Справа № 640/7501/21 Головуючий у 1 інстанції: Кучугурна Н.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа - Міністерство юстиції України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними і скасувати пункт 3, Додатки 1,2 до Положення про ордер про надання правової (правничої) допомоги, затвердженого рішенням Відповідача 12 квітня 2019 року №41 зі змінами, внесеними рішенням від 14 лютого 2020 року №29, рішенням від 17 листопада 2020 року №118, № 107 від 11.09.2021 № 45 від 29.04.2022, №32 від 19.05.2023, № 23 від 07.06.2024, № 36 від 08.06.2024, № 50 від 20.09.2024, №66 від 07.06.2025;
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позовної заяви.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує про протиправність використання відповідачем Герба України у бланку ордера. На переконання апелянта, імітація Державного Герба України в зображенні, затвердженому відповідачем оскаржуваним актом не перебувала і не перебуває під захистом свідоцтва на знак для товарів і послуг відповідача ні в момент подачі заявки, ні в момент постановлення судового рішення, на підставі якого видане свідоцтво, а також на час розгляду цього спору. Також, апелянт посилається на приписи статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», відповідно до якої, згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують, зокрема, державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми). Крім того, апелянт зазначає, що відповідач не звертався до Комісії з надання дозволу на використання в торговельній марці офіційної назви та міжнародного літерного коду держави Україна та/або на включення до зображення торговельної марки імітації малого Державного Герба України за отриманням дозволу на використання Державного Герба.
27 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
11 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
21 жовтня 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення в порядку п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України.
Також, 19 листопада 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (позивач), згідно зі свідоцтвом від 30.06.2016 НОМЕР_2, має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 було затверджено Положення про ордер на надання правничої допомоги (у новій редакції) (далі Положення про ордер). У подальшому у вказане положення рішеннями Ради адвокатів України були внесені зміни.
Відповідно до п.3 Положення про ордер, в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Згідно з п.17 Положення про ордер, адвокати можуть використовувати за межами України, типову форму ордеру, викладену англійською мовою, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 2).
Додатками 1 і 2 до Положення про ордер затверджено типову форму ордера.
Не погоджуючись із використанням у типовій формі ордеру зображення малого Державного Герба України, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статі 2 Закону № 5076-VI, адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Відповідно до статті 3 Закону №5076-VI, правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
В силу вимог пункту 5 частини 1 статті 21 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування.
За приписами частин 1-3 статті 45 Закону № 5076-VI, Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
Національна асоціація адвокатів України: 1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади; 2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності; 3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; 4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України; 5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 55 Закону № 5076-VI передбачено, що у період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.
Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України.
Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 57 Закону №5076-VI, рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення про ордер).
У вищевказане положення були внесені зміни рішеннями Ради адвокатів України 14.02.2020 №29, від 17.11.2020 №118, від 11.09.2021 № 107, від 29.04.2022 № 45, від 19.05.2023 року № 32, від 07.06.2024 № 23, від 08.06.2024 № 36, від 20.09.2024 № 50.
Відповідно до п. 1 Положення про ордер, Положення про ордер на надання правничої допомоги встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Пунктом 3 Положення про ордер передбачено, що в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва від 30.06.2016 НОМЕР_2, має право на зайняття адвокатською діяльністю.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для позивача, як адвоката, Положення про ордер на надання правничої допомоги у новій редакції встановлює обов'язкову типову форму ордера, а також, правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути, зокрема, ордер.
Як було вищезазначено, позивач вважає протиправним використання відповідачем у типовій формі ордеру зображення малого Державного Герба України.
Відповідно до статті 20 Конституції України, Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
19 лютого 1992 року Верховною Радою України прийнята постанова №2137-XII «Про Державний герб України».
Цією постановою був затверджений тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються) (2137а-12 ).
Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови.
Слід зазначити, що в Додатках 1 і 2 Положення про ордер, якими затверджено типову форму ордера, міститься, у тому числі, зображення малого Державного Герба України - тризуба.
Матеріали справи свідчать, що 25 жовтня 2019 року знак Національної асоціації адвокатів України, зображений у Додатках 1 і 2 Положення про ордер на надання правничої допомоги, зареєстрований в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, що підтверджується діючим свідоцтвом НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, виданим відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Недержавній некомерційній професійній організації «Національна асоціація адвокатів України, номер заявки для видачі свідоцтва m201317445.
Колегія суддів зазначає, що з апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично вбачається, що позивач фактично не згоден з реєстрацією та використанням знаку Національної асоціації адвокатів України, зображеного в Додатках 1 та 2 Положення про ордер на надання правничої допомоги та зареєстрованого відповідно до законодавства України.
Так, на розгляді у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перебувала справа №826/6726/16 за позовом недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа - державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
У вказаній справі №826/6726/16 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, зокрема, зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України провести повторні кваліфікаційні експертизи та прийняти рішення про реєстрацію знаку по заявкам недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» № m 2013 17447, № m 2013 17457, № m 2013 17445 та № m 2013 17446.
Позов у справі №826/6726/16 було обґрунтовано тим, що направлені до відповідача для надання їм правової охорони в якості знаку для товарів та послуг позначення не є імітацією малого Державного герба України. Позивач вважає, що тлумачення діючого законодавства України в оскаржуваних рішеннях є невірним, а підстави, згідно яких позивачу було відмовлено в наданні правової охорони в якості знаків для товарів і послуг позначенням, заявленим позивачем, є невмотивованими та суб'єктивними. Також, зазначено, що направлені до відповідача для надання їм правової охорони в якості знаку для товарів та послуг позначення не є імітацією малого Державного герба України. Позивач вважає, що тлумачення діючого законодавства України в оскаржуваних рішеннях є невірним, а підстави, згідно яких позивачу було відмовлено в наданні правової охорони в якості знаків для товарів і послуг позначенням, заявленим позивачем, є невмотивованими та суб'єктивними.
Задовольняючи у справі №826/6726/16 позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що нестворення на державному рівні органу, що передбачений законодавством, не може слугувати підставою для порушення права інтелектуальної власності позивача.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 січня 2019 року у справі №826/6726/16 касаційну скаргу державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 826/6726/16 - залишено без змін.
Верховний Суд у наведеній постанові у справі №826/6726/16 зазначив, що, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 436/2011, Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.
За змістом положень статей 1, 2 Закону № 3689-XII установа - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, в тому числі, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них, видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.
Згідно із частинами першою та другою статті 5 Закону № 3689 правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України від 09 квітня 2015 року № 317-VIIІ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3689-ХІІ згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують, в тому числі, державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми).
Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.
Відповідні положення містяться в пункту 4.3.1.2 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116 (далі - Правила), яким вказано, що при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, відповідно до пункту 1 статті 6 Закону, встановлюється: чи не зображує заявлений знак виключно державні герби, прапори та емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки, або чи не є схожим з ними настільки, що їх можна сплутати.
Зазначені в абзаці 1 цього пункту позначення можуть бути включені до знака, як елементи, що не охороняються, відповідно до пункту 1 статті 6 Закону № 3689-ХІІ, якщо на це є згода компетентного органу або їх власників.
Якщо такої згоди в матеріалах заявки немає, то заявнику надсилається повідомлення про необхідність надання відповідних документів, зазначених у пункті 4.3.3.2 Правил.
Документ, що підтверджує право на використання зазначених позначень, має надійти протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення Відомства.
Якщо позначення, заявлено на реєстрацію як знак, складається виключно з позначень, зазначених у пункті 1 статті 6 Закону № 3689-ХІІ, або заявником не надано документ, що підтверджує право на використання таких позначень як елементів, що не охороняються, то заявка підлягає відхиленню, про можливість якого заявнику надсилається повідомлення у порядку, передбаченому пунктом 4.5 Правил.
Тобто, вказаними положеннями Правил затверджено відповідний алгоритм дій щодо подання та процедури розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
Враховуючи вищевказане, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 січня 2019 року у справі №826/6726/16 дійшов висновку, що відсутність встановленого порядку використання Державного герба України, як це передбачено статтею 20 Конституції України, неприйняття Кабінетом Міністрів України тимчасового порядку його використання, нестворення відповідного компетентного органу з покладенням на нього відповідних функцій унеможливлює виникнення у заявника обов'язку дотримання правових положень щодо отримання згоди у такого компетентного органу на використання позначень, які зображують або імітують державні герб та в силу вимог Основного закону, не можуть вважатись елементами порядку використання Державного герба України у знаках для товарів і послуг на час виникнення спірних відносин.
Також, Верховний Суд у наведеній постанові вказав, що в Україні на час ухвалення відповідачем оспорюваних рішень, був відсутній орган, який би був компетентним надавати згоду на включення до знаку для товарів і послуг позначень, які зображують або імітують державні герби, то колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог, у зв'язку із тим, що нестворення на державному рівні органу, що передбачений законодавством, не може слугувати підставою для порушення права інтелектуальної власності позивача.
Таким чином, станом на час подачі відповідачем заяви про реєстрацію знака для товарів і послуг та видачі свідоцтва НОМЕР_1 на такий знак для товарів і послуг був відсутній орган, який би був компетентним надавати згоду на включення до знаку для товарів і послуг позначень, які зображують або імітують державні герби.
20 грудня 2023 року Міністерством економіки України був прийнято наказ №19944 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2024 року за №188/41533), яким затверджено Положення про Комісію з надання дозволу на використання в торговельній марці офіційної назви та міжнародного літерного коду держави Україна та/або на включення до зображення торговельної марки імітації малого Державного Герба України.
З огляду на викладене, компетентний орган був створений вже після отримання відповідачем зазначеного вище свідоцтва, а саме, у 2023 році.
Доводи апелянта про те, що відповідач не звертався до Комісії з надання дозволу на використання в торговельній марці офіційної назви та міжнародного літерного коду держави Україна та/або на включення до зображення торговельної марки імітації малого Державного Герба України за отриманням дозволу на використання Державного Герба, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, на момент подання Недержавною некомерційною професійною організацією «Національна асоціація адвокатів України» заявки такого органу не існувало, отже, вимоги щодо отримання дозволу не можуть застосовуватися.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що знак Національної асоціації адвокатів України, зображений в Додатках 1 та 2 Положення про ордер на надання правничої допомоги, зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 жовтня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 265976. Тобто, знак відповідача зображений на бланках ордерів про надання правничої допомоги зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України до вступу в силу Положення про Комісію.
Водночас, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не встановлено обов'язку повторно звертатися за дозволом, якщо знак для товарів і послуг зареєстрований до створення органу.
При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутність згоди компетентного орану не свідчить про те, що має місце порушення публічного порядку, а тому, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Також, позивачем не надано суду доказів оскарження свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправності рішення відповідача від 12 квітня 2019 року №41, зі змінами, внесеними рішеннями від 14 лютого 2020 року № 29, зі змінами, внесеними рішенням від 17 листопада 2020 року № 118, яким затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги» (нова редакція).
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 28.11.2025 р.