Справа № 580/8672/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року згідно з пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в спірний період не виплачував індексацію грошового забезпечення у відповідному розмірі. Зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх роботодавців.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов'язковою державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності доходів у зв'язку зі зростанням споживчих цін. Положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 поширюються на всі категорії осіб, які отримують грошове забезпечення, у тому числі військовослужбовців, незалежно від джерела фінансування. Відповідно, військова частина як роботодавець зобов'язана проводити індексацію грошового забезпечення у разі перевищення індексу споживчих цін понад встановлений поріг індексації (103 %), а відсутність бюджетного фінансування не звільняє її від цього обов'язку. Суд відхилив заперечення відповідача про відсутність фінансової можливості для проведення індексації, вказавши, що така обставина не є підставою для невиконання вимог законодавства. Встановивши, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року не проводилася, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача. Разом з тим суд вважав передчасними вимоги позивача щодо встановлення базового місяця для обчислення індексації, оскільки визначення цього місяця належить до компетенції військової частини під час фактичного проведення нарахувань.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що суд безпідставно визнав протиправною бездіяльність частини та неправильно застосував положення законодавства про індексацію грошового забезпечення. У період з січня 2016 по березень 2018 року військова частина не мала ні компетенції, ні механізму, ні фінансування для проведення індексації, оскільки видатки на ці цілі не були передбачені Державним бюджетом. Згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України, видатки бюджетних установ можуть здійснюватися лише в межах затверджених асигнувань. Відсутність індексації зумовлена не протиправною бездіяльністю, а браком фінансових ресурсів і нормативних роз'яснень Міністерства оборони України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів. Крім того, апелянт послався на постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, якою визначено підвищення грошових доходів у грудні 2015 року з урахуванням прогнозного рівня інфляції, що стало підставою для початку нового обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року. Саме грудень 2015 року, а не січень 2008 року, є місяцем підвищення грошового забезпечення (так званим базовим місяцем) для подальшої індексації. Застосування судом першої інстанції січня 2008 року, як базового, апелянт вважає безпідставним і таким, що суперечить положенням чинного Порядку № 1078 у редакції після 15 грудня 2015 року. Визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, а не суду, і наведено судову практику, яка підтверджує неможливість судового втручання у ці повноваження (зокрема постанови Шостого, П'ятого, Другого та Восьмого апеляційних адміністративних судів). Право на соціальні виплати, у тому числі індексацію, не є абсолютним і може бути обмежене державою через неможливість фінансового забезпечення, що узгоджується з позицією Конституційного Суду України (рішення № 20-рп/2011) та практикою ЄСПЛ.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та відповідно до витягу з Наказу № 266 від 12 вересня 2019 року виключений із списків особового складу військової частини та знятий зі всіх видів забезпечення.
За період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
24 травня 2022 року позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Листом від 23 листопада 2022 року № 305/1198 відповідач повідомив, що у нього відсутні законні підстави на нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки виплата індексації не передбачалась державним бюджетом за 2016- 2017 роки. У листі зазначено, що ВЧ НОМЕР_2 повністю фінансується з Державного бюджету України, а отже проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям можливе виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених для цих цілей. Посилаючись на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідач наголосив, що керівники бюджетних установ здійснюють видатки лише в межах фонду грошового забезпечення, а пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078, передбачено виплату сум індексації за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати. Відтак, за твердженням відповідача, у межах наявного фінансового ресурсу Міністерство оборони не мало можливості проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців у період з січня 2016 року по лютий 2018 року, а підстав для її нарахування й виплати ОСОБА_1 не існувало.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною сьомою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
За приписами пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих цін на товари і послуги внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року);
- 103 відсотки за період після 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року).
Згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01 грудня 2015 року), «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01 січня 2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.
Отже, базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації, що не є втручанням у виключну компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Аналогічні правові висновки висловив Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.