01.12.2025 Справа № 363/3593/25
01 грудня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді - Дьоміної О.П., за участю секретаря судових засідань - Підопригори Х.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , що подана представником позивачки - адвокатом Кравцем Р.Ю. до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про зняття арешту з майна,-
26.06.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява, в якій представник позивачки просив суд зняти арешт з квартири за АДРЕСА_1 , який накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 20.07.2005 серії АК за №758331 та зареєстрований Вишгородською державною нотаріальною конторою 25.07.2005 (реєстраційний номер обтяження 2220169).
Так, свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входила 1/3 частка квартири за АДРЕСА_1 . Спадкоємцем зазначеної частки є ОСОБА_1 (позивачка), яка отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/9 частку зазначеної квартири. Під час оформлення спадщини встановлено, що на квартиру накладено арешт на підставі постанови державного виконавця ВДВС Вишгородського РУЮ від 20.07.2005 року, серія АК за №758331, винесеної під час примусового виконання виконавчого листа за №2-324 від 10.02.1999 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 . Згідно з листом Вишгородського відділу ДВС від 11.09.2024 за №63420, інформація про відповідне виконавче провадження в АСВП відсутня, оскільки Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень припинив функціонування, а паперові матеріали завершених проваджень за 2005 рік знищено після закінчення строку зберігання. Зазначене унеможливлює встановлення підстав закінчення провадження та перевірку законності не зняття арешту. ОСОБА_1 не була стороною виконавчого провадження, тому не має можливості оскаржити відповідну постанову в порядку ст. 448 ЦПК України. Київський обласний державний нотаріальний архів листом від 20.03.2023 року за №78/01-17/Ф-1 підтвердив, що арешт, зареєстрований Вишгородською державною нотаріальною конторою 25.07.2005 (реєстраційний №2220169) накладено на підставі постанови АК №758331 про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 . Таким чином, у відповідача відсутні будь-які діючі або завершені виконавчі провадження, в межах яких може існувати обґрунтування арешту, а матеріали провадження знищено, що свідчить про втрату правових підстав для подальшого існування арешту і порушує право власності ОСОБА_1 на належну їй частку квартири.
01.09.2025 року представник позивачки спрямувала до суду заяву про зміну предмету позову, яку уточнила 17.09.2025 року, в якій остаточно просила суд зняти арешт з всього майна ОСОБА_4 , в тому числі і з квартири за АДРЕСА_1 , який був накладений постановою відповідача 20.07.2005 року серії АК за №758331 та зареєстрований Вишгородською районною державною нотаріальною конторою 25.07.2005 року за реєстраційним номером обтяження 2220169. При цьому посилалася на те, що з Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №4203623 від 25.07.2005 року, державним виконавцем було накладено арешт саме на все майно ОСОБА_4 .
До позову додана заява про попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, де зазначено орієнтовний розмір судових витрат, який становить 28 000 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.07.2025 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалами Вишгородського районного суду Київської області від 04.08.2025 року до участі у справі залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, а саме - інших спадкоємців померлого ОСОБА_4 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та витребувано: у приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А., у відповідача по справі та з Київського обласного державного нотаріального архіву, філії Київського обласного державного нотаріального архіву документи, необхідні для розгляду справи.
08.08.2025 року до суду від представника позивачки спрямовано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
20.08.2025 року до суду від Київського обласного державного нотаріального архіву філія за №1 спрямовані, витребувані судом документи.
28.08.2025 року від приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області спрямовані, витребувані судом документи.
01.09.2025 року представник позивачки направила суду заяву про зміну предмету позову.
11.09.2025 року від представника третіх осіб до суду спрямована заява щодо проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності.
11.09.2025 року за клопотанням представника позивачки підготовче судове засідання відкладене.
12.09.2025 року від представника позивачки до суду надійшла заява про долучення до справи уточненої редакції заяви про зміну предмету позову.
18.09.2025 року представник позивачки в заяві, направленій на адресу суду просила долучити до матеріалів справи копію постанови Київського апеляційного суду.
24.09.2025 року представник позивачки направила суду заяву, про долучення додаткових доказів.
07.10.2025 року від представника третіх осіб суду направлена заява, в якій остання просила провести підготовче засідання та інші засідання по справі за її відсутності та відсутності третіх осіб, проти задоволення позову не заперечувала.
07.10.2025 року від представника позивачки суду спрямована заява, в якій вона просила провести підготовче судове засідання за її відсутності та відсутності позивачки.
Ухвалою суду від 07.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 01.12.2025 року.
07.10.2025 року представник третіх осіб по справі - адвокат Кручок Н.В. спрямувала суду заяву, в якій з повідомила суд, що треті особи проти задоволення позову не заперечують та просила суд розглянути справу за їх відсутності.
27.11.2025 року представник позивачки спрямувала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за іі відсутності та відсутності позивачки.
Відповідач, належним чином про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, до суду не прибув, заяв чи клопотань суду не спрямовував.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутністю учасників провадження, суд враховує їх належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, наявність заяв представників позивачки та третіх осіб, а також те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:
Відповідно до дубліката Свідоцтва про право власності на житло від 09.01.2007 року, квартира за АДРЕСА_1 , належала на праві приватної спільної часткової власності громадянину ОСОБА_4 та членам його сім'ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках кожному, що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Вишгородського БТІ за №14079411 від 30.03.2007 року та довідкою на нерухоме майно за №1000 від 28.12.2022 року, виданою КП «Вишгородське БТІ» (87-88, 86 (на звороті)).
Згідно з Довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) за №657 від 08.12.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_7 (власник 1/3 ч/б), ОСОБА_1 (власник 1/3 ч/б), ОСОБА_4 (власник 1/3 ч/б), ОСОБА_8 (син ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (син ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 (донька ОСОБА_4 ). (а.с.76 (на звороті)).
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.03.2003 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.03.2002 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 17.11.2016 року вбачається, що позивачка - ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_4 (а.с.78 (на звороті, 80 (на звороті)- 81)
Під час укладення шлюбу позивачка змінила прізвище із « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 . (а.с.78)
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Царюк Т.І. від 20.07.2005 року накладено арешт на все належне ОСОБА_4 майно у зв'язку із виконанням виконавчого листа за №2-324, виданого 10.02.1999 року Вишгородським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №4203623 від 25.07.2005 року, реєстраційний номер - 2220169 (а.с.68 -69 (на звороті)).
Згідно відповіді начальника Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області від 11.09.2024 року слідує, що шляхом перевірки інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на 11.09.2024 року, встановлено, що ВП Спецрозділ АСВП міститься інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що на даний час припинив функціонування, відсутня інформація щодо перебування на виконанні у ВДВС Вишгородського РУЮ виконавчого провадження, стороною в якому був би ОСОБА_4 . У зв'язку з тим, що термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, паперові матеріали проваджень, що перебували на виконанні у Відділі знищені, пошук проводився по інформації, яка наявна в електронному вигляді, а відтак, вирішення питання щодо зняття арешту з майна, що належить вказаній особі, можливо лише в судовому порядку (а.с.12).
Свідоцтвом про смерть, виданим повторно Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), серії НОМЕР_5 підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.76)
Приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л.А. заведена спадкова справа за №92/2022 до майна померлого ОСОБА_4 на підставі заяви про прийняття спадщини від 02.12.2022 року за підписом ОСОБА_1 та заяв про прийняття спадщини від 12.01.2023 за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Матеріали спадкової справи не містять заяв інших спадкоємців за законом про прийняття спадщини (а.с.73-75, 72-98).
З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №70796902 від 02.12.2022 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №70796917 від 02.12.2022 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №70796787 від 02.12.2022 року вбачається, що спадкодавцем є ОСОБА_4 , який заповіту не залишав (а.с. 81 (на звороті)-83).
01.02.2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Фої Л.А. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири. (а.с.84).
Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.02.2023 року, виданим ОСОБА_1 на 1/9 частку квартири, слідує наступне: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є спадкоємцями 1/3 (однієї третьої) частки квартири номер АДРЕСА_1 , загальною площею 67,8 кв.м., у тому числі житловою площею - 37,3 кв.м.; спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з 1/3 (однієї третьої) частки квартири номер АДРЕСА_1 , загальною площею 67,8 кв.м., у тому числі житловою площею - 37,3 кв.м., що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №71331422 від 01.02.2023 року. (а.с.89 (на звороті)-90).
На замовлення ОСОБА_1 технічної інвентаризації КП «Вишгородське БТІ», інвентаризаційна справа за №6400071, видано технічний паспорт, реєстраційний номер НОМЕР_6 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , який виготовлено 26.12.2022 року. (а.с.89).
23.02.2023 року ОСОБА_7 звернулась до приватного нотаріуса Фої Л.А. із заявою, що вона володіє 1/3 часткою квартири за адресою: АДРЕСА_2 , частка якої входить до складу спадщини після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_4 та прийнята за законом її дочкою - ОСОБА_1 та зазначила, що станом на 23.02.2023 року існує заборгованість за аліментами на її дочку ОСОБА_1 , яка підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів спадкової справи, у зв'язку із чим просила нотаріуса повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_4 про наявність боргу та утриматися від видачі свідоцтв про право на спадщину. (а.с.91).
В подальшому, 01.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фої Л.А. із заявою про невідкладну видачу їй особисто свідоцтва про право на спадщину на відповідну частку корпоративних прав засновника (учасника) одноосібного приватного малого підприємства «АРХЕ», код ЄРДПОУ: 13721764, керівником якого зазначається померлий ОСОБА_4 , що також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с. 92, + на звороті).
З відповіді на звернення від 01.05.2023 року за №149/02-14 від 04.05.2023 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А. надано інформацію, що 04.05.2023 року до неї надійшла заява від іншого спадкоємця - ОСОБА_2 не видавати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки він буде звертатись до суду. (а.с.94).
У зв'язку із заявою ОСОБА_2 від 05.05.2023 року про надання інформації по спадковій справі після померлого ОСОБА_4 , приватний нотаріус Фоя Л.А. надала відповідь, що спадкоємцю ОСОБА_1 01.02.2023 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії НСВ за №941243 за реєстровим №35 на 1/9 частку квартири за АДРЕСА_1 . (а.с.95, 96).
17.11.2023 року ОСОБА_11 надіслала заяву до приватного нотаріуса Фої Л.А. про те, що вона прийняла спадщину після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 та просила не видавати іншим спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що вона звертатиметься до суду із позовом. (а.с.96 (на звороті)-97).
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 09.05.2023 року звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Вишгородського районного суду Київської області Фоя Л.А., про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.02.2023 року недійсним.
Так, 05.03.2024 року, судом винесено рішення про задоволення вказаного позову. Однак, 16.10.2024 року, представником ОСОБА_1 - адвокатом Мартиненко А.В. подано апеляційну скаргу на рішення суду від 05.03.2024 року, яку задоволено Київським апеляційним судом та рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Вишгородського районного суду Київської області Фоя Л.А., про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним - відмовлено. Зі змісту постанови Київського апеляційного суду, яка набрала законної сили слідує, зокрема, що аналіз положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року свідчить про те, що у зв'язку з накладанням арешту на майно боржника видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття такого арешту, разом з тим, дані положення не можуть слугувати підставою для визнання недійсним уже виданого нотаріусом свідоцтва про право на спадщину (а.с.139-142)
22.09.2025 року Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області за №106447 надано відповідь на запит адвоката Кравця Р.Ю., у якій зазначено, що ВП Спецрозділ АСВП, в якому міститься інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який на даний час припинив функціонування наявна інформація щодо перебування на виконанні у відділі виконавчого провадження за №712542 з виконання виконавчого листа за №2-234 від 10.02.1999 року про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 . Інформація про вжиті заходи в рамках даного виконавчого провадження в АСВП - відсутня. Також в ВП Спецрозділ АСВП наявна інформація про перебування на виконанні у відділі виконавчого провадження за №23483616 з виконання виконавчого листа за №2-324 від 10.02.1999 року Вишгородського районного суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі частини. 09.11.2001 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 16.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 6 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено сплату аліментів до повноліття дитини. В АСВП відсутня інформація щодо накладення арешту на майно померлого ОСОБА_4 на підставі постанови серія АК №758331 від 20.07.2005 року при виконанні виконавчих проваджень. В зв'язку з тим, що строки зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, матеріали даних виконавчих проваджень знищено. Інформація наявна лише в електронному вигляді. Станом на 22.09.2025 року на виконанні у відділі не перебуває виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-234 від 10.02.1999 року, що підтверджується копіями витягів ВП №23483616, №712542. (а.с.157-159).
Суд звертає увагу на те, що у вказаному листі заступником начальника відділу Матвієнко В. допущено помилку щодо написання прізвищ ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в той же час аналіз інформації в листі свідчить про те, що йдеться мова саме про ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки є посилання на виконавчий лист суду за №2-324 від 10.02.1999 року. Крім того, ані позивачка та її представник, ані представник третіх осіб, інформацію в листі з приводу прізвищ вказаних осіб під сумнів не ставили.
У ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або законом, передбачено ст. 1217 ЦК України.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття. Отже у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Таким чином, документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законом порядку. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Матеріалами даної справи встановлено, що померлий ОСОБА_4 заповіту не складав, тому його спадщина спадкується за законом.
Згідно копій матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 судом встановлено, що позивачка та треті особи є спадкоємцями ОСОБА_4 за законом першої черги. Матеріали спадкової справи не містять заяв інших спадкоємців за законом про прийняття спадщини. Отже, спадщина ОСОБА_4 підлягає поділу між позивачкою та третіми особами у рівних частках.
За обставинами даної справи спадковим майном є 1/3 частина квартири за АДРЕСА_1 , загальною площею 67,8 кв.м, а відтак кожному спадкоємцю за законом належить по 1/9 частині зазначеної квартири. Під час судового розгляду цієї справи, треті особи не заперечували право позивачки на спадкування 1/9 частини квартири. Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що воно видано позивачці на 1/9 частку зазначеної квартири.
Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що позивачка є спадкоємцем ОСОБА_4 за законом першої черги, яка прийняла спадщину у визначений законом строк та спосіб, тобто мала право на спадкування і свідоцтво про право на спадщину за законом видане на її частку у спадщині, що не зменшує частку інших спадкоємців у спадщині, а спадкове майно належало спадкодавцю на час відкриття спадщини.
В той же час судом встановлено, що згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відлучення від 20.07.2005 року державним виконавцем Царюк Т.І. накладено арешт на все майно ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа суду від 10.02.1999 року за №2-324 та який був зареєстрований, згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майно Вишгородською районною державною нотаріальною конторою 25.07.2005 року, реєстраційний номер 2220169.
При цьому, згідно листа від 22.09.2025 року Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області за №106447 - у ВП Спецрозділ АСВП міститься інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який на даний час припинив функціонування щодо перебування на виконанні у відділі виконавчого провадження за №712542 з виконання виконавчого листа за №2-234 від 10.02.1999 року про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 . В той же час, інформація про вжиті заходи в рамках даного виконавчого провадження в АСВП відсутня. Також в ВП Спецрозділ АСВП наявна інформація про перебування на виконанні у відділі виконавчого провадження за №23483616 з виконання виконавчого листа за №2-324 від 10.02.1999 року Вишгородського районного суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі частини. Так, 09.11.2001 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 16.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 6 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено сплату аліментів до повноліття дитини. В АСВП відсутня інформація щодо накладення арешту на майно померлого ОСОБА_4 на підставі постанови серія АК №758331 від 20.07.2005 року при виконанні виконавчих проваджень. В зв'язку з тим, що строки зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, матеріали даних виконавчих проваджень знищено. Інформація наявна лише в електронному вигляді. Станом на 22.09.2025 року на виконанні у відділі не перебуває виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-234 від 10.02.1999 року, що підтверджується копіями витягів ВП №23483616, №712542.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно до ч. 1ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України - власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимоги позивачки розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021 року у справі за №2-356/12 (провадження за №61-5972св19), від 03.11.2021 року у справі за №161/14034/20 (провадження за №61-1980св21), від 22.12.2021 року у справі за №645/6694/15-ц (провадження за №61-18160св19), від 26.01.2022 року у справі за №127/1541/14-ц (провадження за №61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 року у справі за №127/1547/14-ц (провадження за №61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2023 року у справі за №2-3600/09 (провадження за №61-12406св21), викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Порядок зняття арешту з майна регулюється ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року за №1404-VIII, відповідно до ч. 1 якого, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону за №1404-VIII, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Частиною 4 ст. 59 Закону за №1404-VIII визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини,а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені п. 1-2 та підп. 2 п. 10-4 розд. XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Частина 5 ст. 59 Закону за №1404-VIII зазначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Статтею 40 Закону за №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.03.2023 року у справі за №363/2043/20 (провадження за №61-8835св22) - з припиненням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали.
Судом встановлено, що на сьогоднішній день, виконавче провадження закінчене, а наявність арешту майна за відсутності виконавчого провадження порушує право власності позивачки, при цьому, за викладених вище обставин позивачка позбавлена можливості в інший спосіб вирішити це питання, а отже існують правові підстави для зняття арешту з зазначеного в позову майна.
При таких обставинах, аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», тому порушені права позивачки підлягають захисту, оскільки наявність обтяження, а саме арешт всього майна, а також нерухомого майна - квартири за АДРЕСА_1 , перешкоджає реалізації прав позивачки, яка є власником 1/9 частки зазначеної квартири та не є стороною будь-якого виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачка, при зверненні до суду з цими вимогами сплатила судовий збір в сумі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією, оскільки суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивачки в повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню, сплачений нею при подачі цієї позовної заяви, судовий збір у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 95, 141, 264-268 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , що подані представником позивачки - адвокатом Кравцем Р.Ю. до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог про предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про зняття арешту з майна - задовольнити.
Звільнити з-під арешту все майно ОСОБА_4 , в тому числі і квартиру за АДРЕСА_1 , що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.07.2005 року серії АК за №758332 та зареєстрований 25.07.2005 року Вишгородською районною державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер: 2220169.
Стягнути з Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 34961544, адреса: 07300, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт за № НОМЕР_9 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт за № НОМЕР_11 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Головуюча суддя О.П.Дьоміна