Справа № 570/5231/24
номер провадження 1-кп/570/121/2025
12 листопада 2025 року Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №62024240030000770про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Войславичі Червоноградського району Львівської області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, призначеного на посаду водія 3 відділення охорони 1 взводу охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Державної спеціальної служби транспорту та проходячи військову службу на посаді водія 3 відділення охорони 1 взводу охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитися від військової служби, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 05 травня 2024 року о 19 годині 00 хвилин (саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово знаходилася у АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання, що за адресою: Львівська область, Червоноградський район, село Войславичі, де проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, до 01 серпня 2024 року, після чого прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та заявив про себе, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю та дав в суді детальні показання стосовно вчинення ним кримінального правопорушення, вказав, що дійсно він самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово знаходилася у АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання, де проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, після чого, 01 серпня 2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, в якому просить розглянути кримінальну справу та не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки підсудний вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю.
У відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що сторони у справі правильно розуміють зазначені обставини, сумнівів у добровільності їх позиції нема, останнім роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права на оскарження обставин, що не будуть досліджуватись, в апеляційному порядку.
Оцінюючи показання обвинуваченого, суд вважає що його вина у інкримінованому кримінальному правопорушенні доведена повністю та його дії вірно кваліфіковані за ч.5 ст. 407 КК України, самовільне залишення військовослужбовцем військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного слід віднести те, що він у вчиненому щиро розкаявся та сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином.
При призначенні покарання судом враховується особа обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та проходження служби характеризується позитивно.
Крім того, призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст.50,65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_5 , шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст.50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Підстави для застосування положень ст.ст.69,75КК України, відсутні.
Так, Законом № 2839-IX від 13.12.2022, який набрав чинності 27.01.2023 року, частину першу статті 75 КК України після слів «кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією» доповнено словами та цифрами "кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці", тобто посилено закон про кримінальну відповідальність в частині неможливості застосування положеньст. 75 КК України стосовно осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, в тому числі за ч.5 ст.407 КК України. Аналогічні обмеження були внесені і до ст. 69 КК України.
Враховуючи викладене суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України, пов'язане із позбавленням волі, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України , суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити покарання виді позбавлення волі на строк п'ять років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 обрати у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, доручити взяти ОСОБА_5 під варту в залі суду співробітникам віділення поліції №2 (м.Сокаль) Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області.
Строк покарання рахувати з 12 листопада 2025 року.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1