Справа № 640/21690/20 Головуючий у 1 інстанції - Марич Є.В. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мельничука В.П., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
В 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України щодо ненадання публічної інформації на запит;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України надати позивачу повну інформацію згідно інформаційного запиту позивача;
- стягнути з Міністерства охорони здоров'я України моральну шкоду у розмірі 1 500,00 грн.
- притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації;
- зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України надати відповідь на запит про доступ до публічної інформації від 02.07.2020р. ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
- в іншій частині адміністративного позову відмовлено:
- стягнути з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 500,00 грн.
12.12.2022 позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва подана заява, в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого Окружним адміністративним судом м. Києва за результатами розгляду справи № 640/21690/20, в якій просив:
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров?я України щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021 у справі № 640/21690/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров?я України;
- зобов?язати Міністерство охорони здоров?я України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021 у справі № 640/21690/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров?я України.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України в межах справи за № 640/21690/20, - повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, постановити нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору та доказів сплати судового збору, подана заява не відповідає вимогам п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, а тому підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 5 ст. 383 КАС України.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам процесуального законодавства та обставин справи. Також, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2020 у справі № 440/207/19, згідно з якою на позивача не поширюється обов'язок сплати судового збору за звернення до суду із заявою, поданою у порядку ст. 383 КАС України.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Однією з конституційних засад правосуддя, визначених статтею 129-1 Конституції України, є обов'язковість судових рішень, а незабезпечення реального виконання судового рішення, що набрало законної сили, нівелює інститут судового захисту порушених прав особи, яка зверталася до суду.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтею 382 та статтею 383 КАС України.
Так, відповідно до частин 1 - 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються: зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Доводи апелянта зводяться до того, що Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) не передбачено сплати судового збору за подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у тому числі за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI.
Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Об'єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону №3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина 2 статті 3 цього Закону).
Натомість, заява, подана в порядку ст. 383 КАС України, не входить до переліку заяв, передбаченого ч. 2 ст. 3 Закону України № 3674-VI, за подання яких судовий збір не справляється.
Статтею 4 Закону № 3674-VI установлені розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
Водночас, частиною 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI не передбачено ставку судового збору за подання до адміністративного суду заяви в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, процесуальним законодавством не визначено ставки судового збору за подання відповідної заяви, а тому суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку щодо недотримання заявником п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.05.2022 у справі № 520/9769/19 та від 15.04.2025 у справі № 620/17733/23, що прийнята пізніше ніж постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 807/220/18, від 11.12.2019 у справі № 821/471/18, на які посилався суд першої інстанції.
Верховний Суд у справі № 520/9769/19 також зазначив, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов'язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини 1 статті 129-1 Основного Закону України, звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов'язок сплати такого збору.
При цьому, одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов'язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
З огляду на викладене, повернення судом першої інстанції заяви позивача, поданої у порядку ст. 383 КАС України, з підстав неподання документа про сплату судового збору є необґрунтованим та помилковим, а тому зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнята ухвала з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду докази, які підтверджують факт незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого Окружним адміністративним судом м. Києва за результатами розгляду справи № 640/21690/20.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Мельничук В.П.
Кузьменко В.В.