Справа № 826/3838/18 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2017 року № 0062001406 та № 0062011406.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скасовано та направлено справу № 826/3838/18 на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0062001406 від 29.11.2017, яке винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0062011406 від 29.11.2017, яке винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» понесені судові витрати у розмірі 18402 (вісімнадцять тисяч чотириста дві) грн 02 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з'ясовані всі обставини справи, що призвело до необ'єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та 05 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника апелянта у судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин.
Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, відтак клопотання скаржника задоволенню не підлягає.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній посилаючись на необґрунтованість та помилковість доводів скаржника, просить відмовити Відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 року у справі №826/3838/18, залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Судомами під час розгляду справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві у період з 25 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будкепітал Ю Ей» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 15 червня 2016 року №150616 з «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Федеративна Республіка Німеччина) та від 21 серпня 2015 року №210815 з «Segrex LTD» (Об'єднані Арабські Емірати), за результатами якої складено акт від 07 листопада 2017 року № 1355/26-15-14-06-03/32961469.
Вказаним актом встановлено порушення платником:
1) статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валіті», а саме:
- за контрактом від 15 червня 2016 року № 150616 несвоєчасне надходження валютної виручки в загальній сумі 3 565,00 євро (еквівалент - 98 889,11 грн) та ненадходження валютної виручки в загальному розмірі 3 501,00 євро (еквівалент - 100 478,70 грн) від нерезидента «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Федеративна Республіка Німеччина);
- за контрактом від 21 серпня 2015 року № 210815 несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 2 440,00 євро (еквівалент - 71 858,00 грн) та ненадходження валютної виручки в розмірі 41 468,20 євро (еквівалент - 1 291 912,74 грн) від нерезидента «Segrex LTD» (Об'єднані Арабські Емірати).
2) пункту першого статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення строків декларування валютних цінностей та майна станом на 01 квітня 2016 року, станом на 01 липня 2016 року, станом на 01 квітня 2017 року, станом на 01 липня 2017 року.
На підставі висновків названого акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року: 1) № 0062001406, яким до платника застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 1 226 121,45 грн; 2) № 0062011406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 680,00 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами твердження про порушення вимог п. 197.6 ст. 197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу на підставі Розпорядження №68. В той же час позивачем спростовано такі доводи долученими до матеріалів справи копіями бухгалтерських документів (видаткові накладні про отримання товарів та накладні на переміщення товарів).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Згідно ст.2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. №959-XII, суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються , у тому числі ,такими принципами: Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у: виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин; Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності; Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 6 Закону №959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Частиною 1 ст. 14 Закону №959-XII визначено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України та уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними та міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (надалі - ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 41) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
У відповідності до ч 1 ст. 14 Закону №959-XII всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.
Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2001 № 201, договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України. Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Відповідно до частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 виклав висновок відповідно до якого, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (Продавець), з однієї сторони, та «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина, Покупець), з іншої сторони, укладено контракт №150616 від 15.06.2016 року (надалі - Контракт).
З урахуванням укладених додаткових угод №1 від 18.06.2016, №1/01 від 20.06.2016, №2 від 04.01.2017, №3 від 15.06.2016, що є невід'ємною частиною укладеного Контракту.
В порядку та на умов Контракту Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар - дрова колоті, а Покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар згідно специфікації на партію товарів (інвойсів) на умовах DAP - склад Покупця, Німеччина, в редакції «Інкотермс 2010».Оплата проводиться безготівковим переводом з рахунку Покупця на рахунок Продавця в валюті контракту-євро.
На виконання умов Контракту Продавцем було відвантажено Покупцю товар (дрова колоті) на загальну суму 15720,00 євро (еквівалент-443619,56 грн.).
Крім того, між Позивачем (Продавець), з однієї сторони, та BudKapital SK s.r.o. (Словакія, Покупець), з іншої сторони, укладено контракт №UA/K/K/088 від 27.05.2015.
За умовами вищезазначеного Контракту Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар - дрова колоті, а Покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар згідно специфікації на партію товарів (інвойсів), в редакції «Інкотермс 2010».
Компанією нерезидентом BudKapital SK s.r.o. (Словакія) було зроблено попередню оплату на виконання умов контракту №UA/K/K/088 на основі виставлених інвойсів №D\077 та №D\078 від 25.08.2015.
У свою чергу, на виконання вимог контракту №150616 від 15.06.2016 позивачем відвантажено продукцію на адресу «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина), згідно ВМД №101060001/2016/002190 від 28.06.2016 р. та ВМД №10106001/2016/004825 від 19.11.2016.
Так, 18.06.2016 між BECKENZ-PALETTEN GMBH (Покупець) та позивачем (Продавець) було укладено тристоронню Додаткову угоду №1 до контракту №150616. згідно якої платником по даному Контракту може виступати BudKapital SK s.r.o. (Словакія) або інший контрагент, згідно інформації від покупця.
Компанією BudKapital SK s.r.o. (Словакія) направлено на адресу позивача листи №010 від 18.06.2016 та №015 від 26.01.2017, відповідно до яких повідомлялось про зарахування попередньої оплати по Контракту №UA/K/K/088 від 27.03.2015, як оплату по Контракту №150616 від 15.06.2016 в сумі 3144,00 євро та в сумі 375,00 євро.
Між позивачем та BudKapital SK s.r.o. (Словакія), 18.06.2016 та 26.01.2017 укладено Угоди про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобов'язання BudKapital SK s.r.o. (Словакія) за Контрактом №150616 припиняється повністю, а зобов'язання позивача за Контрактом №UA/K/K/088 припиняється частково в розмірі 3144,00 євро та 375 євро відповідно.
Судом встановлено, що з наведених вище підстав, ТОВ «Будкепітал Ю Ей» звернулось із листом до ПАТ «КБ «Приватбанк» щодо зарахування даних сум як оплачені та закрити зобов'язання по контракту №150616.
Також, між позивачем (Продавець), з однієї сторони, та Segrex LTD (ОАЕ, Покупець), з іншої сторони, укладено контракт №210815 від 21.08.2015 (надалі - Контракт), з урахуванням укладених додаткових угод №1 від 25.08.2015, №2 від 18.11.2015, №3 від 01.12.2015, №4 від 08.01.2016, №5 від 16.02.2016, №6 від 22.02.2016, що є невід'ємною частиною укладеного Контракту.
У порядку та на умовах Контракту Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар - дрова колоті, а Покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар згідно специфікації на партію товарів (інвойсів) на умовах FCA - склад Продавця, Україна, в редакції «Інкотермс 2010».Оплата проводиться безготівковим переводом з рахунку Покупця на рахунок Продавця в валюті контракту - євро.
На виконання умов Контракту Продавцем було відвантажено Покупцю товар (дрова колоті) на загальну суму 64156,20 євро (еквівалент - 1658907,39 грн).
Між компанією Belariy LTD (нова назва - ТОВ «Будкепітал Ю Ей») (Покупець) та Segrex LTD (ОАЕ) було укладено контракт поставки №ZX-050420 від 20.04.2015.
ТОВ «Будкепітал Ю Ей» є боржником по зазначеному Контракту, а Segrex LTD (ОАЕ) є боржником по Контракту №210815 від 21.08.2015 року.
Сторонами було укладено угоди про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 06.01.2016 та 26.02.2016.
Відповідно до п.5 Угоди від 26.02.2016 р., з моменту набрання сили Угоди зобов'язання Segrex LTD за Контрактом №210815, вказаним у п. 1 Угоди, припиняється повністю, а зобов'язання ТОВ «Будкепітал Ю Ей» за Контрактом №ZX-050420, вказаним у п. 2 Угоди, припиняється частково.
Крім того, 18.11.2015 між Segrex LTD (Покупець) та ТОВ «Будкепітал Ю Ей» (Продавець) було укладено тристоронню Додаткову угоду №2 до Контракту N:210815, згідно якої платником по даному Контракту може виступати BudKapital SK s.r.o. (Словакія) або інший контрагент, згідно інформації від покупця.
Компанією BudKapital SK s.r.o. (Словакія) було направлено на адресу ТОВ «Будкепітал Ю Ей» листи №002, №003 від 10.01.2016, відповідно до яких повідомлялось про зарахування попередньої оплати по Контракту №UA/K/K/088 від 27.03.2015, як оплату по Контракту №210815 від 21.08.2015 в сумі 16 758,86 євро та в сумі 63099,23 дол. США відповідно.
Відтак, взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Будкепітал Ю Ей» та компаніями «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Федеративна Республіка Німеччина), «Segrex LTD» (Об'єднані Арабські Емірати) у тому числі, певних заборгованостей цих компаній перед позивачем за вказаними вище контрактами, відбувся на підставі угод про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних вимог.
Як свідчить приєднані до матеріалів справи копії угод про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних вимог від 18.06.2016 та від 26.01.2017 сторони (ТОВ «Будкепітал Ю Ей» та новий платник по контракту № 150616 - BudKapital SK s.r.o.) припинили зобов'язання одна перед одною та домовились про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань. Пунктами 6 Угод закріплено, що на момент їх підписання сторони претензій одна до одної не мають.
Матеріали справи також містять копії угод про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних вимог від 26.02.2016 та від 06.01.2016, укладені між ТОВ «Будкепітал Ю Ей» та «Segrex LTD» (Об'єднані Арабські Емірати), згідно яких сторони припинили зобов'язання одна перед одною та домовились про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань. Пунктами 6 Угод закріплено, що на момент їх підписання сторони претензій одна до одної не мають.
Відтак, колегія суддів вважає оргрунтованим висновок про те, що зобов'язання між позивачем та нерезидентами за вищезазначеними контрактами були припиненні шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог в межах граничного терміну розрахунків, що підтверджується угодами зарахування зустрічних однорідних вимог та підлягають врахуванню під час розгляжду цієї справи.
Податковий орган приймаючи оскаржуване рішення про нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків за договорами та констатуючи порушення вимог ст. 1 Закону № 185/94-ВР, не врахував, що наведена норма Закону регламентує строки зарахування валютної виручки резидентів на їх рахунки в уповноважених банках за результатами безпосередньо виконання зовнішньо-економічних контрактів, чого в даному випадку не відбулось.
Так, законодавство України не дає правового визначення терміну "валютна виручка", проте, виходячи із рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»» від 17 грудня 2004 року №04-5/3360 під валютною виручкою слід розуміти суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб'єктом господарювання - резидентом продукцію (роботи, послуги).
Моментом же одержання виручки у іноземній валюті за експортовану продукцію вважається дата надходження коштів на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку України (абз. 2 п.5 Інструкції про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок, затвердженої Наказом Національного банку України від 14 червня 1994 року N 85).
Однак, у справі, що розглядається, припинення зобов'язань відбулось не у грошовій формі.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
В даному випадку, податковим органом не доведено наявності підстав, з яким Закон № 185/94-ВР пов'язує застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 такого Закону.
Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду викладеною у постановах від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18, від 29 липня 2021 у справі № 817/1200/15, від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23, від 23 жовтня 2025 року у справі № 260/4525/24.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 77, 242-245, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан
(повний текст судового рішення виготовлено 28 листопада 2025 року)