Справа № 640/11362/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
20.05.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0004194207 від 28.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
07.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.04.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 12.04.2023 справу прийнято до провадження суду та вирішено здійснювати у розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.08.2023 та 26.08.2023 від позивача надійшли клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування свого клопотання, позивача зазначає про те, що 05.12.2019 він скористався процесуальним правом, передбаченим абз. 2 п. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на подання скарги до Державної податкової служби України. 08.01.2020 Державна податкова служба України винесла рішення про розгляд скарги №611/6/99-00-08-06-01-06, яке отримано Товариством 10.01.2020, що підтверджується відомостями із офіційного веб-сайту «АТ «Укрпошта» за трекінгом відстеження 0405344685172, наданим позивачем, в якому контролюючий орган зазначив, що скарга не підлягає розгляду. Позивач звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-2019) внесено зміни до Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема строки, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжуються на строк дії такого карантину. З огляду на зазначене та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» (із змінами), строк дії карантину на території України встановлений до 22.05.2020, позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву позивача без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що позивач не навів достатньо доказів, які могли б бути кваліфіковані судом у якості поважної причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду суд в порушення норм процесуального права неправильно визначив строк звернення до суду з адміністративним позовом, не врахував та не прийняв до уваги те, що Законом України від 30 березня 2020 р. №540-ІХ процесуальні строки, у тому числі на звернення до суду, були продовжені на строк дії карантину.
Відповідно до ст.312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.
За приписами пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Отже, аналіз вищенаведених норм дає свідчить про алгоритм дій суду при отриманні позовної заяви, зокрема, суддя, отримавши позовну заяву перевіряє її на відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Водночас, процесуальний закон передбачає можливість суду повернутися до вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і у разі встановлення неповажності причин пропуску такого строку постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах першій - третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, підстави для поновлення строку.
Отже, залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Крім того, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, у якій вказати поважні причини пропуску строку.
Верховний Суд у постановах від 29.09.2020 у справі №640/5645/19, від 14.09.2022 у справі №380/3358/21, від 23.11.2023 у справі №640/15942/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Разом із тим, залишаючи даний позов ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 р. без руху, суддя надав позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та необхідності його поновлення, посилаючись на ч.3 ст.123 КАС України.
Так, відповідно до приписів ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зі змісту ухвали про залишення позовної заяви без руху вбачається, що судом було зауважено, що звертаючись до адміністративного суду 20 травня 2020 р., позивач не надав суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій він повинен був обґрунтувати причину пропуску строку, зазначити доводи поважності тому причин і надати докази. Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду, позовна заява не містила.
25 та 26 серпня 2023 р. від позивача надійшли клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування свого клопотання, позивач зазначає про те, що 05 грудня 2019 р. він скористався процесуальним правом, передбаченим п. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на подання скарги до Державної податкової служби України. 08 січня 2020 р. Державна податкова служба України винесла рішення про розгляд скарги №611/6/99-00-08-06-01-06, яке отримано Товариством 10 січня 2020 р., що підтверджується відомостями із офіційного веб-сайту «АТ «Укрпошта» за трекінгом відстеження 0405344685172, наданим позивачем, в якому контролюючий орган зазначив, що скарга не підлягає розгляду. Позивач звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-2019) внесено зміни до Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема строки, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжуються на строк дії такого карантину. З огляду на зазначене та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» (із змінами), строк дії карантину на території України встановлений до 22 травня 2020 р., тому позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Проаналізувавши доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Як встановлено підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, рішення про відмову в задоволенні скарги надійшло позивачу 10 січня 2020 р. Водночас, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду лише 20 травня 2020 р., тобто з пропуском місячного строку.
Колегія суддів не може врахувати твердження скаржника щодо продовження строку на період дії карантину відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, оскільки строк на звернення до суду спливав 10 лютого 2020 р., а наведений вище закон набрав законної сили 02 квітня 2020 р.
За змістом частини третьої статті 123 КАС України, яка поширює свою дію на спірні правовідносини, згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цей позов поданий з пропуском установленого строку звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 р. у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк