Справа № 580/4667/21 Головуючий у 1-й інстанції: Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мельничука В.П., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.06.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та виплату її у розмірі 90% заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Черкаської області від 03.09.2019 №18/214 вих 19 без обмеження максимального розміру пенсії;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області викладену у листі від 29.06.2021р. №4210-4198/Г-03/8-2300/21, щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та виплату її у розмірі 90% заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Черкаської області від 03.09.2019 №18/214 вих 19 без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Черкаської області від 03.09.2019 №18/214 вих 19 без обмеження максимального розміру пенсії на підставі заяви від 14.06.2021р.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 12.12.2005 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» у розмірі 90% від заробітку.
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА №543970 з 20.07.2017 позивачу встановлено II групу інвалідності.
Прокуратурою Черкаської області видано довідку від 03.09.2019р. №18/214 вих 19, згідно якої сума заробітної плати для нарахування пенсії - 58 166, 56 грн.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі № 580/3134/19 позивача з 03.09.2019 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №580/202/20, яке набрало законної сили 27.05.2020, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 09.01.2020 виплату ОСОБА_1 пенсії без обмежень її граничного розміру.
14.06.2021 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заяву, в якій просив перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.06.2021 при здійсненні даного перерахунку пенсії (переходу з виду на вид відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1697 від 14.10.2014р.) та згідно наданої довідки про розмір заробітної плати від 03.09.2019 №18/214 вих19, виданої Прокуратурою Черкаської області, розмір пенсії зменшується та складає 17 690 грн., так як відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.06.2021 відмовлено у переведенні на пенсію за вислугу років згідно із заявою від 14.06.2021, оскільки при здійсненні даного перерахунку пенсії (переходу з виду на вид відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1697 від 14.10.2014р.) та згідно наданої довідки про розмір заробітної плати від 03.09.2019р. №18/214 вих19, виданої Прокуратурою Черкаської області, розмір пенсії зменшується та складає 17 690 грн., так як відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. В зазначеному рішенні також зазначено, що станом на 01.06.2021 розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 становив 36 096,54 грн. та розраховувався 60 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади прокуратури згідно довідки від 03.09.2019 №18/214 вих19, виданої Прокуратурою Черкаської області, без обмеження максимального її розміру згідно рішення суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 29.06.2021 №4210-4198/Г-03/8-2300/21 повідомило позивача, що у разі переведення позивача на пенсію за вислугу років відсоток розрахунку пенсії від заробітної плати визначається згідно із Законом №1697-VII, на 14.06.2021, - 60 %, та розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність - 17 690 (1769 грн. (прожитковий мінімум для непрацездатних осіб) х 10). Також зазначено, що законодавчих підстав для обчислення пенсії позивачу з 14.06.2021 у розмірі 90% місячної заробітної плати за відповідною (прирівняною) та без обмеження пенсії максимальним розміром немає, а тому рішенням від 23.06.2021 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за вислугу років згідно із заявою від 14.06.2021, оскільки розмір пенсії зменшується.
Вважаючи вказане рішення та лист відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що положення частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII щодо розміру пенсії застосовуються при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. При перерахунку пенсії, призначеної позивачу, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, отже, пенсія позивача підлягає перерахунку виходячи із відсоткового значення станом на час призначення позивачу пенсії, а саме: у розмірі 90 % грошового забезпечення, а тому перерахунок пенсії позивача із застосуванням розміру пенсії 60 % грошового забезпечення є протиправним. Також, суд першої інстанції прийшов до висновку про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII є безпідставним, так як вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Тобто, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ним правомірно здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Прокуратури Черкаської області від 03.09.2019 №18/214 вих19 виходячи з 60 % середньої заробітної плати та обмеження максимального розміру, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).
Частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон України № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
У подальшому, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім п. 8 частини першої ст. 15, частини четвертої ст 16, абз. 1 частини другої ст. 46-2, ст. 47, частини першої ст. 49, частини п'ятої ст. 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 50-1, частини третьої ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів.
Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною, то у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII.
Так, згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої ст. 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
«Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.04.2020 року у справі № 334/3092/16-а (2-а/334/17/17).
Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій справі №560/2120/20 від 14.09.2020, висновки в якій належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
У той же час, колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
З огляду на вказане, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
Відтак, колегія суддів вважає, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20.
Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (червень 2021 року) стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність, а тому на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру, слід зазначити наступне.
За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Як вже зазначалось, Закон № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 сформулював правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Як свідчать матеріали справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Відтак, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а тому позовні вимоги у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В той же час, судом першої інстанції наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин не були враховані, що призвело до неправильного вирішення справи.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…»..
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують законність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Мельничук В.П.
Кузьменко В.В.