Справа № 120/6335/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (далі - Головне управління ДПС у Вінницькій області, відповідач, апелянт), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0051452-2409-0205-UA05060010000053179 від 28.02.2025 р.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нежитлові будівлі, на які нараховано податок, не є об'єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі, оскільки приміщення, яке оподатковано, є нежитловим приміщенням сільськогосподарського призначення. Відтак, податковим органом не враховано, що на цю будівлю поширюється податкова пільга, яка передбачена пунктом “ж» пп.266.2.2 ст.266 ПКУ.
3. 9 жовтня 2025 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
4. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0051452-2409-0205-UA05060010000053179 від 28.02.2025 р. .
5. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
6. Апелянт ГУ ДПС у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
7. Апелянт вказав, що позивач є фізичною особою - власником нерухомого майна, а отже, відповідно до положень статті 266 ПКУ є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Пільга, передбачена підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, не розповсюджується на осіб лише на тій підставі, що вони є засновниками або керівниками юридичної особи- сільгоспрвиробника.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником 1/2 приміщення, нежитлових будівель по АДРЕСА_1 . До складу приміщення входить "плодосховище", "автовагова" . Загальна площа приміщення 2 885,7 кв.м.
9. Відповідачем згідно із пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 1 за 2022 рік, про що прийнято 28.02.2025 р. податкове повідомлення-рішення №0051452-2409-0205-UA05060010000053179.
10. Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
11. Позивач зазначив, що нежитлові будівлі, на які нараховано податок, не є об'єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі, оскільки приміщення, яке оподатковано, є нежитловим приміщенням сільськогосподарського призначення. Відтак, податковим органом не враховано, що на цю будівлю поширюється податкова пільга, яка передбачена пунктом “ж» пп.266.2.2 ст.266 ПКУ.
12. Відповідач вказав, що за позивачем зареєстроване нежитлове приміщення, відтак, податок на нерухоме майно нараховано вірно.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
13. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до положень підп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачанняя.
15. Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
16. Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
17. Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
18. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
19. При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ).
20. Пунктом 266.2 стаття 266 ПКУ визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування.
21. Так, згідно з підпунктом "ж" вищезазначеної статті до таких об'єктів нерухомості віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
22. Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
23. У спірних правовідносинах суд звертає увагу, що застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ передбачає наявність трьох умов, перша з яких: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у господарській діяльності та третя - об'єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
24. Отже, аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
25. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
26. Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
27. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
28. До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
29. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
31. Позивач є власником приміщень, нежитлових будівель, які знаходяться за адресою :по вул. Польова, 2а, с.Терешки, Вінницька область.
32. Тобто, за технічними характеристиками належні позивачці на праві приватної власності будівлі підпадають під визначення об'єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
33. Однак, віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, до осіб на яких розповсюджується податкова пільга, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
34. Законодавець ставить у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
35. Отже, необхідним для з"ясування у цій справі також є питання чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
36. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
37. Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
38. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.
39. Так, позивач зазначає, що очолює фермерське господарство.
40. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
41. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство", до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
42. Статтею 20 Закону України "Про фермерське господарство"передбачено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.
43. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.
44. В постанові Верховний Суд від 11.04.2023 у с праві №380/18104/21 вказав, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
45. Згідно п. 1.1, пп. 1.1.1 Статуту фермерського господарства "Яблуневий рай" засновником та головою фермерського господарства "Яблуневий рай" є ОСОБА_2 .
46. Відповідно до п.4.2.1 Статуту ФГ, майно ФГ формується з майна, переданого йому фермером.
47. Згідно із п. 4.4 Статуту ФГ веде господарську діяльність на земельній ділянці, наданій фермерові у встановленому порядку для ведення фермерського господарства.
48. Основним видом діяльності вказаного фермерського господарства є: вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (код КВЕД: 01.24).
49. Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 01.06.2011, укладеного між ТОВ "Сади Поділля" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), позивач придбав сади яблуневі: частково квартали №36, 45 площею 3,8086 га, частково квартал №36 площею 19,999 га.
50. Колегією суддів встановлено, що відповідно до рішення засновника ФГ №1 від 01.06.2018 майно Фермерського господарства "Яблуневий рай" складається з нерухомого майна, що належить засновникам та яке може бути використано в сільськогосподарській діяльності господарства. Вказане майно передається на праві господарського відання ФГ "Яблуневий рай" засновником згідно акту приймання-передачі майна.
51. Також відповідно до Акту приймання-передачі майна №1 від 07.06.2018 засновник Фермерського господарства «Яблуневий рай» ОСОБА_2 передав, а Фермерське господарство «Яблуневий рай» прийняло для здійснення сільськогосподарської діяльності таке майно: будівля загальною площею 2885,7 кв.м. (плодосховище 300 т. літера А, автовагова Б, навіс Б1), адреса: по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
52. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
53. Відповідну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 N 820/3556/17, від 10.04.2020 N 823/1751/17, від 24.04.2020 N 540/2206/19 від 17.02.2021 N 820/3707/17 та від 22.04.2021 N 822/3289/17 та в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 р. у справі № 560/20003/23 .
54. Зокрема, в постанові від 09.05.2023 по справі № 380/10802/22 Верховний Суд зазначив, що "фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» , є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону".
55. В сукупності дані документи підтверджують факт зайняття позивачем особистим селянським господарством з метою вироблення сільськогосподарської продукції .
56. Тобто, доводи апелянта, що позивач використовує майно в своїй господарській діяльності, спростовано вище.
57. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що об'єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов'язання, зокрема, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, такі об'єкти не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
58. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявна сукупність умов, за яких належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
59. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
60. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
61. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
62. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
63. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
64. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ГУ ДПС у Вінницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.