Справа № 320/8841/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
21.02.2025 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2023 р. №24628/0705.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення її недоліків з дати вручення копії ухвали.
Зі змісту ухвали суду 05 березня 2025 р. слідує, що підставою для прийняття такого рішення суду є невідповідність позовної заяви вимогам статті 122, 160, 161 КАС України.
Позивачу надано строк, протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків та запропоновано усунути недоліки позовної заяви, шляхом, зокрема, подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об'єктивно, а не суб'єктивно перешкоджали позивачу або його представнику звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто позивачу.
Повертаючи позов позивачу суд першої інстанції виходив із того, що заява позивача про поновлення пропущеного строку не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 р. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на думку позивача висновки Київського окружного адміністративного суду в ухвалі від 12 травня 2025 р. у справі №320/8841/25 є такими, що були зроблені не беручи в повній мірі до уваги об'єктивні обставини щодо поважності причин пропуску звернення до суду з позовом.
Відповідно до ст.312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем не надано відзив на апеляційну скаргу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.
За приписами пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду винесено постанову від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, в якій відступлено від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено та сформульовано новий правовий висновок.
Верховний Суд зазначив, що тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПКУ дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду.
Суд звернув увагу, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.
Отже, Верховний Суд зазначив, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є суттєва різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Отже, чисельні юридичні наслідки, які з огляду на положення ПК України виникають внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов'язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов'язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов'язків як платників податків, так і контролюючих органів.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №24628/0705 від 27 грудня 2023 р. за формою «В4».
До Київського окружного адміністративного суду Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» звернулося з позовом 21 лютого 2025 р.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що у січні 2025 року товариством було виявлено, що скарга на податкове повідомлення-рішення від 27.12.2023 №24628/0705, яка адресувалася ДПС України, помилково була направлена на адресу ГУ ДПС у Київській області.
На адвокатський запит ДПС України 18.02.2025 повідомило, що за даними СЕД ДПС відсутня реєстрація скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ».
Також зазначено, що 18.01.2024 до ГУ ДПС у Київській області надійшов лист від 17.01.2024 №4069/6 Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» щодо подання скарги на ППР від 27.12.2023 №24628/0705 до ДПС України.
Позивач зазначив, що рішення податкового органу щодо розгляду скарги або залишення скарги без розгляду до товариства не надходило і він вважав, що його скаргу було не розглянуто в установленому порядку, а тому апелянт був переконаний в задоволені його вимог у скарзі в порядку «мовчазної згоди» з боку ДПС України, що передбачено вимогами п.4 розділу VII «Строк розгляду скарг» Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 р. №916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за №1617/28062, а саме:
«Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.»
Відповідно до п. 4 розділу VIII зазначеного вище Порядку контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, якщо скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати.
Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі або електронній формі засобами електронного зв'язку із зазначенням причин повернення.
Позивач стверджує, що саме бездіяльність відповідача стала причиною невчасного звернення до суду.
На вищевикладене колегія суддів зазначає наступне.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Отже, аналіз вищенаведених норм свідчить про алгоритм дій суду при отриманні позовної заяви, зокрема, суддя, отримавши позовну заяву перевіряє її на відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Водночас, процесуальний закон передбачає можливість суду повернутися до вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і у разі встановлення неповажності причин пропуску такого строку постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах першій - третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, підстави для поновлення строку.
Отже, залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Крім того, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, у якій вказати поважні причини пропуску строку.
Верховний Суд у постановах від 29.09.2020 у справі №640/5645/19, від 14.09.2022 у справі №380/3358/21, від 23.11.2023 у справі №640/15942/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Разом із тим, залишаючи даний позов ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. без руху, суддя надав позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та необхідності його поновлення.
Так, відповідно до приписів ч.1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно допущено помилку в частині направлення скарги не до того органу.
На думку суду, позивач, як зацікавлена особа, мав проявити особливу увагу до поданої 18 січня 2024 скарги. Саме не отримання рішення вищезазначеного органу на протязі більше ніж 20 днів мало викликати у позивача інтерес до подальшої долі поданої ним скарги, а посилання на п.4 розділу VII «Строк розгляду скарг» Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 р. №916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за №1617/28062 було б доцільне, якби рішення таки було б отримане позивачем, хоч із запізненням.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України передбачено, що якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, зі скаргою позивач звернувся 18 січня 2024 р., отже строк звернення до суду з даним позовом закінчився 18 липня 2024 р.
Як вже зазначалося до суду позивач звернувся 21 лютого 2025 р.
Проаналізувавши заяву про поновлення строку звернення до суду позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені позивачем у заяві підстави для його поновлення не підтверджують наявності об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цей позов поданий з пропуском установленого строку звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 р.. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕНЕДЖМЕНТ ПРОЕКТ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк