Справа № 620/15135/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якій просила суд:
- визнати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2024 року №974260178824, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, протиправним;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 16.02.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (в редакції чинній на день призначення пенсії) з 23 липня 2024 року без встановлення будь якого строку та обмеження у часі у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 січня 2023 року №32 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15», та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», за останнім місцем роботи начальника управління в Головному управлінні статистики у Чернігівській області, зазначеної в довідці Головного управління статистики у Чернігівській області від 11.07.2024 року №11.1-41/46-24 та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 23.07.2024 року не доотриману пенсію.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції позивачка звернулась з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та 13 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії та на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 1954 року народження, з 28.11.2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі відповідач) як особа, якій призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Пенсія призначена у розмірі 82% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На час призначення пенсії позивачка працювала начальником управління в Головному управлінні статистики у Чернігівській області.
На заяву позивачки, Головне управління статистики у Чернігівській області видало довідку про заробітну плату від 11.07.2024 року №11.1-41/46-24, що надається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, з відповідним розрахунком, а саме за грудень 2023 року заробітна плата за посадою начальника управління в Головному управлінні статистики становить 38390 грн.01 коп., в тому числі: посадовий оклад 9000 грн. 00 коп., надбавка за ранг - 500 грн.00 коп., надбавка за вислугу років (36%) - 3240 грн.00 коп. Середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2023 р. становили : премія - 4435 грн.72 коп; надбавка за інтенсивність праці - 21214 грн.29 коп.
23 липня 2024 року позивачка звернулася до Відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України від 16.02.1993 року №3723- XII «Про державну службу» (в редакції що була чинною на час призначення пенсії), у зв'язку з підвищенням з 01 січня 2023 року розміру заробітної плати працюючого державного службовця.
29 липня 2024 року, на подану заяву, від Відповідача надійшла відмова (рішення від 29.07.2024 року №974260178824), з посиланням на прийнятий Закон України від 10.12.2015 року «Про державну службу» №889-VIII.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що З 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови № 1013 та у зв'язку з набранням у чинності Законом України «Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який інакше врегульовує правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про державну службу", не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (надалі - Закон №3723-ХІІ) у редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Приписи статті 37-1 Закону №3723-ХІІ визначали, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII текст статті 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Пунктами 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (надалі - Постанова №865) в редакції, яка була чинною до 15.12.2015, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (надалі - Постанова №1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 4 Постанови №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
У свою чергу положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова №1013 не містить.
Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
Закон України №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, у зв'язку з чим Закон №3723-ХІІ втратив чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яка набрала чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.
У свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів приходить до висновку, що з 01.12.2015, початку застосування Постанови №1013, якою пункт 4 Постанови №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.12.2021 по справі № 127/20212/17, від 03.08.2022 по справі № 643/4051/17, від 30.08.2022 по справі № 554/7608/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні, що у спірному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії, у зв'язку з чим твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм законодавства при ухваленні рішення - відхиляються.
Твердження апелянта про те, що відповідно до ст. 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, колегія суддів вважає помилковим, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, зважаючи на згадану вище практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судовою колегією враховується, що відсутність механізму перерахунку пенсій державним службовцям, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ була також предметом розгляду Конституційного Суду України.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) положення підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII зі змінами.
При цьому, в абзаці 4 пункту 5.6 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України також констатував, що розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню.
Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що сучасний стан законодавчого врегулювання з перерахунку розмірів пенсій суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України. Для розвитку, конкретизації та деталізації приписів статей 3, 8, 24, 46 Основного Закону України перерахунок розмірів пенсій обов'язково має бути внормований у законі, ухваленому Верховною Радою (п. 5.7 згаданого рішення).
Поряд з цим, визнаючи неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами, Конституційний Суд визначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами, а також вказав про необхідність Верховній Раді України внормувати перерахунок розмірів пенсій суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.
У свою чергу, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан
(Повний текст постанови суду виготовлено 28 листопада 2025 року)