01.12.25 363/6348/25
01 грудня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
представник позивача звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25 листопада 2024 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1197 ОСОБА_1 без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 000 грн., а тому порушила питання про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.
Свої вимоги мотивує тим, що постанова №1197 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, та не був повідомленим про дату та місце розгляду справи. До того ж, в оскаржуваній постанові містяться пропуски в заповненні відповідних обов'язкових даних.
За вказаних обставин вважає постанову необґрунтованою та складеною без дотримання вимог чинного законодавства, коли в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
17 листопада 2025 року ухвалою суду у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відкрито провадження і запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Як вбачається із довідки про доставку електронного документа від 17 листопада 2025 року, ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав в електронному кабінеті 23 листопада 2025 року.
Разом з тим, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано, а відтак, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, в межах строку встановленого ч. 1 ст. 286 КАСК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №1197 від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу у строк, а саме 19 жовтня 2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці №326256 від 09 жовтня 2024 року, не прибув, чим порушив вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 25 000 грн.
12 вересня 2025 року державним виконавцем Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрельцем В.Ю. на підставі постанови №1197 від 25 листопада 2024 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрито виконавче провадження №79087742 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 50 000 грн. на користь держави.
Згідно даних військово-облікового документу «Резерв +» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовозобов'язаним, звання - солдат, придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, дата ВЛК - 03 лютого 2025 року, ВОС - 956647, номер в реєстрі оберіг - 150920201362605800011, дані уточнено вчасно, востаннє - 31 січня 2025 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку до 25 лютого 2026 року.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржувану постанову отримав лише 15 жовтня 2025 року, яка надійшла його представнику від державного виконавця разом із відповіддю на адвокатський запит. Відомостей про те, що позивач отримував копію оскаржуваної постанови своєчасно в будь-який інший спосіб матеріали справи не містять.
Отже, процесуальний строк для подачі позову 24 жовтня 2025 року позивачем пропущено з поважних причин, який поновлено ухвалою суду про відкриття провадження від 17 листопада 2025 року.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).
Відповідно до зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Правила №1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно п. 29 Порядку №560, у повістці зазначаються:
- прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
- мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- місце, день і час явки за викликом;
- найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;
- прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- реєстраційний номер повістки;
- роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Так, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП в зв'язку з тим, що він, будучи належним чином повідомленим повісткою №326256 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу у строк, а саме 19 жовтня 2024 року, не прибув.
У той же час, матеріали справи не містять і суду не надано будь-які докази, які б належно підтверджували оповіщення позивача про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою №326256 в строк до 19 жовтня 2024 року в розумінні п. 41 Порядку №560.
Не містить посилань на такі докази й оскаржувана постанова (ст. 283 КУпАП).
Не зазначено в оскаржуваній постанові й обставини належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк до 19 жовтня 2024 року в один із способів, передбачених п. 41 Порядку №560.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Водночас, із матеріалів справи встановлено, що позивача раніше вже притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП в зв'язку з неявкою до ТЦК за тією ж самою повісткою №326256 від 09 жовтня 2024 року.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення №34 від 28 січня 2025 року ОСОБА_1 19 жовтня 2024 року за повісткою №326256 від 09 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
29 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №129/1 про те, що ОСОБА_1 за викликом у строк, а саме 19 жовтня 2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці №326256 від 09 жовтня 2024 року, якого також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 29 січня 2025 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000 грн.
Із вказаної постанови також вбачається, що повістку №326256 направлено ОСОБА_1 з метою його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року, яке набрало законної сили (справа № 363/1207/25), адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладання адміністративного стягнення № 129/1 від 29 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, скасовано та провадження по справі закрито.
Отже, судом встановлено, що всупереч вимог ст. 61 Конституції України, позивача двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, а саме 19 жовтня 2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» в одній і тій самій повістці за №326256 від 09 жовтня 2024 року, в зв'язку з чим оскаржувану постанову №1197 від 25 листопада 2025 року не можна вважати законною та обґрунтованою.
До того ж, суд звертає увагу на те, що у постанові №1197 від 25 листопада 2025 року зазначено, що позивач повинен прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, а саме 19 жовтня 2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці №326256, для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу, а у постанові №129/1 від 29 січня 2025 року за тією ж самою повісткою №326256 від 09 жовтня 2024 року - для уточнення військово-облікових даних. Зазначені невідповідності також вказують на незаконність оскаржуваної постанови.
У той же час, вказана повістка №326256 від 09 жовтня 2024 року відповідачем згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суду не надана.
Також суд враховує, що позивач вчасно уточнив свої військово-облікові дані, востаннє 31 січня 2025 року та рахується заброньованим з листопада 2023 року до 25 лютого 2026 року на Казенному підприємстві спеціального приладобудування «Арсенал», яке відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, визначене підприємством критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та виконує замовлення з розробки, виготовлення, ремонту та постачання до Збройних Сил України продукції військового призначення. ОСОБА_1 на вказаному підприємстві працює старшим майстром, який є високопрофесійним фахівцем, володіє спеціальними знаннями та навичками й безпосередньо бере участь у виготовленні продукції військового призначення.
Зазначені обставини підтверджуються витягом військово-облікового документу ОСОБА_1 з Резерву +, витягами з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 , листами Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» №993/70-12/73 від 18 червня 2024 року, 1076/70-12/73 від 27 червня 2024 року.
Разом з тим, вказані обставини відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення 25 листопада 2024 року також не враховано, належну оцінку цьому не дано і безпідставно притягнуто особу до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, коли ОСОБА_1 постійно працює і є заброньованим на критично важливому підприємстві, а тому його виклик до ТЦК, з наявних матеріалів справи, не можна визнати таким, що відповідає вимогам Закону.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.
За таких обставин, сам лише факт винесення постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не може слугувати доказом вини останнього.
Отже, суд вважає, що в даній ситуації не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_1 порушив ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що дає підстави стверджувати про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, коли всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь згідно ст. 62 Конституції України.
Відповідачем не надано суду жодних доказів вини ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Отже, підстав вважати, що позивачем вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, в суду немає, а тому справу щодо ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю складу правопорушення, згідно ст. 286 КАС України.
Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.
За таких умов, оскаржувану постанову не можна визнати законною, яка підлягає скасуванню, а позов про це задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,
вирішив:
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 1197 від 25 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Суддя