Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2184/25
Провадження № 2/376/1265/2025
20 листопада 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Гіптенко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Представник ТОВ "Факторинг Партнерс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 25.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 , було укладено договір № 3030691.
Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору, сума позики становить 1 500,00 грн., строк позики 30 днів, з кінцевим терміном повернення 24.09.2021 р.. Базова процентна ставка становить 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.
09.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 09/02-2022 відповідно до умов якої ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі і за договором № 3030691 укладеним з ОСОБА_1
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором про надання фінансових послуг ТОВ "Коллект Центр" згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. № 10-01/2023 до боржників, зокрема і за договором № 3030691 укладеним з ОСОБА_1
18.02.2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" було укладено договір факторингу №18-02/25, згідно з яким ТОВ "Коллект Центр" відступило ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 3030691 укладеним з ОСОБА_1 ..
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування за договором № 3030691 від 25.08.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19 720,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 500 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18 220,50 грн..
23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , було укладено договір № 77764268.
Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору, сума позики становить 1 581,00 грн., строк позики 22 дні, з кінцевим терміном повернення 15.10.2021 р.. Базова процентна ставка становить 1,99% від суми позики за кожен день користування позикою.
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 22/02/2022 відповідно до умов якої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі і за договором № 77764268 укладеним з ОСОБА_1
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором про надання фінансових послуг ТОВ "Коллект Центр" згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. № 10-01/2023 до боржників, зокрема і за договором № 77764268 укладеним з ОСОБА_1
18.02.2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" було укладено договір факторингу №18-02/25, згідно з яким ТОВ "Коллект Центр" відступило ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 77764268 укладеним з ОСОБА_1 ..
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування за договором № 77764268 від 23.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 4 616,02 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 581 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3 034,77 грн. та нараховані 3 % річних - 0,25 грн..
У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за договорами у загальному розмірі 24 336,52 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 01.09.2025 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.
03.10.2025 р. (зареєстровано 06.10.2025 р. вх. № 11648/25) представник відповідача, адвокат Рева І.О., подала додаткові пояснення у справі у яких вказала, що відповідач не погоджується з пред'явленим позовом, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора для підписання договору. Разом з цим відповідач не отримував листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», особистий кабінет не реєстрував, договори не укладав. Про вказані товариства вперше дізнався після отримання вказаної позовної заяви. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту використання саме відповідачем електронного підпису/ідентифікатору. Зазначає, що доказів того, що на номер телефону НОМЕР_1 надсилались одноразові ідентифікатори від ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» матеріали справи не містять. Матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу будь-яких грошових коштів за вказаним Договором (серед іншого, в матеріалах справи відсутній номер банківського рахунку, на який перераховувалися грошові кошти). Оскільки позивач набув право вимоги за вказаним договором на підставі укладених договорів факторингу, саме на останнього покладено обов'язок з доведення перерахування позичальнику грошових на вказаний ним картковий рахунок. Вказує, що матеріали справи не містять банківської виписки по рахунку відповідача, як і не містять доказів видачі в будь-який спосіб кредитних коштів чи факт використання відповідачем кредитних коштів та доказів зарахування коштів на рахунок, що належить відповідачу. Разом з цим, в матеріалах справи наявна довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №2782_240112124129 від 12.01.2024р., за якою начебто перерахувались кошти у розмірі 1500грн., щоправда кому та в зв'язку з чим (оскільки в призначенні не вказаний номер договору, отримувач та номер рахунку) не видається за можливе встановити. Також в матеріалах справи наявна довідка ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС»» №КД-000015230/ТНПП від 02.03.2025р. згідно з якою останні начебто підтверджують перерахування коштів у розмірі 1581 грн. на рахунок відповідача, при цьому призначення платежу не зазначено, вказано лише номер платежу та неповні дані отримувача з неповним номером банківської картки, приналежність якої відповідачу не підтверджується матеріалами справи. Вказує, що відсотки нараховані у супереч чинним вимогам законодавства. 18.02.2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №18-02/25. Предметом укладеного договору факторингу є відступлення права вимоги за зобов'язаннями до боржників за плату. Разом з тим доказів, які б підтверджували надання новим кредитором за договором від 18.02.2025 року - позивачем - фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а саме сплати грошових коштів за передачу права вимоги згідно договору факторингу, матеріали справи не містять. Матеріали справи містять лише витяг з реєстру прав вимог (тоді як договором така форма не передбачена) та акт зарахування зустрічних однорідних вимог. Оскільки плата за договором факторингу №18-02/25 від 18.02.2025 року не здійснювалась, слід дійти висновку про те, що позивач право вимоги до відповідача не набув. Окрім того, як вбачається з договору факторингу невід'ємною частиною договору є Реєстр боржників. Разом з тим, в матеріалах справи наявний неповний Реєстр, тобто є лише фрагментом (невідомо чи оригінального) документу. Копії окремих аркушів із Реєстру боржників не оформлено у вигляді витягів та такі не є копіями документів, тому не виступають доказами, одержаними у порядку, встановленому законом. Зазначає, що вимога про стягнення 3% річних є незаконною та задоволенню не підлягає. Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. зазначає, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, а тому вважаю, що вивчення матеріалів справи та підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Не видається також за можливе зрозуміти, які документи 2 години вивчав адвокат та як написання типової позовної заяви незначного обсягу могло зайняти в нього аж 3 годин часу. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати за договором про надання правової допомоги. Зважаючи на те, що позивачем не доведено факт понесення витрат за договором про надання правової допомоги, вважаю, що у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу також слід відмовити. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовної заяви.
Представник позивача у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про час, дату та місце розгляду справи. Подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просили відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав викладених у додаткових поясненнях.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Судом встановлено, що 25.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 3030691 (а.с.27-30).
Відповідно до п. 2.3.3 - 2.3.4 сума позики: 1 500 грн. 00 коп.. Строк позики: до 24 вересня 2021 року (30 днів).
Згідно з п. 2.4.4 базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Відповідно до п. 2.6 позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на веб-Сайті товариства протягом 3 робочих днів з дати підписання Договору.
Згідно з п. 3.1.1 проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно.
Договір позики № 3030691 від 25.08.2021 року було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором q30616 (а.с. 30).
Окрім того відповідач шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором q30616 підписав додаток № 1 до договору позики № 3030691 від 25.08.2021 року у якому міститься розрахунок за договором та графік платежів (а.с. 31-32).
27.09.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 , було укладенододаткову угоду № 1 до договору позики № 3030691 від 25.08.2021 року за умовами якої сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів, до 27 жовтня 2021 року (а.с. 33).
Вказана додаткова угода № 1 до договору позики № 3030691 від 25.08.2021 р. було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором f57541 (а.с. 33).
Окрім того відповідач шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором f57541 підписав додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до договору позики № 3030691 від 25.08.2021 р. у якому міститься графік обов?язкових платежів (а.с. 34).
ТОВ «Маніфою» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти згідно з умовами договору. Вказана обставина підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2782_240112124129 від 12.02.2024 р. з якого вбачається, що 25.08.2021 15:44:07 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта у сумі 1 500,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 104816223 (а.с. 53).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 3030691 станом на 09.02.2022 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Маніфою» становить 4 645,50 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 500 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3 145,50 грн. (а.с. 54-55).
Окрім того з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняв дії на погашення заборгованості, а саме здійснив оплату 27.09.2021 року у розмірі 94,05 грн. (а.с. 54).
09.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 09/02-2022 відповідно до умов якої ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі і за договором позики № 3030691 укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 66-68).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022 р. до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 3030691 у розмірі 4 645,50 грн. (а.с. 69-70).
23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 77764268 (а.с. 41-42).
Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1 581,00 грн. строком на 22 днів, базова процентна ставка 1,99 %, дата повернення позики 15.10.2021 року (а.с. 41).
Договір позики № 77764268 від 23.09.2021 року було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором POza0T76Sk (а.с. 42).
Окрім того відповідач шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором POza0T76Sk підписав додаток № 1 до договору позики № 77764268 від 23.09.2021 року у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с. 42).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти згідно з умовами договору. Вказана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000015230/ТНПП від 02.03.2025 р. з якого вбачається, що 23.09.2021 р. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта у сумі 1 581,00 грн., картка № НОМЕР_3 , номер платежу 9с837051-b09b-4a32-9826-e45649cdc3c7 (а.с. 56).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77764268 станом на 22.02.2022 року заборгованість відповідача перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» становить 4 615,77 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 581 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3 034,77 грн. (а.с. 59-61).
Окрім того з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняв дії на погашення заборгованості, а саме здійснив оплату 05.11.2021 року у розмірі 486,96 грн. (а.с. 59).
22.02.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 22/02-2022 відповідно до умов якої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі і за договором позики № 77764268 укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 71-73).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 22/02-2022 від 22.02.2022 р. до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 77764268 у розмірі 4 615,77 грн. (а.с. 74-76).
10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до умов якої ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ "Коллект Центр" право вимоги до боржників, у тому числі і за договорами позики № 77764268 та № 3030691 укладеними з ОСОБА_1 (а.с. 78-83).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 р. до ТОВ "Коллект Центр" перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 77764268 у розмірі 4 616,02 грн. та за договором позики № 3030691 у розмірі 4 872,75 грн. (а.с. 86-88, 96-99).
18.02.2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" було укладено договір №18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким ТОВ "Коллект Центр" відступило ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги до боржників, у тому числі і за договорами позики № 77764268 та № 3030691 укладеними з ОСОБА_1 (а.с. 9-10).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №18-02/25 від 18.02.2025 р. до ТОВ "Факторинг Партнерс" перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 77764268 у розмірі 4 616,02 грн. та за договором позики № 3030691 у розмірі 19 720,50 грн. (а.с. 14-16).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р. станом на 10.01.2023 р. заборгованість відповідача перед ТОВ «Вердикт Капітал» становить 4 872,75 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 500 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3 372,75 грн. (а.с. 63).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77764268 від 25.08.2021 р. станом на 10.01.2023 р. заборгованість відповідача перед ТОВ «Вердикт Капітал» становить 4 616,02 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 581 грн., заборгованості за процентами у розмірі 3 034,77 грн. та нараховані 3 % річних - 0,25 грн. (а.с. 63 зворот).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р. станом на 18.02.2025 р. заборгованість відповідача перед ТОВ "Коллект Центр" становить 4 872,75 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 500 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3 372,75 грн. (а.с. 64).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77764268 від 25.08.2021 р. станом на 18.02.2025 р. заборгованість відповідача перед ТОВ "Коллект Центр" становить 4 616,02 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 581 грн., заборгованості за процентами у розмірі 3 034,77 грн. та нараховані 3 % річних - 0,25 грн. (а.с. 64 зворот).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р. станом на 11.07.2025 р. заборгованість відповідача перед ТОВ "Факторинг Партнерс" становить 19 720,50 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 500 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 18 220,50 грн. (а.с. 65).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77764268 від 25.08.2021 р. станом на 11.07.2025 р. заборгованість відповідача перед ТОВ "Факторинг Партнерс" становить 4 616,02 грн. та складається з: заборгованості за сумою позики у розмірі 1 581 грн., заборгованості за процентами у розмірі 3 034,77 грн. та нараховані 3 % річних - 0,25 грн. (а.с. 65 зворот).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Таким чином, судом встановлено, що з відповідачем дійсно були укладені вищевказані договори позики з ТОВ «Маніфою» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «Маніфою» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»для укладення договорів від його імені, відповідачем та його представником до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів. Окрім того представником відповідача не надано жодних доказів того, що вказаний номер телефону НОМЕР_1 у договорах позики йому не належить.
Також суд враховує, що відповідач частково погашав наявну у нього заборгованість за договором позики № 77764268 та за договором позики № 3030691, що у свою чергу свідчить про вчинення ним конклюдентних дій на визнання вказаних договорів укладеними та отримання грошових коштів за вказаними договорами.
Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц.
Таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відповідач не укладав договори позики з ТОВ «Маніфою» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа №263/3470/20) зроблено висновок, що відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
На підтвердження доказів перерахування грошових коштів від ТОВ «Маніфою» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»на банківську картку відповідача представник позивача надав: лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2782_240112124129 від 12.02.2024 р.та лист ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000015230/ТНПП від 02.03.2025 р., які суд, враховуючи положення Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та правові висновки викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, вважає належними та допустимими доказами на підтвердження факту перерахування грошових коштів.
Суд наголошує, що ТОВ «Маніфою» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які надавали кошти, не є банківськими установами та не здійснюють відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не мають обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14, чинною на час укладення кредитних договорів.
ТОВ «Маніфою» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»надають послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту (позики).
Відповідач та його представник не надали доказів того, що банківські картки, на які перераховано суми позики, йому не належать, або того, що кошти на такий рахунок не надходили. Окрім того суд наголошує, що відповідач як власник банківських рахунків має можливість самостійно надати виписки на підтвердження факту не отримання грошових коштів.
Таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування грошових коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.
На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копії: договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022 р. укладеного між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 67-68), акту приймання - передавання реєстру боржників за договором факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022 р. (а.с. 68), платіжного доручення № 0329670000 від 09.02.2022 р. про оплату відступлення прав вимоги до боржників (а.с. 68), реєстру боржників до договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022 р. (а.с. 69-70), договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 р. укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 71-73), акту приймання - передачі реєстру боржників за договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 р. (а.с. 73), реєстру боржників до договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 р. (а.с. 74-76), копію платіжного доручення № 333740001 від 23.02.2022 р. про оплату відступлення прав вимоги до боржників (а.с. 74), договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ "Коллект Центр" (а.с. 78-83), акту прийому - передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 (а.с. 83), реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. (а.с. 86-89, 96-99), акту зарахування зустрічних - однорідних вимог (а.с. 84-85), договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 р. укладеного між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" (а.с. 9-10), акту прийому - передачі реєстру боржників до договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 13), акту зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 14), реєстру боржників до договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 р. (а.с. 14-16).
Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори про відступлення прав недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані.
Посилання представника відповідача на відсутність належних доказів переходу права вимоги судом до уваги не беруться та відхиляються, оскільки у повному обсязі спростовуються матеріалами справи.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
У силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування за договором № 3030691 від 25.08.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19 720,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 500 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18 220,50 грн. (а.с.65).
Відповідно до умов договору позики № 3030691 від 25.08.2021 р. строк позики 30 днів, дата повернення позики 24.09.2021 р., базова процентна ставка 1,99 % за кожен день користування позикою, умовами договору передбачено продовження строку користування позикою шляхом укладення додаткової угоди (а.с. 28-30).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 27.09.2021 р. до договору позики № 3030691 від 25.08.2021 р. строк позики продовжено на 30 днів до 27.10.2021 р. (а.с. 33).
Доказів того, що позичальник у подальшому ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми позики матеріали справи не містять. У той же час відсотки за користування позикою нараховувалися по 11.07.2025 р., що суперечить умовам укладеного договору.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору позики становить 1 940,25 грн. за період з 25 серпня 2021 року по 27 жовтня 2021 року, виходячи з розрахунку: 1 500,00 грн. (залишок тіла кредиту) х 1,99% (відсоткова ставка) х 65 днів (строк позики).
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування за договором № 77764268 від 23.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 4 616,02 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 581 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3 034,77 грн. та нараховані 3 % річних - 0,25 грн..
Відповідно до умов договору позики № 77764268 від 23.09.2021 р., строк позики 22 дні, дата повернення - 15.10.2021 р., відсоткова ставка 1,99 % за кожен день користування позикою, умови вказаного договору не місять положення щодо автопролонгації строку користування грошовими коштами (а.с. 41).
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми позики матеріали справи не містять. У той же час відсотки за користування позикою нараховувалися по 11.07.2025 р., що суперечить умовам укладеного договору.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору позики становить 692,16 грн. за період з 23 вересня 2021 року по 15 жовтня 2021 року, виходячи з розрахунку: 1 581,00 грн. (залишок тіла кредиту) х 1,99% (відсоткова ставка) х 22 дні (строк позики).
Разом з тим, як встановлено раніше за умовами укладеного між сторонами договору позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою у межах погодженого сторонами строку, тобто до 15.10.2021 р. за договором позики № 77764268 від 23.09.2021 р. та до 27.10.2021 р. за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р., а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами строку позики задоволенню не підлягають.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками на загальну суму 18 622,86 грн. поза межами строку користування позикою є необґрунтованими.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно з пунктом 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Представник позивача у позові та у наданому розрахунку не заявляє вимоги про стягнення за період з 15.10.2021 року по 11.07.2025 року за договором позики № 77764268 від 23.09.2021 р. та з 27.10.2021 року по 11.07.2025 року за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р. з відповідача процентів у порядку ст. 625 ЦК України, а тому за таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за договором позики № 77764268 від 23.09.2021 р. у розмірі 692,16 грн. та за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р. у розмірі 1 940,25 грн..
Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо застосування статей 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та 21 Закону України «Про споживче кредитування» для обмеження розміру відсотків, оскільки встановив, що ці норми стосуються неустойки (штрафів, пені), а не процентів за користування кредитними коштами. Суд наголошує, що проценти є платою за користування позикою, а не штрафною санкцією, і на їх нарахування не поширюються обмеження, встановлені для неустойки.
Щодо стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних у розмірі 0,25 грн. за договором позики № 77764268 від 23.09.2021 р. суд зазначає наступне.
Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77764268 від 23.09.2021 р. виконаним ТОВ «Вердикт Капітал» 3 % річних нараховані за період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року (включно) (а.с. 63 зворот).
Суд звертає увагу, що 3 % річних у розмірі 0,25 грн. нараховані включно по 23.02.2022 року, що у свою чергу відповідає чинному законодавству України, а тому вимога про їх стягнення є правомірною та обґрунтованою.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. суд зазначає наступне.
У додаткових поясненнях представник відповідача просила відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Слід відзначити, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова ВП ВС від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16).
До матеріалів справи позивачем надано договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 р. (а.с. 22-24), заявку на надання юридичної допомоги № 409 від 02.06.2025 р. (а.с. 25), витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 р. (а.с. 26).
Однак, в матеріалах цивільної справи відсутня платіжна інструкція про сплату за послуги адвокатського об?єднання чи будь-якого іншого документу, який свідчить про фактичну сплату позивачем адвокатському об?єднанню за послуги з ведення справи, відповідачем у якій є ОСОБА_1 .. Тобто, будь-яких інших доказів на підтвердження існування та розміру понесення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, до позовної заяви додано не було. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, наданий позивачем, не є належним доказом фактичного понесення стороною таких витрат. А тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог за недоведеністю.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р., у розмірі 3 440,25 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 500 грн. та заборгованість за нарахованими процентами - 1 940,25 грн. та за договором позики № 77764268 від 23.09.2021 р., у розмірі 2 273,41 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 581 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 692,16 грн. та нараховані 3 % річних - 0,25 грн..
Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (15,3% ) в сумі 370,63 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.
На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст.11, 526, 610, 611, 625, 627,634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371 загальну суму заборгованості у розмірі 5 713 (п?ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 66 коп. з яких:
за договором позики № 3030691 від 25.08.2021 р., у розмірі 3 440,25 грн., яка складається з: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 500 грн. та заборгованості за нарахованими процентами - 1 940,25 грн.;
за договором позики № 77764268 від 23.09.2021 р., у розмірі 2 273,41 грн., яка складається з: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 581 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 692,16 грн. та нараховані 3 % річних - 0,25 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371 судовий збір у розмірі 370 (триста сімдесят) грн. 63 коп..
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Батовріна