Справа № 369/7412/25
Провадження № 2/369/7221/25
28.11.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/7412/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, -
У квітні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Полчанінова Олена Валеріївна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є сином відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , видане 20 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Лугинського районного управління юстиції Житомирської області.
Відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Києво Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 р. у справі № 369/6501/20 було розірвано.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2023 року у справі № 369/1634/23 стягнуто з батька ОСОБА_2 на користь матері ОСОБА_3 аліменти на утримання сина, ОСОБА_1 , як повнолітньої дитини, що продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, починаючи стягнення з 24 жовтня 2023 року і до закінчення дитиною навчання, тобто до 30 червня 2027 року.
Як зазначає позивач, на момент ухвалення вказаного рішення він проживав разом з матір'ю ОСОБА_3 та перебував на її утриманні. Батько проживав окремо. Однак, на сьогодні позивач змінив своє місце проживання та проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є студентом 2 курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури денної форми навчання, що підтверджується довідкою № 719 від 27 березня 2025 року, у зв'язку із чим, працевлаштуватися та мати достатній власний дохід для проживання та здобуття належного рівня освіти він не може.
Таким чином, як зазначає позивач, він потребує матеріальної підтримки батька, яка включає в себе: придбання продуктів харчування, одягу, ліків, навчальних матеріалів, витрати на проїзд до місця навчання та інші поточні витрати.
На підставі викладеного, представник позивача просила суд:
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина, ОСОБА_1 , як повнолітньої дитини, що продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, які стягуються на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.07.2024 р. у справі № 369/17588/23.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку починаючи з дня винесення рішення і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2027 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та його представник в судове засіданні не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовну заяву підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи без її участі. Зазначила, що усі отримані нею аліментні платежі у повному обсязі перераховує на картку сина, на підтвердження чого надала відповідні квитанції, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнав та просив задовольнити.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 грудня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Лугинського районного управління юстиції Житомирської області (актовий запис від 27 жовтня 2005 року № 61). Батьками особи вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року у справі № 369/17588/23, позов ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання було задоволено. Суд ухвалив: «Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, починаючи стягнення з 24.10.2023 року і до закінчення дитиною навчання, тобто до 30 червня 2027 року.».
Вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 02 липня 2024 року проживав разом з матір'ю - ОСОБА_3 з адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з долученого до матеріалів справи Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/004855761 від 14 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на дитину), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником, з якого моменту дитина перестала жити з одержувачем аліментів та почала постійно проживати з платником аліментів.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1 та 4 ст. 12 ЦПК України).
Вирішуючи питання про припинення стягнення аліментів суд бере до уваги, що обов'язок утримувати дитину законом покладено на обох батьків.
Так, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року у справі № 369/17588/23 було встановлено, що повнолітній син сторін проживав разом з матір'ю та, відповідно, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Позивач, звертаючись до суду вказав, що обставини, встановлені рішенням від 02 липня 2024 року у справі № 369/17588/23 змінились, та станом на дату подання позову він проживає разом з батьком, у зв'язку із чим, просив припинити стягнення аліментів з батька на користь матері на його утримання та стягнути аліменти з батька на свою користь.
Водночас, обґрунтованих підстав для припинення стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як повнолітньої дитини, що продовжує навчання, судом з матеріалів справи не встановлено. Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, з якого моменту він перестав жити з одержувачем аліментів та почав постійно проживати з платником аліментів. Крім того, проживаючи разом з платником аліментів, позивач просить суд стягнути з нього аліменти на свою користь, що не передбачено чинним законодавством, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 141, 150, 179-185, 191-192 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-79, 80-83, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА