Справа № 320/45873/24 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
26 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,
за участі представника позивача - Калька Д.О.,
представників відповідача - Данилюк Л.В., Бишовець В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Союз підприємців України» до Київської міської ради, треті особи - Державна регуляторна служба України, Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача - адвокат Калько Дмитро Олексійович звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Союз підприємців України» до Київської міської ради, треті особи - Державна регуляторна служба України, Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, у якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради витрат на правничу допомогу у розмірі 20 440,00 грн на користь Громадської організації «Союз підприємців України».
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь Громадської організації «Союз підприємців України» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи предмет позову, критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, значення справи для позивача, та із врахуванням клопотання відповідача, який заперечує проти задоволення відшкодування таких витрат в повному обсязі, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в частині задоволення заяви представника позивача та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання з'явилися представник Громадської організації «Союз підприємців України» та представники Київської міської ради. Від представника Державної регуляторної служби України 26.11.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника на підставі наявних у суду матеріалів. Представник третьої особи - Міністерства розвитку громад та територій України в судове засідання не з'явився та явку свого представника не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача - адвокатом Кальком Дмитром Олексійовичем надано до суду першої інстанції копії наступних документів:
- договір про надання правової (правничої) допомоги №26/09-1 від 26.09.2024;
- акт виконаних робіт від 15.07.2025 згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №26/09-1 від 26.09.2024;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.07.2025 згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №26/09-1 від 26.09.2024 договір про надання правничої допомоги від 02.02.2025;
- рахунок №1 від 11.07.2025 згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №26/09-1 від 26.09.2024;
- платіжну інструкцію від 15.07.2025 на суму 20 440,00 грн;
- посвідчення адвоката №КВ6075;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6075 від 26.04.2018, видане на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва №10 від 12.04.2018;
- ставки гонорару адвоката.
Згідно акту виконаних робіт від 15.07.2025, адвокатом надана клієнту правнича допомога у формі та у відповідності до договору про надання правової (правничої) допомоги №26/09-1 від 26.09.2024 в об'ємах пропорційно до сплаченої суми грошових коштів, розрахованої відповідно до прейскуранту ставок гонорару адвоката Калька Д.О. 2025 рік щодо послуг наведених у рахунку №1 від 11.07.2025:
- усна консультація клієнта під час заключення договору про надання правової (правничої) допомоги з посиланням на норми чинного законодавства та аналізом документів, наданих клієнтом протягом 2 (двох) годин - вартість 2920,00 грн за роботу адвоката протягом 2 (двох) годин;
- участь в судових засіданням у справі, які відбулися 11.04.2025, 17.04.2025, 16.06.2025, 26.06.2025, 30.06.2025, 10.07.2025 - разом вартість 17 520,00 грн.
Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником відповідача до суду першої інстанції подано заперечення на подану представником позивача заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначає, що договір про надання правової допомоги укладено 26.09.2024, а рахунок, який є невід'ємною частиною договору датований 11.07.2025. Тому, на думку відповідача, рахунок не є належним доказом підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки датований пізніше ніж договір. Також зазначено щодо відсутності статусу адвоката у Калька Д.О.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.
Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки позовної заяви для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що дата договору про надання правничої допомоги 26.09.2024, поряд з цим рахунок на оплату послуг датований 11.07.2025, а тому, на думку апелянта, рахунок не є належним доказом підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки датований пізніше, ніж договір, колегія суддів зазначає наступне.
Виставлення рахунку клієнту та його оплата після завершення розгляду справи судом є логічним завершенням виконання умов договору між адвокатом та клієнтом, якщо інші умови не передбачені договором.
Судова колегія зазначає, що договір про надання правової допомоги, рахунок та квитанція про оплату є достатніми доказами для підтвердження розміру витрат на адвокатські послуги, які надані представником позивача до суду.
Щодо доводів апелянта про відсутність статусу адвоката у Калька Д.О., оскільки відсутня можливість перевірити інформацію щодо свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6075 у зв'язку з відсутністю інформації про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, колегія суддів зазначає наступне.
За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №643/16333/24.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування додаткового судового рішення.
Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування вимог із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 134, 139, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі №320/45873/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова складена в повному обсязі 28 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова