Справа № 620/3108/25 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова Д.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мельничука В.П., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 08.02.2024 року по 13.02.2024 року, з 22.03.2024 року по 03.04.2024 року, з 03.04.2024 року по 01.05.2024 року, з 01.07.2024 року по 15.07.2024 року, з 15.07.2024 року по 22.07.2024 року, з 08.08.2024 року по 06.09.2024 року, з 01.10.2024 року по 23.10.2024 року включно, через травму отриману 08.09.2023 року;
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 08.02.2024 року по 13.02.2024 року, з 22.03.2024 року по 03.04.2024 року, з 03.04.2024 року по 01.05.2024 року, з 01.07.2024 року по 15.07.2024 року, з 15.07.2024 року по 22.07.2024 року, з 08.08.2024 року по 06.09.2024 року, з 01.10.2024 року по 23.10.2024 року включно, через травму отриману 08.09.2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОІПБ «Лють» та був направлений у відрядження до Донецької та Луганської областей наказом ДПОП «ОШБ» «Лють» від 24.07.2023 №23 ДСК, із 24.07.2023 до особливого розпорядження. Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » № 52 від 17.01.2025 позивача було звільнено зі служби за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 17.01.2025.
Згідно з висновком комісії в Акті № 491 (а.с.28-32) спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженого т.в.о. начальника ДПОП «ОШБ «Лють»» від 07.06.2024, спеціальна комісія кваліфікувала, що позивач отримав поранення (контузія, травма, каліцтво) в період дії воєнного стану під час участі в бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у період проходження служби, під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до копії свідоцтва про хворобу № 44 (у) медичної (військово-лікарської) комісії, травма позивача 08.09.2023 визнана такою, що отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (а.с.18-20).
Відповідно до первинної медичної картки позивач отримав поранення 08.09.2023. Невідкладна допомога надана СП Костянтинівка А 4638 (а.с.17).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 24/0252, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 08.02.2024 по 13.02.2024 у Державній установі «ТМО МВС України по Чернігівській області) (а.с. 21 та його зворот).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 63 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 22.03.2024 по 03.04.2024 у комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області (а.с. 22 та його зворот).
Відповідно до виписки № 1444 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення, позивач у період з 03.04.2024 по 01.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області (а.с. 23 та його зворот).
Згідно витягу із медичної картки стаціонарного хворого № 2754 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 01.07.2024 по 15.07.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області (а.с. 24 та його зворот).
Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 15.07.2024 по 22.07.2024 у комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області (а.с. 25 та його зворот).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4205, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 08.08.2024 по 06.09.2024 у комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (а.с.26 та його зворот).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5163 позивач перебував у період з 01.10.2024 по 23.10.2024 на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (а.с.27 та його зворот).
06.09.2024 вих.№ 421 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за весь період його стаціонарного лікування з 09.0.92023, у зв'язку з пораненням, отриманим під час його безпосередньої участі у бойових діях 08.09.2023. До запиту було додано копії виписок з медичної картки стаціонарного хворого (позивача).
Листом від 20.09.2024 № 6993-2024 відповідач повідомив, що пунктом 1-2 Постанови КМУ №168 не передбачено виплату поліцейським додаткової винагороди у випадку повторного лікування (реабілітації) у закладах охорони здоров'я за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва). Ураховуючи те, що період лікування позивача закінчився 09.01.2024 року, немає правових підстав для виплати додаткової винагороди за періоди лікування. Водночас, було зазначено, що за період стаціонарного лікування через отримане поранення, з 09.09.2023 по 09.01.2024 позивачу нараховано додаткову винагороду, із розрахунку до 100000 грн. у повному обсязі (а.с.34) та його зворот).
21.01.2025 представником позивача повторно надіслано адвокатський запит за вих.№ 43 з проханням нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. відповідно Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за весь період стаціонарного лікування з 09.09.2023 по 23.10.2024, у зв'язку з його пораненням, отриманим 08.09.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях (а.с.35).
Відповідач листом № 1838-2025 від 06.02.2025 (54183) зазначив, що згідно п.14 Порядку, затвердженого наказом МВС України від 28.11.2022 №775, поліцейським, які звільнені від виконання службових обов'язків на підставі документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність, додаткова винагорода не виплачується. Згідно виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 09.01.2024 №24/0049, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» період стаціонарного лікування позивача після отриманого поранення закінчився 09.01.2024, а тому немає правових підстав для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн. Водночас, було зазначено, що за період стаціонарного лікування через отримане поранення, з 09.09.2023 по 09.01.2024 позивачу нараховано додаткову винагороду, із розрахунку до 100000,00 грн. у повному обсязі (а.с.36-42).
Позивач вважає, що за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини у період з 08.02.2024 по 13.02.2024, з 22.03.2024 по 03.04.2024, з 03.04.2024 по 01.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 22.07.2024, з 08.08.2024 по 06.09.2024, з 01.10.2024 по 23.10.2024 має право на отримання у належному розмірі додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн., а тому звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено відсутність права позивача на отримання додаткової допомоги за спірні періоди.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що враховуючи підпункт 6 пункту 14 Порядку № 775, в період з 08.02.2024 по 13.02.2024, з 22.03.2024 по 03.04.2024, з 03.04.2024 по 01.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 22.07.2024, з 08.08.2024 по 06.09.2024, з 01.10.2024 по 23.10.2024 додаткова винагорода ОСОБА_1 не нараховувалась у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, яка не підпадає під дію підпункту 1 пункту 4 Порядку № 775.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Згідно із пунктом четвертим частини десятої статті 62 Закону №580-VІІІ поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону №580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» (далі - Постанова №988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктами третім, четвертим розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МСВ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.
За приписами пунктів шостого, сьомого розділу І Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Таким чином, до складових грошового забезпечення осіб поліцейських відносяться, зокрема, щомісячні доплати.
Згідно зі статтею першою Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із пунктами 2-1, 3 постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №775 від 28 листопада 2022 року затверджено Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Підпунктом 1 пункту 4 зазначеного Порядку передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, уключаються поліцейські, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до пункту 7 Порядку виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов'язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції розрахунок винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, час проходження служби поліцейських за формою, наведеною в додатку до цього Порядку та умов (далі - розрахунок винагороди).
Згідно з пунктом 3 Порядку видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній. У разі надходження всіх необхідних документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, у більш пізній період, видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця.
Розмір додаткової винагороди 30 000 гривень та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов.
Пунктом 14 Порядку передбачено, що додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські: 1) перебувають під домашнім арештом, узяті під варту - за час перебування під домашнім арештом чи під вартою; 2) перебувають у відпустках - за час перебування у відпустках; 3) відсторонені від виконання службових обов'язків (посади) відповідно до Дисциплінарного статуту, відсторонені від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України- з дня відсторонення від виконання службових обов'язків (посади), відсторонення від посади до закінчення застосування таких заходів; 4) перебувають у службовому відрядженні за кордоном (крім поліцейських, які забезпечують отримання, перевезення чи супроводження небезпечних вантажів, гуманітарної допомоги, міжнародної технічної допомоги, організацію закупівель чи виконання умов договорів (контрактів), удосконалюють чи отримують необхідні знання та навички для виконання обов'язків під час дії воєнного стану) - за час перебування у службовому відрядженні; 5) відсутні на службі (за місцем дислокації) органу (підрозділу) поліції без поважних причин - за час відсутності на службі без поважних причин; 6) звільнені від виконання службових обов'язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов'язків; 7) проходять первинну професійну підготовку (крім тих, які здійснюють професійну підготовку без відриву від служби),- з дня направлення на первинну професійну підготовку; 8) добровільно здалися в полон - із дня добровільної здачі в полон; 9) відряджені до державних органів, установ та організацій, крім тих, які залучаються в установленому порядку до безпосереднього виконання повноважень поліції; 10) є здобувачами освіти денної форми навчання закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, крім тих, які залучаються в установленому порядку до виконання повноважень поліції.
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення таких умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, зокрема, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), та саме щодо поліцейського отримання поранення, пов'язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. До часу перебування на лікуванні включається також час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не заперечується факт отримання позивачем поранення 08.09.2023 під час виконання службових обов'язків та підтверджується актом розслідування нещасного випадку від 07.06.2024 № 491 форми Н-1/ПВ
Згідно з висновком комісії в акті № 491 (а.с.28-32) спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженого т.в.о. начальника ДПОП «ОШБ «Лють»» від 07.06.2024, спеціальна комісія кваліфікувала, що позивач отримав поранення (контузія, травма, каліцтво) в період дії воєнного стану під час участі в бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у період проходження служби, під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до копії свідоцтва про хворобу № 44 (у) медичної (військово-лікарської) комісії, травма позивача 08.09.2023 визнана такою, що отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (а.с.18-20).
Відтак, факт поранення позивача підтверджується самим відповідачем, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України.
Викладене також підтверджує безпосередню участь позивача в бойових діях або заходах.
Натомість, посилаючись на приписи Постанови № 168 та Порядку № 775, апелянт стверджує, що виплата поліцейським додаткової винагороди в розмірі 10000,00 грн. у випадку амбулаторного лікування (реабілітації) у закладах охорони здоров'я (у тому числі за кордоном) за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, не передбачено, посилаючись при цьому на лист Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.2023 № 96954/38-25714-2023.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта у цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2015 за №878, МВС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Накази МВС, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Нормативно-правові акти МВС підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази МВС, прийняті в межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Отже, з метою реалізації наданих повноважень Міністр МВС та очолюване ним міністерство видає накази.
Разом з тим, лист Департаменту взаємодії з Національною поліцією України МВС України від 06.12.2023 № 96954/38-25714-2023 не є наказом та не встановлює правил поведінки, цей лист не є нормативно-правовим актом. Отже, застосування його до спірних правовідносин не відповідає частини 2 статті 19 Конституції України.
Водночас, сам лист містить у собі застереження: «Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2015 за №878, МВС не наділено повноваженнями щодо надання роз'яснень актів Кабінету Міністрів України».
Відтак, колегія суддів вважає, що застосування відповідачем листа від 06.12.2023 № 96954/38-25714-2023 є неправомірним, оскільки суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як вже було зазначено вище, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 24/0252, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 08.02.2024 по 13.02.2024 у Державній установі «ТМО МВС України по Чернігівській області).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 63 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 22.03.2024 по 03.04.2024 у комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області.
Відповідно до виписки № 1444 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення, позивач у період з 03.04.2024 по 01.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області.
Згідно витягу із медичної картки стаціонарного хворого № 2754 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 01.07.2024 по 15.07.2024 у комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області.
Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 15.07.2024 по 22.07.2024 у комунальному некомерційному підприємстві «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4205 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 08.08.2024 по 06.09.2024 у комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5163 позивач перебував у період з 01.10.2024 по 23.10.2024 на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт стаціонарного лікування у період з 08.02.2024 по 13.02.2024, з 22.03.2024 по 03.04.2024, з 03.04.2024 по 01.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 22.07.2024, з 08.08.2024 по 06.09.2024, з 01.10.2024 року по 23.10.2024, яке пов'язане з пораненнями, отриманими під час проходження служби.
Доводи апелянта про те, що стаціонарне лікування позивача у вказані періоди не пов'язане з пораненням, отриманим під час його безпосередньої участі у бойових діях 08.09.2023, колегія суддів не бере до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме медичними документами, які зазначені вище.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та зважаючи на винятки, які передбачені у пп.6 п.14 Порядку № 775, а також у зв'язку з відсутністю доказів існування інших підстав, передбачених п.14 Порядку № 775, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку відсутні підстави для невиплати позивачу додаткової винагороди згідно положень Постанови №168 за період з 08.02.2024 по 13.02.2024, з 22.03.2024 по 03.04.2024, з 03.04.2024 по 01.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 22.07.2024, з 08.08.2024 по 06.09.2024, з 01.10.2024 по 23.10.2024.
Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди на підставі Постанови КМУ №168 за вищевказаний період у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі.
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, встановлених у ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення обставин та здійсненого аналізу чинного законодавства, суд першої інстанції, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Мельничук В.П.
Кузьменко В.В.