуючому судді від 16.11.2025 та від 27.11.2025 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 336 КК України, -
У провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 336 КК України.
16.11.2025 обвинуваченим подано заяву про відвід головуючого судді.
Заява обґрунтована тим, що дії судді, порушують його право на справедливий судовий розгляд у зв'язку з цим була подана дисциплінарна скарга на ВРП. Вказує, що ознаками дисциплінарного проступку є:
- ігнорування заяв про відвід;
- недостовірне ведення журналу судового засідання;
- самовільне вирішення суддею питання про власний відвід (а.с.23-27 т.4).
27.11.2025 обвинуваченим було подано заяву про відвід головуючого судді.
Заява обґрунтована тим, що дії судді, порушують його право на справедливий судовий розгляд у зв'язку з цим була подана дисциплінарна скарга на ВРП. Вказує, що ознаками дисциплінарного проступку є:
- ігнорування заяв про відвід;
- самовільне вирішення суддею питання про власний відвід.
Заяви про відвід було передано головуючому судді на підставі довідки Канівського міськрайонного суду Черкаської області, враховуючи рішення зборів суддів Канівського міськрайонного суду №6 від 08.09.2025, для вирішення питання в порядку ст. 81 КПК України (або передачі заяви про відвід для авторозподілу в порядку ст. 35 КПК України, або залишення заяви про відвід без розгляду).
У судове засідання обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не може бути присутнім, у зв'язку з триваючим лікуванням та поданням скарги до ВРП.
Судом з урахуванням викладеного, положень ст. 81 КПК України, визнано можливим розгляд заяви про відвід розглядати у відсутність обвинуваченого та його захисника, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід судді, а підстави для відводу судді викладені у заяві про відвід судді.
У судовому засіданні прокурор просив залишити заяви про відвід без розгляду оскільки такі заяви неодноразово подавалися і були залишені або залишені без задоволення, або без розгляду.
Захисник ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Захисник ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася подала заяву від 29.11.2025 про те, що договір з ОСОБА_4 про надання правничої допомоги розірвано.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши заяви про відвід та матеріали справи, виходить з наступного.
Ухвалою суду від 08.10.2024 було призначено справу до судового розгляду.
З 08.10.2024 розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою обвинуваченого.
Обвинуваченим неодноразово подавалися заяви про відвід головуючого судді, які було розглянуто суддями Канівського міськрайонного суду Черкаської області, а саме:
- ухвалою судді ОСОБА_7 від 07.05.2025 у задоволенні заяви про відвід відмовлено (а.с.111-112 т.2);
- ухвалою судді ОСОБА_8 від 16.05.2025 у задоволенні заяви про відвід відмовлено (а.с.132-133 т.2);
- ухвалою судді ОСОБА_9 від 01.07.2025 у задоволенні заяви про відвід відмовлено (а.с.228-229 т.2);
- ухвалою судді ОСОБА_9 від 12.08.2025 у задоволенні заяви про відвід відмовлено (а.с.248-249 т.2);
- ухвалою судді ОСОБА_9 від 02.09.2025 у задоволенні заяви про відвід відмовлено (а.с.44-45 т.3);
- ухвалою судді ОСОБА_7 від 10.09.2025 у задоволенні заяви про відвід відмовлено (а.с.53-54 т.3).
23.09.2025 та 14.10.2025 обвинуваченим повторно всьоме та увосьме було подано заяви про відвід головуючого судді, обґрунтовані тим, що на нього було накладено грошове стягнення без належного урахування обставин, викладених у клопотанні про відкладення судового засідання, а саме медичних документів про стан його здоров'я, а також з підстав подання ним скарги до ВРП на дії головуючого судді.
Ухвалою судді від 15.10.2025 вище вказані заяви обвинуваченого ОСОБА_4 від 23.09.2025 та 14.10.2025 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 було залишено без розгляду, з підстав передбачених ч.4 ст. 81 КПК України (зловживання правом на відвід з метою затягування розгляду справи).
21.10.2025 та 03.11.2025 обвинуваченим повторно 9-10 раз було подано заяви про відвід головуючого судді, обґрунтовані тим, що на нього було накладено грошове стягнення без належного урахування обставин, викладених у клопотанні про відкладення судового засідання, а саме медичних документів про стан його здоров'я, а також з підстав подання ним скарги до ВРП на дії головуючого судді.
Ухвалою судді від 04.11.2025 вище вказані заяви обвинуваченого ОСОБА_4 від 21.10.2025 та 03.11.2025 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 було залишено без розгляду, з підстав передбачених ч.4 ст. 81 КПК України (зловживання правом на відвід з метою затягування розгляду справи).
Суд зазначає, що розглядаючи заяви про відвід від 23.09.2025, 14.10.2025, 21.10.2025, 03.11.2025 суд залишив заяви про відвід без розгляду, а не без задоволення, що не є порушенням норм кримінального законодавства.
Таким чином, заяви про відвід від 23.09.2025, 14.10.2025, 21.10.2025, 03.11.2025 не розглядалися по суті, а були залишені без розгляду з підстав зловживання правом на відвід з метою затягування розгляду справи (ч.4 ст. 81 КПК України).
У кожному кримінальному провадженні незалежність і об'єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Згідно з ч. 1,2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Заявлений обвинуваченим відвід судді не містить належних та підтверджених даних, (інших, відмінних від попередньо вказаних в заявах про відвід), які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК.
Доводи заявленого відводу в заявах від 16.11.2025 та 28.11.2025 ґрунтуються винятково на незгоді із прийнятим головуючим рішенням про залишення без розгляду заяв про відвід судді та через подачу скарг до ВРП, крім того дані заяви є тотожними заявам обвинуваченого про відвід головуючого судді ОСОБА_1 поданими раніше.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його оскарженні (у тому числі апеляційному).
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Щодо наявності ознак зловживання стороною захисту правом на відвід.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов'язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.
На переконання суду заявлені обвинуваченим відводи, зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, ухваленими під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, та поданням скарг до ВРП.
Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні вже було неодноразово (6 раз) заявлені відводи судді ОСОБА_1 , які розглянуті по суті суддями Канівського міськрайонного суду Черкаської області у відповідності до ч.3 ст. 35 КПК України, і у задоволенні яких було відмовлено, то подані 16.11.2025 та 27.11.2025 обвинуваченим заяви про відвід, суд оцінює як повторно заявлені відводи, що мають ознаки зловживання правом на відвід, з метою затягування розгляду кримінального провадження.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 81 КПК України, а також те, що судовий розгляд здійснюється суддею ОСОБА_1 , саме суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370-372 КПК України суд,
Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 від 16.11.2025 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 від 27.11.2025 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 01.12.2025 о 16-00 год.
Суддя ОСОБА_1