Справа № 640/20970/20 Головуючий у 1 інстанції - Могила А.Б.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мельничука В.П., Кузьменко В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сайфер Трейдинг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Сайфер Трейдинг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0723720411.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/20970/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу №640/20970/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/20970/20 зареєстрована 06.03.2025.
Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/20970/20. Розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267) його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сайфер Трейдинг" пройшло процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.14, 44-49, 60).
Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76, та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ "Сайфер Трейдинг", за результатами якої було складено акт від 05.08.2020 року № 26673/26-15-04-11-13 (а.с.5-6).
Відповідно до висновків акту встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених згідно з:
- податковою декларацією з ПДВ від 19.02.2019 №9025759859. Граничний строк сплати - 01.03.2020, фактично сплачено - 20.03.2019 та 26.03.2019. Кількість днів затримки 25 та 19;
- податковою декларацією з ПДВ від 19.03.2019 №9050007946. Граничний строк сплати - 30.03.2020, фактично сплачено - 18.04.2019. Кількість днів затримки 19 та 19;
- податковому повідомленні-рішенні від 03.01.2019 №5061207. Граничний строк сплати - 22.02.2019, фактично сплачено - 25.02.2019. Кількість днів затримки 3 та 3;
- уточнюючим розрахунком з ПДВ від 18.04.2019 №9077653656. Граничний строк сплати - 18.04.2020, фактично з сплачено - 19.04.2019. Кількість днів затримки 1;
- податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №584651207. Граничний строк сплати - 15.10.2018, фактично сплачено - 16.10.2018. Кількість днів затримки 1.
На підставі цього акту, 06.08.2020 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0723720411, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано до позивача штраф у сумі 13 837,16 грн. (а.с.7-8).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2020 № 0723720411, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував своє рішення тим, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог в частині протиправності податкового повідомлення-рішення №0723720411 від 06.08.2020 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 454,22 грн., а відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0723720411 лише в частині застосування штрафу в розмірі 382,94 грн.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Отже, позивач має обов'язок сплачувати узгоджені грошові зобов'язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.
Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75. 1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
З аналізу положень ПК України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
Як зазначалося вище, за результатом проведеної камеральної перевірки за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання, товариство з обмеженою відповідальністю «Сайфер Трейдинг» притягнуто до відповідальності.
Порушення термінів сплати ПДВ стосувалося як самостійно задекларованих сум, так і визначених контролюючим органом.
Так, колегія суддів звертає увагу, що за результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Сайфер Трейдинг" 22.11.2018 складено акт №19215/26-15-12-07-20/37533690 (а.с.30-31).
На підставі цього акту, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0005061207 від 03.01.2019, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 43 678,63 грн. (а.с.12).
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Статтею 42 ПК України передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті (п. 42.1).
В силу вимог пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п. 42.5).
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом дане податкове повідомлення-рішення надіслане на адресу - вул. Річна, буд.3, кв. (офіс)6, м.Київ, в той час, як 14.11.2018 товариство змінило своє місцезнаходження на вул. Регенераторна, 4 корп. 7, кв. 184, м. Київ (а.с. 44-49).
Вирішуючи питання стосовно того, що слід вважати місцезнаходженням/податковою адресою платника податків - юридичної особи, суд враховує наступне.
Так, пункт 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлює, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) встановлено, що до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, належить, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За змістом статті 9 Закону № 755-IV відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має бути достовірною.
Отже, для цілей податкового обліку і, відповідно, комунікації із платником податків - юридичною особою, податковий орган використовує адресу, яка відображена в ЄДР і відповідає місцезнаходженню такої юридичної особи.
Таким чином, передбачену податковим законодавством процедуру інформування платника податків про наявний у нього розмір податкового боргу слід вважати належним чином виконаною у разі надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, адресованого платнику податків - юридичній особі, саме за адресою її місцезнаходження, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, з викладеного вбачається, що вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем направлялося за адресою, яка не є місцезнаходженням позивача, позаяк, відсутні підстави вважати такі документи належним чином врученими, в розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України.
Відтак, грошові зобов'язання, визначені у вищевказаних повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу та, відповідно, звертатись до суду про стягнення податкового боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі №826/18377/14.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 №0723720411 в частині застосування штрафу в розмірі 4 350,80 грн. прийняте відповідачем за відсутності законних на те підстав.
Щодо доводів апелянта про порушення граничних строків сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з поданими деклараціями від 19.02.2019 №9025759959, від 19.03.2019 №9050007946 та уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань від 18.04.2019 №9077653656, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до акту камеральної перевірки №26673/26-15-04-11-13 від 05.08.2020, позивачем до контролюючого органу подано декларації та уточнюючий розрахунок з ПДВ у яких самостійно задекларовано суми, що підлягали сплаті, зокрема, за деклараціями від 19.02.2019 №9025759959, від 19.03.2019 №9050007946 - термін сплати до 01.03.2019; за уточнюючим розрахунком від 18.04.2019 №9077653656 - термін сплати до 18.04.2019.
Разом з цим, вбачається, що 25.02.2019, 20.03.2019, 26.03.2019, 18.04.2019 та 19.04.2019 позивачем здійснено сплату самостійно задекларованих сум ПДВ.
Однак, порушення строків сплати відповідних зобов'язань були обумовлені зарахуванням сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу відповідно до положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України згідно з податковим повідомленням-рішенням №0005061207 від 03.01.2019, котре, позивач вчасно не отримав.
Отже, враховуючи наведені обставини, у тому числі відсутність належних та достатніх доказів узгодженості грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням №0005061207 від 03.01.2019, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідачем помилково за деклараціями від 19.02.2019 №9025759959, від 19.03.2019 №9050007946 та уточнюючим розрахунком від 18.04.2019 №9077653656, з урахуванням неправомірного зарахування сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу за неузгодженим податковим зобов'язанням.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність застосування відповідачем штрафу за порушення строків сплати грошових зобов'язань, визначених за податковими деклараціями та уточнюючим розрахунком в сумі 9 103,42 грн. Як наслідок, про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу у цьому розмірі.
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Мельничук В.П.
Кузьменко В.В.