Справа № 320/43707/23
28 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочко Є.О., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, скаржник подав апеляційну скаргу.
Вимоги до апеляційної скарги, порядку та строків її подання встановлені статтями 295-297 КАС.
Апеляційна скарга не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення складено 16.10.2025, а тому граничним строком його оскарження є 17.11.2025. При цьому, повний текст вказаного судового рішення отримано скаржником 17.10.2025, а тому у строк до 17.11.2025 він мав право на поновлення строку апеляційного оскарження.
Однак, апеляційну скаргу подано лише 27.10.2025, тобто з пропуском встановленого КАС строку.
При цьому, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В обґрунтування поданого клопотання скаржник вказує на обставини передислокації та виконання бойових (спеціальних) завдань з кадровим дефіцитом юристів та покладенням на них додаткових обов'язків. Колегія суддів не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак указані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами.
Окрім того, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів (проблеми з доступом до інтернету через технічні несправності) у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі й щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів уважає що обставини, пов'язані з неналежною організацією роботи в державному органі, не можуть слугувати підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, не можуть бути безумовною підставою для поновлення зазначеного строку.
Необхідно також зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
Суд ураховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Тим часом сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2025 у справі №240/12523/24.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що вказані скаржником причини пропуску строку не є поважними, а тому наразі відсутні підстави для задоволення його клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296, частини другої статті 132 КАС до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З урахуванням того, що скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції щодо однієї вимоги немайнового характеру, враховуючи подання апеляційної скарги в електронній формі, то відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 1288,32 грн.
При цьому, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
За приписами частини першої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як вказала Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Відтак, не зважаючи на критерії, визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд справі вирішувати питання відстрочення, розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб.
Водночас, як вказав Верховний Суд у в ухвалі від 02.06.2022 у справі № 640/28106/20, від звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №0940/2276/18 не можуть бути застосовані до суб'єктів владних повноважень у питаннях щодо сплати ними судового збору. Окрім того, в ухвалі від 19.05.2022 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд відхилив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, оскільки відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком.
У свою чергу, щодо оцінки майнового критерію для цілей звільнення/відстрочення/розстрочення сплати судового збору суб'єктам владних повноважень, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги висловлену Верховним Судом позицію, що у питаннях сплати судового збору держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж (постанови від 15.05.2018 по справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17). Якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 357/12145/16-а).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в том у числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Відтак, оскільки скаржник є суб'єктом владних повноважень, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відстрочення/розстрочення чи звільнення його від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відсутні.
У відповідності до частини другої статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з моменту вручення цієї ухвали протягом якого скаржник має право надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали скаржник має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі якщо недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде повернута скаржнику, а у випадку неподання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження або визнання неповажними причин пропуску строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарженнявідстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 залишити без руху.
Встановити десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали протягом якого скаржник має право надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Роз'яснити, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали скаржник має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати підстави для поновлення строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Є.О. Сорочко