Справа № 320/6883/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
28 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалова О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-косметична фабрика «АРОЗА» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «АРОЗА» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2022 № 6268/0705.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки. Також, зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ «Будком-Ніко» є нереальними, оскільки не свідчать про наявність господарської мети щодо їх здійснення. Крім того, вказує, що ТОВ «Будком-Ніко» є контрагентом позивача, стосовно якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості, що свідчить про неналежну обачність у виборі такого контрагента.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання апелянта, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. п.75.1.8 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПК України та наказу від 31.05.2022 № 290-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.02.2022 № 9035155616 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі ПДВ 1 248 236 грн.
Перевіркою встановлено, що основним чинником виникнення від'ємного значення ПДВ по декларації за січень 2022 року (з урахуванням виникнення від'ємного значення за липень, серпень, вересень, жовтень 2020, січень-грудень 2021 року, січень 2022 року) є: витрати понесені на виробництво продукції (виготовлення десертних соусів, пакування та розлив шампуню, мила, маски для волосся, креми для тіла та ін.), імпорт товару та сплата ПДВ на митниці, а також здійснення експортних операцій, що відповідно ПКУ оподатковуються за ставкою 0%. В охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від?ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
До перевірки надано: контракт № SI - 1/20 від 01.10.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та Star Ingredians GmbH (Німеччина), контракт № AG-1020 від 05.10.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та Aromatic Group AG (Швейцарія), контракт № BU-11/20 від 01.11.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» тa Este Tiroler Latschenolbrennerei Bruder Unterweger Gesellschaft m.b.H (Австрія), контракт № AF-1120 від 20.11.2020 року складений між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» та Frey+Lau GmbH (Німеччина).
B охопленому перевіркою звітному періоді платник податків TOB «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» встановлено взаємовідносини з ризиковим контрагентом, відображення якого у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ, а саме ТОВ «БУДКОМ-НІКО». В ході перевірки встановлено, що ТОВ «БУДКОМ-НІКО» у періоді, що перевіряється, надавав будівельні та монтажні роботи, аварійний ремонт теплової мережі, поточний ремонт виробничо-адміністративного корпусу і складу по вул. О. Кошового в м.Бориспіль, Київської області, монтаж системи вентиляції ряду підприємств. Відповідно до укладених договорів та наданих до перевірки документів встановлено, що постачальником ТОВ «БУДКОМ-НІКО» реалізовано товар на адресу ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» на, що було виписано податкові накладні. Договір складений між ТОВ «БУДКОМ-НІКО» та ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» від 28.08.2021 № 28/08/21.
Згідно поданої податкової звітності з податку на додану вартість та Додатку 5 до них за період червень 2021 року - жовтень 2021 року, перевіркою встановлено включення до податкового кредиту податкових накладних виписаних ТОВ «БУДКОМ-НІКО» на адресу ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» на суму ПДВ 907 717,63 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 (колонка Б) на 907 717,63 грн., та 21 (колонка Б) на 907717,63 грн., податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року.
Також згідно Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 08.12.2021 № 218788 TOB «БУДКОМ-НІКО» (ЄДРПОУ 41343340) віднесено до платника податку критеріям ризиковості платника податку (п.8 Критеріїв ризиковості платника податку).
Враховуючи викладене, перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3 п. 198.6 ст. 198 п.200.1, 200.4, ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2021 року в сумі 907 717,63 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №6268/0705 від 25.07.2022, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 907 718 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
На підставі п.198.7 ст.198 ПК України сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом: приєднання, злиття, перетворення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства; поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.
Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з п.200.4. ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Так, частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч.3 ст.9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Частинами 4-9 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ПАРФУМЕРНО - КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «АРОЗА» та ТОВ «БУДКОМ-НІКО» було укладено договір від 28.08.2021 №28/08/21, відповідно до якого ТОВ «БУДКОМ-НІКО» (Підрядник) бере на себе зобов'язання власними та залученими силами і засобами, зі своїх та придбаних матеріалів і обладнання відповідно до проектно-кошторисної документації на РР, встановлених норм і правил, на власний ризик виконати усі ремонтні роботи, а саме: ремонт приміщення 2-го поверху виробничого корпусу та адміністративного корпусу ТОВ «ПАРФУМЕРНО - КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «АРОЗА», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Олега Кошового, буд.2 в обумовлені цим Договором строки, а Замовник бере на себе зобов'язання прийняти закінчені роботи і сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.
Разом з тим, матеріали справи містять усі обов'язкові первинні документи, довідки про вартість використаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, складені на підтвердження реальності задокументованих господарських операцій з ТОВ «БУДКОМ-НІКО», а саме: №21/07/21 від 21.07.2021; № 28/08/21 від 28.08.2021; № 25/08/21 від 25.08.2021; № 26/08/21 від 26.08.2021; № 27/08/21 від 27.08.2021; № 23/07/21 від 23.07.2021; № 24/07/21 від 24.07.2021; № 22/07/21 від 22.07.2021; № 11/08/21 від 11.08.2021; № 17/06/21 від 17.06.2021; № 22/10/21 від 22.10.2021 року.
Разом з тим, ТОВ «ПАРФУМЕРНО - КОСМЕТИЧНА ФАБРИКА «АРОЗА» було виписано податкові накладні: № 6 від 01.09.2021 ( платіжне доручення № 1191); № 5 від 03.08.2021 (платіжне доручення № 1177); № 37 від 21.09.2021 (платіжного доручення № 1159); № 4 від 01.09.2021 (платіжне доручення № 1198); № 5 від 01.09.2021 (платіжне доручення №1190); №41 від 30.09.2021 (платіжне доручення № 1176); № 6 від 03.08.2021 (платіжне доручення № 1178); № 18 від 26.08.2021 (платіжне доручення № 1194); № 7 від 06.08.2021 (платіжне доручення № 1179); № 18 від 16.06.2021 (платіжне доручення № 1152); № 16 від 19.08.2021 (платіжне доручення № 1188); № 19 від 26.08.2021 (платіжне доручення № 1192); № 48 від 28.10.2021 (платіжне доручення № 1212).
Також колегія суддів враховує, що під час перевірки позивачем надано усі первинні документи на підтвердження проведених господарських операцій з ТОВ «БУДКОМ-НІКО», що були предметом перевірки. Вказані обставини не заперечуються відповідачем, зокрема, оскільки в п. 2.11 акту перевірки вказано, що у ході перевірки використано декларації з ПДВ разом з додатками, реєстри виданих та отриманих накладних, банківські документи (платіжні документи, виписки банку), акти приймання-передачі товарів (робіт та послуг), акти виконаних робіт, обігові-сальдові відомості по рахункам за охоплений перевіркою період, а саме липень, серпень, вересень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень 2022 року.
Однак, жодних недоліків щодо оформлення первинних документів, складених за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ «БУДКОМ-НІКО» відповідачем не встановлено.
Також, як убачається з акту перевірки, ТОВ «БУДКОМ-НІКО» має основний вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Має працівників у кількості 32 осіб станом на 4-й квартал 2021 року. Має основні засоби та об'єкти оподаткування, що становлять 8 697 320 грн. Має оптовий склад за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд.3.
У той же час, в акті перевірки зазначено, що кількість працівників ТОВ «БУДКОМ-НІКО» за 4 квартал 2021 року складає 32 особи, що не може свідчити про технічну неможливість виконання будівельних робіт на користь позивача. Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідачем також визнається наявність у ТОВ «БУДКОМ-НІКО» основних засобів загальною вартістю 8 697 320 грн., достатність якої для виконання задокументованих будівельних робіт не заперечується самим відповідачем.
Тобто, ТОВ «БУДКОМ-НІКО» має всі можливості для виконання робіт покладених на його умовами вищезазначених договорів, що спростовує висновки контролюючого органу в цій частині.
Окрім того, щодо тверджень апелянта про відсутність у контрагента технічних, матеріальних чи трудових ресурсів для виконання господарських операцій, то сам по собі факт відсутності у підприємства певних основних засобів чи персоналу не може свідчити про неможливість здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що суб'єкт господарювання має право залучати сторонні трудові, матеріальні та технічні ресурси інших осіб на підставі договорів підряду, аутсорсингу чи аутстафінгу.
Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 380/13261/23.
Щодо доводів відповідача щодо податкової інформації, що свідчать про відповідність критеріям ризиковості ТОВ «Будком-Ніко», який є контрагентом позивача, суд вказує наступне.
Так, судом встановлено, що згідно Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 08.12.2021 № 218788 TOB «БУДКОМ-НІКО» (ЄДРПОУ 41343340) віднесено до платника податку критеріям ризиковості платника податку (п.8 Критеріїв ризиковості платника податку).
Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у контрагента статусу ризикового платника не створює презумпції фіктивності усіх операцій з ним, оскільки цей статус має суто інформаційне значення і не тягне автоматичного визнання господарських операцій нереальними без належного доказового підтвердження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2022 у справі № 812/2112/17 наголошував, що відсутність у контрагента трудових чи матеріальних ресурсів не може автоматично свідчити про фіктивність операцій, а податковий облік одного платника не залежить від дисципліни чи поведінки його контрагентів. Податкова інформація про можливі порушення останніх не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, якщо вона не підтверджена конкретними доказами.
Крім того, колегія суддів зауважує, що під час проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будком-Ніко».
Висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, без наведення будь-яких фактичних доказів, що спростовують достовірність наданих позивачем документів.
Відповідно до усталеної судової практики, зокрема постанов Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14, від 04 липня 2023 року у справі № 380/905/21 та від 07 липня 2022 року (Велика Палата) у справі № 160/3364/19, реальність господарських операцій має оцінюватися за сукупністю доказів, що відображають рух активів, зміну зобов'язань та економічний зміст правочинів. Недоліки в оформленні окремих документів, податкова інформація про контрагентів чи факт їх ризиковості самі по собі не є підставою для позбавлення платника податкового кредиту, якщо фактичне виконання операцій підтверджено належними доказами.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові від 07 липня 2022 року підкреслила принцип індивідуальної відповідальності платника податків: негативні наслідки недостовірності первинних документів можуть наставати лише для особи, яка їх склала. Добросовісний платник податків, який не вносив неправдивих відомостей та діяв із належною обачністю, не може бути позбавлений податкової вигоди через можливі порушення контрагента. Такий підхід відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у справі «Інтерсплав проти України», і конституційному принципу індивідуальної юридичної відповідальності, передбаченому статтею 61 Конституції України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» правомірно та в повній мірі виконало свій обов'язок щодо декларування валових витрат, податкового кредиту сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з ТОВ «Будком-Ніко». Належних та допустимих доказів зворотного відповідачем не надано.
Окрім цього, будівельні роботи, які були придбані позивачем у ТОВ «Будком-Ніко» призвели до зміни стану активів позивача, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача, які надавалися під час перевірки в повному обсязі та були предметом такої перевірки та містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, посадові особи ТОВ «Будком-Ніко» також відобразили спірні господарські операції у власному податковому та бухгалтерському обліках товариства, до яких відповідачем зауважень не встановлено.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з TOB «БУДКОМ-НІКО», оскільки надано належні, достатні та допустимі докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети позивачем, що свідчить про протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2022 № 6268/0705.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 28.11.2025р.)