Справа № 240/15174/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення і повідомлення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення і повідомлення, зобов'язання вчинити дії.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Заява за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким було винесено рішення про відмову їй в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству.
3. 23 жовтня 2025 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
4. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.05.2025 №063350037861 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XIІ.
5. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XIІ з 04.05.2025.
6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
7. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
8. Апелянт ГУ ПФУ в Чернигівській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
9. Апелянт зазначив, що згідно наданої трудової книжки від 29.07.1988 позивач працювала в Єльській центральній районній лікарні Республіки Білорусь у період з 01.08.1988 по 28.05.1990. Місце роботи нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак робота в Єльській центральній районній лікарні Республіки Білорусь у період з 01.08.1988 по 28.05.1990 спростовує факт постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення у цей період. Під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії встановлено, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців 25 днів. З огляду на зазначене, оскільки з моменту аварії та станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживала та не працювала у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 25.01.1994.
11. 12.05.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
12. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким прийнято рішення від 20.05.2025 №063350037861 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки заявниця станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3-х років.
13. У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 36 років 03 днів. За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 11 місяців 25 днів. До періоду проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до довідки від 11.05.2023 №679 не зараховано період з 01.08.1988 по 28.05.1990, оскільки заявниця згідно трудової книжки від 29.07.1988 працювала в Єльській центральній районній лікарні Республіки Білорусь. Загальний період постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення 5 років 8 місяців.
14. Листом від 21.05.2025 №0600-0207-8/46229 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішення 20.05.2025 №063350037861 про відмову у призначенні пенсії.
15. Позивач не погоджується із відмовою Пенсійного фонду та вважає, що надав необхідну та достатню сукупність документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
16. Позивач зазначила, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Заява за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким було винесено рішення про відмову їй в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству.
17. Відповідач вказав, що згідно наданої трудової книжки від 29.07.1988 позивач працювала в Єльській центральній районній лікарні Республіки Білорусь у період з 01.08.1988 по 28.05.1990. Місце роботи нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак робота в Єльській центральній районній лікарні Республіки Білорусь у період з 01.08.1988 по 28.05.1990 спростовує факт постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення у цей період. Під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії встановлено, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців 25 днів. З огляду на зазначене, оскільки з моменту аварії та станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживала та не працювала у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
18. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
20. Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
21. Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
22. Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".
23. У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
24. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
25. Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
26. Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
27. Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
28. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-ІV).
29. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 року.
30. Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
31. Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 01 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5).
32. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
33. При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання.
34. Відповідно до частини 3 статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
35. Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону №796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
36. Отже, для отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII особа має відповідати певним вимогам:
наявність певного віку, визначеного за правилами статті 55 Закону № 796-XII;
факт проживання/постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993;
наявність відповідного страхового стажу, який може бути зменшено на кількість років зменшення пенсійного віку (але не більше 6 років), але не менше 20 років страхового стажу.
37. Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 та від 16.07.2024 у справі № 460/11267/23.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
39. Апеляційний Суд зазначає, що ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.
40. Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , копія якого долучена до позову та досліджена судом, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення до територіального органу Пенсійного фонду України (12.05.2025) була особою, якій виповнилося 56 років.
41. Загальний страховий стаж позивача, який враховано при розгляді заяви про призначення пенсії становить 36 років 03 дні.
43. Відповідачами не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача є наявним страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
44. Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення пенсії, Пенсійний фонд стверджує, що відповідно до поданих довідок підтверджено період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 тривалістю 02 роки 11 місяців 25 днів, а тому право на зниження пенсійного віку не підтверджено.
45. Щодо доводів апелянта про непідтвердження періоду роботи (проживання) позивачем на територіях радіоактивного забруднення, Апеляційний Суд вважає за необхідне вказати наступне.
46. Так, за положеннями ст.55 Закону №796-XII право на пенсію зі зниженням пенсійного віку (на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років), мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
47. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
48. Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII (абз.9 п.п.5 п.2.1 розділу ІІ).
49. Апеляційний Суд зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
50. Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).
51. Відповідно до ст.15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
52. У контексті викладених норм слідує, що єдиним документом який підтверджує статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
53. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи.
54. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
55. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується Апеляційний Судом при вирішенні даної справи.
56. Таким чином, видача позивачу уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи", яке наявне в матеріалах справи, підтверджує факт його проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
57. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, суду не надано і матеріали справи не містять.
58. Тож, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, як власнику посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Судом установлено, що звертаючись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, окрім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорії) серії НОМЕР_1 від 25.01.1994, позивачем надано також інші документи, а саме:
- довідку від 11.05.2023 №679, видану Левковицьким старостинським округом Овруцької міської ради Житомирської області, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 була зареєстрована і постійно проживав в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.09.1986 та з 15.07.1888 по 25.06.1990 в с.Левковичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області;
- довідку від 11.05.2022 №285, видану акціонерним товариством "Житомиробенерго", в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована з 27.06.1990 по 11.01.1993 в м.Коростень Житомирської області.
- довідку від 20.05.2022 №1138, видану виконавчим комітетом Коростенської міської ради відділу реєстрації місця проживання, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована з 12.01.1993 по 05.09.1995 м.Коростень Житомирської області.
59. Так, постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 визначено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема с.Левковичі та м.Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
60. Разом з цим, Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернігівській області до періоду проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до довідки від 11.05.2023 №679 не зараховано період з 01.08.1988 по 28.05.1990, оскільки заявниця згідно трудової книжки від 29.07.1988 працювала в Єльській центральній районній лікарні Республіки Білорусь.
61. Так, зонування територій населених пунктів і об'єктів в Республіці Білорусь почато лише в 1991 році у відповідності із Законом Республіки Білорусь "Про соціальний захист громадян, які постраждали від катастрофи на Чорнобильській АЕС" від 11.12.1991 та відповідно до постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь "Об утверждении перечня территорий (населенных пунктов и других обьектов), относящихся к зонам радиоактивного загрязнения" м.Єльськ був віднесений до зони з правом на відселення, з рівнем забруднення грунту від 5 до 15 Кі/км2.
62. Згідно листа Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 16.05.2008 №06-6592/191 "Про зони радіоактивного забруднення", постановою Ради Міністрів Білоруської РСР від 09.04.1991 №133 з дня аварії на Чорнобильській АЕС місто Єльськ Гомельської області було віднесено до зони з правом на відселення, що відповідає зоні гарантованого добровільного відселення, визначеній чинним законодавством України.
63. За таких обставин незарахування періоду з 01.08.1988 по 28.05.1990 до часу проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення є протиправним.
64. Таким чином, факт постійного проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення доведений матеріалами справи, що у сукупності дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
65. Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
66. Апеляційний Суд зазначає, що подані позивачем документи в сукупності не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та наявності у нього вищевказаного статусу. Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії за віком відповідачем не наведено, а тому суд вважає, що відмова у призначенні йому пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення та соціальний захист, а отже є протиправною.
67. Відтак, відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
68. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009, п.33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
69. З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, Апеляційний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.05.2025 №063350037861 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком є немотивованим і протиправним.
70. При вирішенні спору Апеляційний Суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та 09.07.2024 у справі №240/16372/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
71. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
72. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
73. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
74. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
75. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
76. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.