Справа № 600/4617/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
01 грудня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати дії щодо направлення на його адресу податкової вимоги від 06.06.2024 -протиправними;
- скасувати податкову вимогу від 06.06.2024 № 0003319-1308-2413.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 39-п від 09.01.2024, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.
За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2024 № 2396/5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 , згідно якого встановлено порушення платником податків фізичною особою ОСОБА_1 :
- підпункт 10.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункт “в» пункту 176.1 статті 176, пункт 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2019 року;
- пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту статті 163, підпункт «д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2019 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага на суму 1594313,93 грн, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 286976,51 грн;
- пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту статті 163, підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункти 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2019 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага на суму 1594313,93 грн, результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 23914,71 грн (а.с. 89 - 112).
Із змісту акту перевірки видно, що перевіркою своєчасності подання податкових декларацій та ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів платник податків фізична особа ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримав дохід у сумі 1594313,93 грн за ознакою доходу « 126» дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
У акті зафіксовано, що АТ «Укрсоцбанк" (код за ЄДРПОУ 00039019) у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за І квартал 2019 року відображено суму доходу нарахованого (виплаченого) на користь платника податків фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1594313,93 грн за ознакою доходу « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, що свідчить про отримання платником податків фізичною особою ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага, а саме суми анульованого (прощеного) основного боргу, який є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Також, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України платником податків фізичною особою ОСОБА_1 отриманий оподатковуваний дохід у 1 кварталі 2019 року від АТ «Укрсоцбанк" (код за ЄДРПОУ 00039019) у сумі 1594313,93 грн за ознакою доходу « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
04.03.2024 відповідач направив рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2024, який отримано ним 08.03.2024 (а.с. 86, 87, 88).
17.03.2024 позивач подав до відповідача заперечення на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2024 № 2396/5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 (а.с. 59-60).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми “Р»:
№00000/3488/Ж10/24-13-24-04 від 09.04.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за податковим зобов'язанням на суму, що становить 286976,51 грн (а.с. 115);
№00000/3489/Ж10/24-13-24-04 від 09.04.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за податковим зобов'язанням на суму, що становить 23914,71 грн (а.с. 116).
Вказані податкові повідомлення - рішення направлено відповідачем рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача, які отримані ним 11.04.2024 (а.с. 120).
Згідно інтегрованих карток платника, внаслідок своєчасної несплати грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом, у позивача утворився податковий борг на загальну суму 310891,22 грн, в т.ч.: з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 286976,51 грн; військового збору у розмірі 23914,71 грн (а.с. 80, 81).
Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано податкову вимогу форми “Ф» від 06.06.2024 № 0003319-1308-2413 про наявність у позивача станом на 05.06.2024 податкового боргу у сумі 310891,22 грн (а.с. 78).
Вказану податкову вимогу одержано позивачем 18.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79).
Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги, у позивача наявний податковий борг на загальну суму 310891,22 грн, в т.ч.: з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 286976,51 грн; військового збору у розмірі 23914,71 грн (а.с. 78 на звороті).
Вважаючи податкову вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в спосіб та у межах наданих повноважень, надіслано податкову вимогу позивачу, у зв'язку із цим відсутні підстави для скасування оскаржуваної податкової вимоги, а також відсутні докази на підтвердження неправомірних дій відповідача під час формування та направлення оскаржуваної вимоги, у зв'язку з цим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та невмотивованими, тому в позові суд відмовляє. При цьому, суд зазначив, що позивач отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми заборгованості за кредитом, отриманим відповідно до кредитного договору № 334 від 18.12.2006.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
Згідно пункт 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до приписів пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
За положеннями ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно із п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 ПК України.
За змістом п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Відповідно до п.п. "в" п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані: подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Кодексу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт від 01.03.2024 № 2396/5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 в якому зазначено, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів платник податків фізична особа ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримав дохід у сумі 1594313,93 грн за ознакою доходу « 126» дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми “Р»:
№ 00000/3488/Ж10/24-13-24-04 від 09.04.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за податковим зобов'язанням на суму, що становить 286976,51 грн (а.с. 115);
№ 00000/3489/Ж10/24-13-24-04 від 09.04.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за податковим зобов'язанням на суму, що становить 23914,71 грн (а.с. 116).
Вказані податкові повідомлення - рішення направлено відповідачем рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача, які отримані ним 11.04.2024 (а.с. 120).
Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. рішення (п. 56.3 ст. 56 ПК України).
Згідно п. 56.5 ст. 56 ПК України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
З матеріалів справи видно, що вище вказані податкові повідомлення - рішення позивачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися. Наведена не заперечувалася представником позивача під час розгляду справи по суті.
Таким чином, вказані вище податкові повідомлення-рішення є узгодженими. Отже, податковий борг є узгодженим та не сплачений позивачем.
Так, згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пункту 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано податкову вимогу форми “Ф» від 06.06.2024 № 0003319-1308-2413 про наявність у позивача станом на 05.06.2024 податкового боргу у сумі 310891,22 грн (а.с. 78).
Вказану податкову вимогу одержано позивачем 18.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79).
Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги, у позивача наявний податковий борг на загальну суму 310891,22 грн, в т.ч.: з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 286976,51 грн; військового збору у розмірі 23914,71 грн (а.с. 78 на звороті).
Суд зауважує, що відповідачем надсилалася податкова вимога з детальним розрахунком суми податкового боргу позивачу у відповідності до вимог ст. ст. 49, 59 ПК України.
Вказана обставина підтверджується дослідженими матеріалами справи.
Більше того, суд наголошує, що позивачем не сплачувався податковий борг за узгодженим податковим зобов'язанням.
Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог податковими органами визначає Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, який зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770 (далі - Порядок № 610).
Згідно пунктів 1, 2 Розділу ІІ Порядку №610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання.
Згідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку № 610 податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку №610 податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів з продажу заставного майна. До податкової вимоги додається детальний розрахунок суми податкового боргу.
Враховуючи зазначене, суд зауважує, що узгоджене податкове зобов'язання позивачем не сплачено, відтак саме за несплату узгодженого податкового зобов'язання, відповідачем як контролюючим органом, відповідно до вимог ПК України та Порядку №610 надіслано податкову вимогу з метою погашення узгодженої суми боргу.
Відтак, відповідачем в спосіб та у межах наданих повноважень, надіслано податкову вимогу позивачу, у зв'язку із цим відсутні підстави для скасування оскаржуваної податкової вимоги, а також відсутні докази на підтвердження неправомірних дій відповідача під час формування та направлення оскаржуваної вимоги, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, позивач не заперечує той факт, що ним не подана декларація про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2019 року.
Водночас, позивач не погоджується із тим, що має включати суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на його користь, оскільки ним не було отримано повідомлення від банку про анулювання (прощеного) боргу.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було звернуто увагу на дану обставину, із якої випливає, що до 05.07.2024 у ДПС не було підстав для складання Акту від 01.03.2024, так як не було доказів отримання позивачем прощення боргу від Банку.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Так, із позовної заяви встановлено, що 8.12.2006 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту №334, згідно п. 1.1. якого банк надав у тимчасове користування кредит, в межах максимального ліміту заборгованості 70000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені умовами кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредит в повному обсязі у строки, передбачені п.1.1.2 кредитного договору, а також виконувати інші умови кредитного договору. Розмір процентів за користування кредитом складає 13% річних. Згідно п. 7.3. кредитний договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 08.12.2006 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 уклали іпотечний договір №334, відповідно до п.1.1. якого предметом іпотеки є будинок, що складається з: житлового будинку дерево, загальною площею 258,40 кв.м, житловою площею 135,40 кв.м, літня кухня дерево, сарай дерево, сарай дерево. сарай - дерево, убиральня цегла, криниця бутова, вигрібна яма з/бетон, огорожа дер.штах./мет.труби, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Вижницький район.
11.03.2019 державним реєстратором на підставі договору іпотеки зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок за АТ “Укрсоцбанк» за АДРЕСА_1 .
На запит податкового органу, листом від 05.07.2024 за вих. № 31089-46/2024 АТ “Сенс Банк» надав документальне підтвердження стосовно повідомлення про прощення анулювання боргу боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: копію списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих (Ф.103), та копію фіскального чеку (а.с. 113).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів платник податків фізична особа ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримав дохід у сумі 1594313,93 грн. за ознакою доходу « 126» дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
У справі, що розглядається, податковим органом встановлено, що позивач отримав дохід у вигляді анулювання основної суми заборгованості за ознакою доходу « 126» у вигляді додаткового блага.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Статтею 605 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Як зазначалося вище, згідно пункту 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Матеріалами справи підтверджено, що АТ “Сенс Банк» повідомив позивача про прощення (анулювання) боргу (а.с. 113).
На переконання суду, основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.
Суд зауважує, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Разом з тим, при прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
За приписами п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Платник податку - боржник відповідно до підп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України зобов'язаний до 01 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому останній перебуває на обліку, відобразити в ній дохід та самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.
З аналізу наведених норм слідує, що банк, маючи статус податкового агента, зобов'язаний подавати у строки, які встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.
У даній справі встановлено, що підписавши 08.12.206 кредитний договір № 334 позивач вступив в договірні відносини з банком, прийняв та погодився з умовами договору у тому числі і з умовами щодо обов'язку самостійно відобразити дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог ПК України.
Отже, анульована основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу.
Таким чином, позивач отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми заборгованості за кредитом, отриманим відповідно до кредитного договору № 334 від 18.12.2006.
Відтак, в межах наведеного позивачем обґрунтування адміністративного позову відсутні підстави вважати, що відповідач протиправно сформував оскаржувану податкову вимогу.
Водночас посилання позивача на те, що на момент проведення перевірки у податкового органу були відсутні докази отримання позивачем доходів у вигляді додаткового блага, не є належним доказом протиправності податкової вимоги, оскільки такі доводи не спростовують встановлений вище судом факт отримання позивачем додаткового блага та необхідності відображення такого у складі оподатковуваного доходу.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС в Чернівецькій області діяло в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.