Справа № 697/1779/25
Провадження № 3/697/851/2025
01 грудня 2025 року м. Канів
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 1 (м. Канів) Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368182 від 21.06.2025, ОСОБА_1 20.06.2025 о 22:00 в с. Сушки, вул. Діброва, 25 керував т.з. ЗАЗ н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, свої інтереси в суді уповноважив представляти адвоката Бовшика М.Ю.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Бовшик М.Ю. просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Жодними доказами, які наявні в матеріалах справи не підтверджено факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки на відеозаписах, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, особу ОСОБА_1 взагалі не зафіксовано. Однак, працівники поліції, не встановивши особу водія, що керувала транспортним засобом та вчинила ДТП, безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика М.Ю., суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і суб'єктом даного правопорушення може бути тільки водій транспортного засобу.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмови від проходження відповідного огляду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими документами.
Згідно статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що до відповідальності за вчинення вказаних дій притягаються особи, які безпосередньо здійснювали керування транспортним засобом.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Коли ж особа перебуває поруч з транспортним засобом або ж у ньому і навіть із ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №368182 від 21.06.2025 ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи додано, зокрема, компакт-диск з відеозаписом з нагрудної боді-камери працівника поліції. При перегляді наданого відеозапису вбачається, що 20.06.2025 у вечірній час доби, працівники поліції підходять до автомобіля ЗАЗ червоного кольору реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходиться за межами проїзної частини, в кущах, поряд з яким перебуває чоловік, який пояснює, що він є водієм даного автомобіля та, керуючи автомобілем, йому стало зле та він заїхав в кущі, людей не було, їхав сам, алкогольних напоїв не вживав. Представляється спочатку як « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець с.Бубнівська Слобідка. В подальшому уточнює, що його звати « ОСОБА_3 », а його сина звати ОСОБА_4 , документів при собі не має. Поліцейський пояснює, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення та пропонує пройти до службового автомобіля для відібрання пояснення. При подальшому перегляді відеозапису зафіксовано як працівник поліції вже зачитує пояснення ОСОБА_5 та останній підтверджує правильність даних вказаних у цьому поясненні, ставить свої підписи. Після цього поліцейський пропонує останньому ще раз пройти та спробувати розбудити водія. Підходить до автомобіля, відчиняє водійські двері та пропонує водію пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці чи проїхати до медичного закладу та в подальшому поліцейський коментує, що водій відмовляється від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння. Однак на відеозаписі взагалі не зафіксовано особи до якої він звертається та не чути жодної відповіді від цієї особи (а.с.3).
Разом з тим, суд звертає увагу, що при перегляді відеозапису з нагрудної камери працівника поліції взагалі неможливо встановити ані особу водія, ані факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та що саме він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки відеозапис відбувався в темну пору доби, направлення зйомки взагалі не охоплює особу ОСОБА_1 та що на пропозицію працівника поліції пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 дійсно відповів відмовою. Працівник поліції, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, під відеозапис також не називав прізвище, ім'я та по батькові особи відносно якої він складає такий протокол, що унеможливлює ідентифікацію такої особи.
Тобто відомості про особу, на яку складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідають дійсності, адже при складанні протоколу належним чином не ідентифіковано особу, відносно якої працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В матеріалах також наявне письмове пояснення ОСОБА_6 від 20.06.2025 з приводу обставин ДТП зі змісту яких вбачається, що 20.06.2025, близько 22:00 год. їй зателефонували знайомі та повідомили, що неподалік від неї по вул. Діброва в кущах вони побачили машину та викликали бригаду ШМД. Вона прийшла на місце та побачила, як в кущах стоїть червоний автомобіль "Таврія", н.з. НОМЕР_3 та всередині перебував водій, хто водій їй невідомо (а.с.5).
Також суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_5 , що містяться у матеріалах справи (а.с.6), оскільки при перегляді наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається за можливе встановити його особу та він представлявся як « ОСОБА_3 ». Також працівниками поліції не зафіксовано процесу відібрання від нього вказаних пояснень, зважаючи на те, що на початку відеозапису ним зазначено, що це він керував автомобілем, однак йому стало зле та він заїхав в кущі, перебував один, людей не було.
Пояснення інших осіб, які підтвердили б обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене та те, що працівниками поліції фактично не було встановлено особу правопорушника, відеозапис з нагрудних камер поліцейських, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, є недопустимим доказом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться йому в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення позбавлений доказової сили, якщо він не підтверджений іншими доказами, які долучені до нього. Враховуючи, що з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити ані особу водія, ані факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та що саме він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
При винесенні рішення суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а фабула правопорушення, викладена у протоколі суперечить матеріалам справи, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя Б. К. Скирда