Справа № 640/8882/20 Суддя (судді) першої інстанції: Туркалова Н.В.
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості,-
Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області звернулося з позовом до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в якому просило суд стягнути з Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37641918) шляхом стягнення коштів з рахунків та за рахунок готівки, що належить відповідачу податкову заборгованість в рахунок погашення податкового боргу Дочірнього підприємства «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 31995099) по платежу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 9 339 927,02 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» є дочірнім підприємством компанії, якому майно передане в господарське відання згідно зі Статутом. За ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу ПДВ та штрафні санкції. Позивачем здійснювались заходи щодо стягнення податкового боргу за рахунок готівки та з рахунків, що належать ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР», однак останній фактично не сплачує податковий борг, який розстрочено згідно судових рішень. Також згідно наданих розстрочок судових рішень нарахована пеня. Позивач звертався до Державного агентства автомобільних доріг України з пропозицією щодо прийняття рішення про погашення податкового боргу, проте останній повідомив, що ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» самостійно відповідає за свої зобов'язання та не входить до сфери управління Укравтодору. Апелянт зазначає, що відповідач є власником майна, що передано дочірнім підприємствам на праві господарського відання, тому позивач на підставі п. 96.2. статті 96 Податкового кодексу України звернувся із позовними вимогами до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 02 жовтня 2025 року.
Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України та АТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначають про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 листопада 2025 року.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 19 листопада 2025 року о 10:50 у справі №640/8882/20 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 31995099, 46001, Україна, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Кульчицької, будинок, 8) має статус: порушено справу про банкрутство (санація).
Основний вид діяльності: 42.11 Будівництво доріг і автострад.
Згідно Статуту ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 31995099), останнє створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на виконання постанови КМУ від 28.02.2002 №221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» і наказу Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002 №93.
Згідно довідки про наявність податкового боргу станом на 01.01.2020 року за ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу ПДВ в розмірі 9522189,82 грн., з них 1241786,13 грн. - основного платежу, 2057534,86 грн. - штрафні санкції, 223468,83 грн. - пеня.
На виконання вимог статті 59 ПК України ГУ ДПС у Тернопільській області сформовано податкову вимогу № 9085-23 від 5 червня 2015 року щодо ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
З метою стягнення податкового боргу контролюючий орган звертався до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а саме: по справі 1940/1323/18, №1940/1324/18, №500/2415/18, №1940/1430/18, №819/356/18, №819/269/18, №819/1178/17, №819/1595/16, №819/578/17, проте сума боргу залишилась несплаченою.
Станом на час розгляду справи, заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами охоплена позовною заявою у справі №640/8882/20 становить - 9339 927,02грн. (основний платіж - 7 104 923,33грн.; штрафна санкція - 2 011 534,86грн.; пеня - 223 468,83грн.) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Листом від 26.12.2019 №7165/6/6.3-4-4284/10 Державне агентство автомобільних доріг України звернулось до ГУ ДПС у Тернопільській області в якому зазначило, що ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» є окремою юридичною особою, засновником якого є компанія. Укравтодор як вищий орган компанії, 100% акцій якого належить державі, виконує функції з управління корпоративними правами держави без права втручання у його фінансово-господарську діяльність. Укравтодор не наділено повноваженнями щодо прийняття рішення стосовно погашення податкового боргу та заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР».
Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 20.07.2020 №4-318/1000 наказано керівнику ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою введення процедури санації зазначеного ДП.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2020р. у справі №921/574/20 відкрито провадження про банкрутство ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ».
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 (з урахуванням ухвали суду від 11.06.2024) по справі № 921/534/23 визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, 46003, вул. Білецька,1, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 44143637 конкурсним кредитором відносно Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 46025, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд. 8, ідентифікаційний код 31995099 в сумі 51 027 062,72 грн., з яких: 5 368,00 грн. (сплачений судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів; 40 640 619,37 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів; 8 214 351,66 грн. та 2 172 091,69 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області № 921/534/23 від 21.10.2024 у справі № 921/534/23 затверджено план санації Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», погоджений 30.07.2024 Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України та схвалений зборами кредиторів 06.08.2024 (Протокол зборів кредиторів ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» № 3 від 06.08.2024) та введено процедуру санації Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» строком на 5 років до 21.10.2029.
Також судом встановлено, що АТ «Державна акціонерна компанія «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» (надалі - Компанія) створено рішенням Державного агентства автомобільних доріг України на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» відповідно до постанови КМУ від 28.02.2002 №221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та інших законодавчих актів України.
Засновником і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України.
Створені Компанією філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства можуть наділятися основним засобами та обіговими коштами Компанії. ДП несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з законодавством.
Вважаючи, що Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України та АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відповідно до 87.6 статті 87 Податкового кодексу України мають відповідати за зобов'язаннями ДП «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» своїм майном, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За визначенням наведеним в підпункті 14.1.95. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Податкового кодексу України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України (далі - ПК України, Податковий кодекс України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі КузПБ). З огляду на приписи пункту 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації.
Згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань, серед іншого, належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
кредитор - юридична або фізична особа, а також, серед іншого, контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень;
сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 1, 2, 6 статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Відповідно до частини 1, 2 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Норма статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Так за приписами пункту 8 частини 1 статті 20 України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
У постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо того, що з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21.10.2019, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
Схожого висновку (хоча без уточнення щодо спору боржника із податковим органом) дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі № 640/26320/20, у якій зазначила, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Однак, у постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від указаного вище власного висновку, викладеного у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20). Натомість, за змістом наведених мотивів Велика Палата Верховного Суду виснувала про віднесення до адміністративної юрисдикції таких категорій спорів з податковими органами в межах справи про банкрутство, зокрема: про стягнення з контролюючого органу на користь позивача ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також інфляційних втрат та річних процентів, зазначивши наступне: «З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов'язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов'язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства».
Разом з тим, у постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, дотрималася такої ж позиції, виснувавши про відсутність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, та виклавши, зокрема, наступне:
«…Конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори. При цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.
Суд звертає увагу, що зазначення у статті 7 КУзПБ всі майнові спори є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.
Відсутність у КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.
Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства».
Законом України від 19.09.2024 № 3985-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» (далі - Закон № 3985-ІХ) внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема пункт 8 частини першої статті 20 цього Кодексу викладено у такій редакції: « 8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь - яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;».
З наведеного вбачається, що внаслідок змін внесених Законом № 3985-ІХ приписи пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вже не містять обмежень щодо підсудності господарським судам спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
Крім того, Законом № 3985-ІХ внесені зміни до абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ та викладено в такій редакції: « 2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України;…».
Таким чином, внесеними змінами до ГПК України та КУзПБ встановлено імперативне правило виключної підсудності господарським судам у розгляді справ про банкрутство, зокрема, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
Тобто, таке урегулювання процедури розгляду відповідних спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі №910/21682/15 (910/7418/23) зазначив: «Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Верховним Судом, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи…».
Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах у цій справі відносно Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відкрито провадження у справі про банкрутство (предметом спору є позовна вимога контролюючого органу як кредитора щодо податків та зборів про звернення стягнення податкового боргу (грошових вимог), отже спірні правовідносини не є подібними до правовідносин у справах №320/12137/20 (спір за позовом платника податків до контролюючого органу про стягнення бюджетної заборгованості та моральної шкоди) та від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) (спір за позовом платника податків до контролюючого органу про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень), а також на те, що пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вже не містять обмежень щодо підсудності господарським судам спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, вбачається відсутність підстав для урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у відповідних постановах у цих справах з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики.
Як вже було зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує, у тому числі, спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області про визнання кредиторських вимог до боржника Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у розмірі 51 027 062,72 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2024 (з урахуванням ухвали суду від 11.06.2024) по справі № 921/534/23 визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, 46003, вул. Білецька,1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 44143637 конкурсним кредитором відносно Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 46025, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд. 8, ідентифікаційний код 31995099 в сумі 51 027 062,72 грн., з яких: 5 368,00 грн. (сплачений судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів; 40 640 619,37 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів; 8 214 351,66 грн. та 2 172 091,69 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
Також, ухвалою Господарського суду Тернопільської області № 921/534/23 від 21.10.2024 у справі № 921/534/23 затверджено план санації Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», погоджений 30.07.2024 Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України та схвалений зборами кредиторів 06.08.2024 (Протокол зборів кредиторів ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» № 3 від 06.08.2024) та введено процедуру санації Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» строком на 5 років до 21.10.2029.
Наразі, системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
У той же час, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у даному провадженні за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо податкового боргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підлягають розгляду господарським судом в межах справи про банкрутство.
Таким чином, ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що орган податкової служби безпідставно звернувся з позовом до Державного агентства автомобільних доріг України (після перейменування Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України) із вимогою звернути стягнення податкового боргу Дочірнього підприємства Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у розмірі 9 339 927,02 грн. на кошти «Тернопільський облавтодор» у розмірі 9 339 927,02 грн., зважаючи на їх визнання господарським судом в межах справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор».
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 28.11.2025р.)