Справа № 375/698/23
Провадження № 2/375/186/25
23 вересня 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючої судді Штифорук Оксани Вікторівни, розглянувши позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів та стягнення моральної (немайнової) шкоди,-
Позивач звернувся до Рокитнянського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів та стягнення моральної (немайнової) шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 03 жовтня 2022 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , по просп.Соборності, 12 у м. Києві, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого створив аварійну ситуацію водію транспортного засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив зіткнення з транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , чим заподіяв транспортним засобам пошкодження. На момент вчинення ДТП автомобіль відповідача не був застрахований, про що вказано у схемі ДТП.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.11.2022 року по справі N? 755/10356/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Постанова набрала законної сили 28.11.2022 р.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 власником автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 € Національний університет внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096).
03.01.2023 року було надано Висновок експерта N? 175 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, у відповідності до висновків якого, сума матеріального збитку, внаслідок пошкодження при ДТП, яке сталось 03.10.2022 р., складає 89600,05 гривень.
Так як з моменту заподіяння шкоди минуло вже приблизно пів року, у зв?язку із знеціненням національної валюти і значним зростом споживчих цін, заподіяна шкода має бути відшкодована з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, які по розрахункам позивача становлять: 1362,00 грн. - 3 % річних, 4932,43 грн. - інфляційні втрати.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 95 894,48 грн., який складається з: 89600,05 грн. - відшкодування матеріальної шкоди, 4932,43 грн. - інфляційні втрати, 1362,00 грн. - 3 % річних.
Крім того, внаслідок цього ДТП позивачу також заподіяно і значну моральну шкоду, яка полягає в порушені права позивача використовувати автомобіль в зимову пору року для службових поїздок, бо він був значно ушкоджений внаслідок ДТП та тривалий час перебував на ремонті. Позивач зазнав не мало переживань та страждань з приводу того, що особи, відповідальні за збитки, не поновлюють порушене право позивача та не відшкодовують в добровільному порядку завдану шкоду. Хвилювання та думки про те, як відновити транспортний засіб, тримали керівництво КЛК ХНУВС у постійній нервовій та психологічній напрузі. Також, позивач втратив можливість користуватись автомобілем для службових поїздок. Працівники КЛК ХНУВС витрачали немало часу на поїздки до ремонтних майстерень, автомагазинів, оцінювачів, з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на роботу. Вказані вище обставини, спричинили ряд негативних наслідків та моральні втрати і страждання для позивача, які він оцінює в 50 000 гривень.
Ухвалою суду від 29.05.2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
19.06.2023 року представник відповідача - адвокат Танцюра К.Л. через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необгрунтованості та недоведеності. В обгрунтування своїх вимог вказує, що обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення визначеної позивачем суми, останній посилається на висновок експерта N?175 від 02.01.2023, складеного за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, відповідно до якого вартість матеріального збитку заданого транспортному засобу марки «Skoda», модель «Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яке сталось 03.10.2022, складає 89600,05 грн. Однак дані автотоварознавчого дослідження не відповідають відомостям з матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, ОСОБА_3 не було запрошено для проведення зовнішнього візуального огляду та перевірки технічного стану автомобіля. Тим більше, що дослідження проводилось майже через 3 місяці після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 03.10.2022.
Відповідно до вступної частини висновку експерта N?175 складеного за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, при проведенні експертного дослідження були використані лише свідоцтво про реєстрацію автомобіля янв N? НОМЕР_5 та сам автомобіль Skoda Fabia N?210874. Інших доказів, як то фото або документів, які містять інформацію про обставини ДТП та завдану матеріальну шкоду позивачем експерту не надано. Більше того, у дослідницькій частині висновку експерта експерт зазначив, що показання власника КТЗ, в частині умов експлуатації транспортного засобу, наявності або відсутності у нього аварійних та інших пошкоджень до дати оцінки, а також характер і перелік пошкоджень, отриманих в результаті пошкодження, використовуваних в розрахунках і встановлених технічним оглядом, є достовірними. Перевірка відповідності перерахованих умов дійсності виходить за межі компетенції фахівця в галузі оцінки. Оцінка дій осіб, що надають недостовірні вихідні дані, використання яких призвело до необ?єктивних висновків про вартість КТЗ, є прерогативою суду і слідчих органів.
Отже, відповідач вважає, що позивачем для проведення дослідження не були надані фото з місця ДТП та схема ДТП або інші документи, які містили інформацію про пошкодження транспортних засобів.
Крім того відповідач вважає, що висновок експерта містить перелік робіт та запасних деталей, на підставі яких було нараховано вартість матеріального збитку, при цьому, що до переліку були включені деталі, які не було пошкоджено.
Відповідач наголошує, що експертом у висновку не наведено обгрунтування розрахунку коефіцієнта фізичного зносу складників т.з. Тому вважає, що висновок є таким, що не відповідає відомостям, наявним у матеріалах адміністративного правопорушення та іншим документам, які містять відомості щодо обставин ДТП.
Відповідно відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення вартості матеріальної шкоди у тій сумі, що заявлена позивачем.
Відповідач вважає необгрунтованою вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, оскільки позивачем не надано доказів, що йому як суб'єкту господарювання було завдано моральну шкоду.
20.06.2023 року представник позивача - адвокат Гулий А.В. через електронний суд подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивачем було надано експерту свідоцтво про реєстрацію автомобіля та автомобіль Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки будь-яких інших документів на момент проведення дослідження у позивача не було.
Щодо твердження відповідача про те, що експерт зафіксував пошкодження транспортного засобу та вказав пошкодження, які відсутні в схемі місця ДТП, а саме вітрового скла та переднього лівого крила позивач вказав, що поліцейські могли не вписати у схему місця ДТП наявні пошкодження вітрового скла та переднього лівого крила через свою необачність.
Проте, разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав фотознімки з місця ДТП на яких видно тріщини на вітровому (лобовому) склі та пошкодження лівого переднього крила. Також у висновку експерта містяться фото пошкоджень вітрового скла та переднього лівого крила, які за характерами пошкоджень аналогічні тим фото, які надані відповідачем.
Позивач вважає твердження, що у висновку експерта не наведено обґрунтування розрахунку коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу марки «Skoda» модель «Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 таким, що не відповідає дійсності, оскільки у висновку експерта, а саме на сторінці 6 при визначенні вартості матеріального збитку, нанесеного власнику колісного транспортного засобу було розраховано таку вартість з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу для складових автомобіля, а на сторінці 7 висновку було зазначено детальний розрахунок коефіцієнту зносу для складових автомобіля.
У відзиві на позовну заяву вказано, що ОСОБА_1 не було запрошено на технічних огляд транспортного засобу марки «Skoda» модель «Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 та проведено дослідження без його участі, проте, оскільки потреби у виклику відповідача не було, такий виклик позивачем не здійснювався.
Окрім того, позивач звернувся до експерта лише 20.12.2022 р., оскільки не було відомостей про те, що відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП та не було доведено його вини у скоєнні ДТП.
Проте, коли позивач дізнався про те, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.11.2022 р. по справі N? 755/10356/22 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП та дана постанова набрала законної сили, то він одразу звернувся до експерта.
Позивач вважає, що заподіяна шкода має бути відшкодавана, адже відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
29.06.2023 року представник відповідача - адвокат Танцюра К.Л. через канцелярію суду подала заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що згідно з п.2.3 розділу IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень на дослідження експерту надаються КТ3 та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання.
Проте, твердження позивача, що будь-яких інших документів на момент проведення дослідження у позивача не було не відміняє вимоги Інструкції та Науково-методичних рекомендацій щодо надання відповідних документів для визначення шкоди. А позивач як учасник дорожньо-транспортної пригоди не був позбавлений права зробити фото на місці дорожньо-транспортної пригоди або звернутись до органу поліції для отримання копії матеріалів про правопорушення та надання їх експерту для проведення об?єктивного дослідження пошкодженого транспортного засобу.
Також, відповідач не погоджується та вважає абсурдним твердження представника позивача, що поліцейські могли не вписати у схему місця ДТП наявні пошкодження вітрового скла та переднього лівого крила через свою необачність.
Зазначене твердження протирічить вимогам законодавства щодо порядку (процедури) оформлення поліцейськими підрозділів поліції матеріалів про адміністративне правопорушення.
Повторюють, що все таки фото, надані відповідачем підтверджують про відсутність пошкоджень на лобовму склі т.з.
Крім того, пошкодження переднього лівого крила не підтверджується і самою схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, так як розташування транспортних засобів вказує на удар транспортного засобу марки «Skoda», модель «Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2 , у лівий задній кут, що призвело до зіткнення цього транспортного засобу правою стороною з транспортним засобом марки «Mercedes» модель «Sprinter».
Відповідно до калькуляції ремонту після ДТП N?175*/2022 від 02.01.2023 проведеної за допомогою системи Аудатекс експертом розраховано вартість робіт для заміни та ремонту деталей, які також не зазначені в переліку пошкоджених деталей в схемі місця ДТП від 03.10.2020, що вказує на необґрунтованість включення до суми розрахунку вартості робіт на суму 3650,00 грн та запасних деталей на суму 9045,65 грн., що впливає на загальну суму матеріального збитку.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу марки «Skoda», модель «Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля 2004, а отже на стан ДТП сктрок експлуатації авто склав 18 років.
Вважають, що вартість матеріального збитку є сума у розмірі 83236,35 грн.
За весь цей час до звернення з позовом до суду позивач не звертався та не надсилав відповідачеві вимоги про ремонт транспортного засобу марки «Skoda», модель «Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2 , а тим більше про сплату матеріального збитку в розмірі 89600,05 грн.
Опираючись на п. З постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв?язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Твердження позивача про переживання та страждання позивача з приводу того, що особи, відповідальні за збитки, не поновлюють порушене право позивача та не відшкодовують в добровільному порядку завдану шкоду, можуть відноситись до фізичної особи, але аж ніяк не до юридичної особи.
Відповідач звертає увагу, що позивач у відповіді на відзив зазначив, що транспортний засіб тривалий час перебував на ремонті, а працівники КЛК ХНУВС витрачали немало часу на поїздки до ремонтних майстерень, автомагазинів, що не відноситься до моральної шкоди, водночас на підтвердження матеріальної шкоди надав висновок експерта, а не рахунок з станції технічного обслуговування.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року було перейдено від розгляду справи зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 27.08.2025 року закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Каліновський С.О. позовні вимоги підтримує. Просить задовольнити.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Танцюра К.Л. позовні вимоги визнають частково. Вважають за справедливе стягнути суму у розмірі 83 236,35 грн. У задоволенні інших позовних вимог просять відмовити.
Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.
Щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до висновку експерта № 175 складеного за результатами проведення автотоварознавчого дослідження сума матеріального збитку, внаслідок пошкодження при ДТП, яке сталось 03.10.2022 р., складає 89 600,05 гривень.
Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі № 387/266/17).
Висновок експерта № 175 від 03.01.2023 року базується на матеріалах справи, зокрема первинних оглядах, фотознімках, а також інших доказах, наданих як стороною позивача, так і відповідача. Підстав для неврахування висновку експерта суд не вбачає.
Відповідач хоч і заперечував проти суми матеріальної шкоди, проте наданий висновок експерта не оскаржував.
На думку суду, висновок експерта виконаний у відповідності до вимог закону, застосовано діючі норми, він є повним, об'єктивним, обґрунтованим, в ньому приведено розрахунок, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, у суду даний висновок не викликає жодних сумнівів.
Таким чином, враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 суму матеріального збитку, внаслідок пошкодження при ДТП, яке сталось 03.10.2022 року у розмірі 89 600,05 гривень.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 № 4, зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
Тобто, на момент подачі позовної заяви у відповідача не існувало боргового зобов'язання, тому дані вимоги по суті є передчасні. Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частинами 2, 3ст. 23 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі №815/7401/16.
Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача, позивач посилався на те, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу він втратив можливість користуватись автомобілем та витрачав багато часу для поїздок до ремонтних майстерень, автомагазинів, оцінювачів, з метою отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу.
Однак, суд зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження завданих йому моральних страждань, душевних переживань, наявності втрат немайнового характеру. Суд зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач тілесних ушкоджень не отримав, шкоди здоров'ю не завдано, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Позивач також зазначив, що моральна шкода полягає у невідшкодуванні матеріальної шкоди, відсутності можливості тривалий час користуватися транспортним засобом, однак це не є підставою для відшкодування моральної шкоди, тому суд дійшов висновку, що дана вимога позивача є недоведеною й не підлягає задоволенню.
На переконання суду в даному випадку буде достатнім захист порушених прав позивача відшкодуванням матеріальної шкоди за рахунок відповідача, законних підстав для стягнення моральної шкоди судом не встановлено.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 647,80 грн та витрати на проведення судової експертизи 2455,60 грн.
89 600,05 (сума задоволених вимог) / 145 894,48 ( ціна позову) х 100 % = 61,4% відсоток задоволених вимог.
2 684 грн (судовий збір) х 61,4 % = 1 647,80 грн.
4000 (сума експертизи) х 89600,05 ( сума задоволених вимог) / 145894,48 ( ціна позову) = 2 455,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів та стягнення моральної (немайнової) шкоди- задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 89 600 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот) гривень 05 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ різницю розміру понесених судових витрат в розмірі 1 647 (одну тисячу шістсот сорок сім) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ різницю розміру понесених судових витрат по сплаті судової експертизи в розмірі 2 455 (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддя О. В. Штифорук