Справа № 357/1820/25
Провадження № 2/357/2198/25
іменем України
01 грудня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б.В., Кича М. В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Трохименко С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей,
В лютому 2025 року позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей, обґрунтовуючи наступним.
З 07 лютого 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідач) перебували у зареєстрованому шлюбі.
У шлюбі в них народились двоє синів - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Місцем народження малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є АДРЕСА_1 . Старший син сторін ОСОБА_8 з 01.09.2019 року відвідував у м. Вараш навчальний заклад - Вараський ліцей №1.
Позивач ОСОБА_3 , разом з відповідачем та їх дітьми постійно проживали за адресою: АДРЕСА_2 . У цій же квартирі разом з ними проживали та на даний час проживають батьки позивача ОСОБА_3 - позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які є рідними бабою та дідом малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Квартира на праві спільної часткової власності у рівних частках по 1/3 належить позивачу ОСОБА_3 , а також його батькам - позивачу ОСОБА_4 та ОСОБА_10
19 серпня 2022 року відповідач забрала спільних дітей подружжя та разом з речами залишила місце свого проживання, про переїзд та його причини відповідач нікому не повідомила. Позивач ОСОБА_3 намагався з'ясувати у відповідача в телефонному режимі інформацію про місце перебування дітей, однак відповідач заблокувала його телефонні дзвінки.
23 серпня 2022 позивачу ОСОБА_3 завдяки застосунку на телефоні сина ОСОБА_8 вдалося з'ясувати, що діти перебували у с. Фурси Білоцерківського району Київської області.
30 серпня 2022 року позивачі ОСОБА_3 разом із своєю матір'ю - ОСОБА_4 приїхали до зазначеного населеного пункту з наміром побачитись із дітьми, з'ясувати умови проживання дітей та вирішити питання про місце їх проживання. Відповідач вкрай негативно відреагувала на приїзд позивача ОСОБА_3 , ініціювала конфлікт з ним та викликала працівників поліції.
Вирішити спір щодо місця проживання неповнолітніх дітей сторонам між собою не вдалось, тому позивач ОСОБА_3 змушений був звернутись до суду.
Впродовж перебування у суді спору про визначення місця проживання дітей між сторонами склалися напружені, неприязні стосунки. Відповідач на телефонні дзвінки позивача ОСОБА_3 не відповідала. Інформацією щодо життя та здоров'я дітей із позивачами не ділилась.
З документів, які відповідач подала до суду разом із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дітей, позивач ОСОБА_3 дізнався, що з 26.08.2022 відповідач та їх неповнолітні діти перебувають на обліку у с. Фурси Київської області як внутрішньо переміщені особи, проживали у вказаному населеному пункті у будинку АДРЕСА_3 , а згодом змінили адресу фактичного проживання у тому ж населеному пункті на АДРЕСА_4 (відомостей про реєстрацію за вказаною адресою додано не було).
За наявною у позивачів інформацією, відповідач разом із дітьми надалі фактично проживають за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 565/104/23 місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено з їх матір'ю ОСОБА_5 . Рішення набрало законної сили 21.09.2023 (за даними ЄДРСР).
Під час розгляду справи № 565/104/23 судом було встановлено, що за місцем свого проживання позивач ОСОБА_3 , створив належні умови для проживання, виховання, навчання та відпочинку дітей. Судом досліджені: акт обстеження умов проживання № А-12- 23, згідно якого на час обстеження у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3 , та його матір ОСОБА_4 , умови проживання задовільні, помешкання вмебльоване, має задовільний санітарний стан та нещодавно проведений ремонт; інформацію Вараського міського центру соціальних служб виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області №74/02-01/23, за якою ОСОБА_3 ,, проживає разом із своїми батьками у двокімнатній квартирі, житлово-побутові умови та санітарно-гігієнічний стан приміщення задовільні, батько дітей працює та має стабільний заробіток, може забезпечити дітей речами першої необхідності, створені умови для проживання дітей є безпечними, ОСОБА_3 , здатен виконувати обов'язки щодо утримання, виховання та навчання дітей.
Також під час розгляду судом було встановлено та відображено у рішенні суду, що обоє батьків прагнуть залишити малолітніх дітей проживати з ними. У обох батьків склались прийнятні для потреб належного виховання стосунки з дітьми. Разом з тим, між батьками існує тривалий конфлікт, вони проживають у різних населених пунктах, і можливість забезпечення спільного проживання дітей та батьків, чи почергового проживання дітей і кожного з батьків - відсутня.
За рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2024 року у справі № 357/14641/23 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. Рішення набрало законної сили 01.04.2024 (за даними ЄДРСР).
Як відомо позивачам, відповідач одружилась та будує нову сім'ю. У зв'язку із цим, відповідач висловилась щодо припинення спілкування позивачів з дітьми, оскільки сприймає спілкування позивачів із дітьми як втручання в її сім'ю.
На даний час залишилось неврегульованим питання участі позивачів у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Під час телефонних розмов з відповідачем нерідко піднімається питання щодо часу спілкування позивачів з дітьми, можливості відвідування дітьми місця їх народження та проживання у м. Вараш, організації спільного літнього відпочинку з позивачами тощо. Вирішення цих питань часто супроводжується суперечками і в підсумку невмотивованою відмовою відповідача від запропонованих позивачами варіантів. Прикрим є те, що відповідач розповідає про такі конфліктні ситуації старшому сину (онуку) ОСОБА_8 , який по суті стає учасником конфлікту і змушений обирати сторону. Відповідач формує у старшого сина (онука) ОСОБА_8 негативне відношення до батька та бабусі зі сторони батька.
З листопада 2024 року відповідач не відповідає на дзвінки позивачів та їх повідомлення у месенджерах з питань отримання інформації про здоров'я, навчання та життя малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відповідач заблокувала номери позивачів.
Спілкування позивачів із синами (онуком) ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відбувалось через дзвінки по телефону, відеозвінки та повідомлення у Viber, ОСОБА_11 . Однак, на даний час зв'язатись із дітьми позивачі не мають змоги по тій же причині - їх номери заблоковані.
Позивачі не бачили та не мали спілкування із синами (онуками) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з листопада 2024 року. З кожним днем втрачаються психологічні та емоційні зв'язки між ними, діти поступово відвикають від батька та бабусі. Відповідач намагається усунити батька та бабусю із життя дітей та по суті своїми діями реально позбавила позивачів права на виховання дітей, спілкування з ними. Однак, особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, а тому нагальним є визначення способу участі позивачів у вихованні малолітніх синів (онуків) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
На підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2024 року у справі № 357/14639/23 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітніх дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.11.203 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 04.03.2024 (за даними ЄДРСР).
Позивач ОСОБА_3 надає утримання своїм неповнолітнім дітям, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Як вже зазначалось, з серпня 2022 року діти постійно проживають у с. Фурси Білоцерківського району Київської області. В той час, місцем постійного проживання батька дітей ОСОБА_3 та їх бабусі - ОСОБА_4 є м. Вараш Рівненської області.
За місце свого проживання малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відвідують навчальні заклади та гуртки.
Відстань між вказаними населеними пунктами становить приблизно 430 км, час в дорозі за умови прямого транспортного сполучення, що можливо тільки в разі наявності власного транспортного засобу, складає більше шести годин. В умовах воєнного стану та за необхідності користуватись рейсовими автобусами з кількома пересадками час поїздки до с. Фурси Білоцерківського району Київської області є значно тривалішим. У власності чи користуванні позивачів не перебуває транспортний засіб.
Очевидно, що для організації побачень з дітьми за їх місцем проживання позивачам необхідно винаймати житло у с. Фурси чи в населених пунктах поблизу для свого тимчасового проживання та для проведення зустрічей з дітьми. З отриманого за цей час досвіду, позивачам доводилось винаймати житло у м. Біла Церква, оскільки у с. Фурси не вдавалось знайти належного для цієї мети помешкання, що в свою чергу передбачало необхідність пересування між вказаними населеними пунктами разом з дітьми транспортом загального користування. Такі побутові труднощі також впливають на тривалість та комфортність для дітей спілкування з позивачами. Важливим є також фінансовий аспект, що передбачає необхідність оплати позивачами проїзду до с. Фурси та оренди житла.
Щоразу перед організацією поїздки до місця проживання дітей позивачам необхідно було враховувати графік відвідування дітьми навчальних закладів, гуртків, завантаженість навчанням, стан здоров'я та інші обставини життя дітей.
В силу наведених причин реальні можливості побачень між батьком, бабусею і дитиною у таких умовах очевидно звужуються. Зокрема, вказані обставини роблять неможливими періодичні чи систематичні зустрічі батька та бабусі з дітьми у будні та вихідні дні, а тому встановлення такого порядку участі позивачів у вихованні малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не буде ефективним вирішенням даного спору і не відповідатиме інтересам дітей.
Просили суд визначити наступні способи та порядок спілкування батька ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 з дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : спілкуватися по телефону із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не раніше 08:00 год. ранку та не пізніше 20:00 год вечора в будні дні та не раніше 10:00 год ранку та не пізніше 20:00 год. у вихідні дні, з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості в навчальному закладі, гуртках;
спілкуватися із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодня з 18:00 до 19:30 вечора в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (Telegram, Viber, WhatsApp та інші застосунки), без присутності матері, за наявного забезпечення дітей засобами зв'язку, з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості в навчальних закладах, гуртках;
зобов'язати ОСОБА_12 повідомляти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засобами телефонного чи електронного зв'язку про визначений телефонний номер для спілкування із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
спільний відпочинок з дітьми без присутності матері - протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) влітку з метою спільного відпочинку, оздоровлення та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області з правом подорожей у межах території України (за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_12 );
спільний відпочинок з дітьми без присутності матері - протягом 7 (семи) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) на осінніх або зимових канікулах з метою спільного відпочинку та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області;
зобов'язати ОСОБА_12 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 брати участь у вихованні дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та спілкуванні з ними, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 ;
зобов'язати ОСОБА_12 письмово попереджати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зміну місця фактичного проживання, місця реєстрації, місця навчання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та про намір перетину кордону дітьми, а також повідомляти про зміну стану здоров'я дітей ( а. с. 1-6 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 (а. с. 54-55 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру ( ч. 8 ст. 187 ЦПК України ).
Згідно відповіді № 1103732 від 10.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді щодо визначені підсудності, за вказаними параметрами особу ОСОБА_5 не знайдено ( а. с. 59 ).
10.02.2025 судом здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ( а. с. 60 ).
12.02.2025 за вх. № 4894, 13.02.2025 за вх. № 8293 та від 19.02.2025 за вх. № 9315 судом отримані листи від управління соціального захисту населення, в яких зазначено, що згідно з інформацією Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 11 лютого 2025 року на обліку в управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради як внутрішньо переміщена особа не перебуває. Додатково повідомляють, с. Фурси не входить до складу Білоцерківської міської територіальної громади. За інформацією рекомендують звернутися до управління соціальної та ветеранської політики Білоцерківської районної державної адміністрації ( а. с. 61-62, 63-64, 68 ).
Листом від 30.04.2025, спрямованого виконавчому комітету Фурсівської сільської ради, суд просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що містяться в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб ( а. с. 77-78 ).
Ухвалою судді від 30.04.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України є Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості щодо відповідача ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а. с. 79-81).
Так, судом було отримано інформацію Фурсівської сільської ради від 12.05.2025 за № 698/02-14, яка підписана сільським головою Сергієм Шаравара, в якій зазначено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована та проживає в їх громаді, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ( а. с. 87 ).
Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою судді від 27 травня 2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 12.06.2025 ( а. с. 89-90 ).
Ухвалою від 27.05.2025 задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_13 про її участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 91-92 ).
03.06.2025 за вх. № 31058 отримано інформацію стосовно місця проживання відповідача з Міністерства соціальної політики України ( а. с. 94, 95-96 ).
Долучено до справи Довідку від 26 серпня 2022 року № 3222-7002238860 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а. с. 100 ).
Протокольною ухвалою від 07.07.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 27.08.2025 ( а. с. 113-121 ).
19.08.2025 за вх. № 47027 судом отримано від представника відповідача письмові пояснення ( а. с. 131-139 ).
В судовому засіданні 27.08.2025 представник позивачів підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в ній, просила позов задовольнити.
Відповідач та її представник, кожний окремо, в судовому засіданні 27.08.2025 заперечували проти позовних вимог, просили відмовити. Водночас наголошували на тому, що відповідач ніколи не чинила перешкод та не забороняла спілкуванню батька та бабусі з дітьми. Телефон вона не блокувала, доказів цьому позивач не надав. Позивач знав її адресу проживання, адже направляв поштою пакунки на їх адресу проживання, вони не ховалися від позивача.
Представник третьої особи підтримала висновок та наголошувала на тому, що відсутній спір між батьками, так як не встановлено, що відповідача чинить перешкоди та забороняє позивачам спілкуватися з дітьми.
В даному судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2205 ( а. с. 146-167 ).
22.09.2025 по справі оголошено перерву до 15.10.2025 у зв'язку з відсутністю третьої особи та у зв'язку з цим неможливістю заслухати думку дитини ( а. с. 169-113 ).
В судовому засіданні 15.10.2025 було заслухано думку дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначив, що мати йому та брату не забороняє спілкуватися з батьком та бабусею, в нього є телефон, коли батько телефонує він йому відповідає, але спілкується рідко. Не завжди він бере від батька слухавку, так не хоче з ним спілкуватися. Зазначив, що бабуся йому не телефонує, іноді коли телефонує батько вона приєднується. Зазначив, що батька з бабусею приїжджали десь рік потому.
На питання суду чи хоче він поїхати на канікули до батька, ОСОБА_8 відповів, що не хоче, вказуючи щоб саме батько приїздив, це він пропонував і батьку, але той зазначав про неможливість, наявність якісь справ.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, оголошено перерву ( а. с. 175-179 ).
В судовому засіданні 20.11.2025 представник позивача з'явилась, приєдналася до конференції, але в подальшому не змогла брати участь у зв'язку з технічними проблемами.
Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Під час судового засідання 20.11.2025 суд мав технічну можливість проведення відеоконференції, таку можливість втратив представник позивача.
Від відповідача, її представника та представника третьої особи в судовому засіданні 20.11.2025 інших доповнень не надійшло, підтримали раніше надані пояснення та свої позиції з приводу позовних вимог позивачів.
Оскільки сторонами було надано пояснення та всі наявні у них докази, з урахуванням строків розгляду справи, судом було вирішено продовжити розгляд справи, так як наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом з урахуванням пояснень, наданих учасниками справи під час розгляду даної справи, думку дитини, досліджено матеріали справи та після цього, керуючись вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 01 грудня 2025 о 17 годині 00 хвилин ).
Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 , перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується наявною в справі копією повторного свідоцтва про шлюб ( а. с. 15 ), який заочним рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.03.2024 було розірвано ( а. с. 36-37 ).
Під час перебування позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 в шлюбі, в останніх народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать наявні в справі копії свідоцтв про народження останніх ( а. с. 16, 17 ).
Встановлено та не спростовано, що відповідач після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , перебуває в шлюбі та має прізвище « ОСОБА_15 ».
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 565/104/23 місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено з їх матір'ю ОСОБА_5 ( а. с. 19-22 ).
Вказане рішення набрало законної сили 21.09.2023 (за даними ЄДРСР).
На підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2024 року у справі № 357/14639/23 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітніх дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.11.203 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття ( а. с. 38-47 ).
Рішення набрало законної сили 04.03.2024 (за даними ЄДРСР).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до наявної довідки, виданої Варським ВДВС у Вараському районі Рівненської області, станом на 01.01.2025 заборгованість із сплати аліментів відсутня ( а. с. 48 ).
Враховуючи відстань між позивачами та дітьми, бажання спілкуватися та брати участь у спілкуванні та вихованні, а домовленості з цього приводу не досягнуто, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.
Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.
Відповідно до ст. З Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Згідно з ч. 1 -3 ст. 15 зазначеного Закону - дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 Сімейного кодексу України).
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частинами 2,3 ст.157 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до судової практики будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (постанова Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 (провадження № 61-6769св19)).
Під час розгляду справи було встановлено, що позивачі не зверталися до органу опіки та піклування для вирішення цього питання стосовно визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
Позивачі звернулися безпосередньо з даним позовом до суду.
Так, батько може звернутися до суду з позовом про визначення способу участі у вихованні дітей, навіть якщо він спочатку звертався до органу опіки. Якщо орган опіки не вирішив питання, або якщо батьки не досягли згоди, будь-який із батьків має право звернутися до суду, який може визначити порядок спілкування з дитиною.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 Сімейного кодексу України).
В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення та сталість відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати бажання чи наміри інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 696/299/23.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20.
При наявності конфлікту між батьками зустрічі одного з батьків з дитиною доцільно проводити без присутності другого з батьків, особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №753/15487/18.
Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Hunt v. Ukraine" ("Хант проти України") від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" ("Йогансен проти Норвегії") від 07 серпня 1996 року, § 78).
Таким чином, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23).
Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (пункт 50 постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23), та постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 04 вересня 2024 року у справі № 932/665/20).
Усунення перешкод є окремим способом захисту права, та відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною не дорівнює відсутності спору у відносинах про визначення участі у вихованні дитини.
У положеннях статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Порядок спілкування баби та/або діда з онуками повинен забезпечувати найкращі інтереси дітей, зокрема спілкування з онуками згідно з графіком має відбуватися з дотриманням режиму дітей та уникненням конфліктних ситуацій.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
Саме по собі подання позову про визначення порядку спілкування з онуком та наявність заперечень сторони відповідача, свідчить про наявність таких перешкод.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 757/26787/22-ц.
Висновок органу опіки та піклування є одним із доказів у справі і сама собою його відсутність не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та вирішення справи по суті. “Суд не може відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку (постанова ОП КЦС ВС від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19).
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Водночас, висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету міської ради не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 595/1638/19, провадження № 61-3503 св 21.
01.08.2025 Службою у справах дітей та сім'ї надано висновок Комісії з питань захисту дитини при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради від 31 липня 2025 року щодо спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та визначення способу у часті у їх вихованні батьком, ОСОБА_3 та їхньою бабою ОСОБА_4 ( а. с. 128-130 ).
У вказаному висновку комісія дійшла висновку, що позовні вимоги не є в інтересах дітей, до того ж спір відсутній, так як мати дітей не чинить перешкод позивачам у їхньому спілкуванні з дітьми та у визначені способу участі у їх вихованні.
Так, з вказаного висновку вбачається, що на засіданні комісії виступила відповідач, мати дітей, ОСОБА_1 , яка проінформувала членів Комісії, що позивачам була запропонована мирова угода, яку вони не підтримали в повному обсязі і не підписали, хоча запропоноване відповідачем у мировій угоді, про що зазначено у вказаному висновку, фактично збігаються із тими позовними вимогами з якими до суду звернулися позивачі, лише містять деякі розбіжності.
Отже, відповідач пропонувала наступний порядок:
спілкуватися по телефону із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не раніше 08:00 ранку та не пізніше 20:00 вечора у будні дні та не раніше 10:00 ранку та не пізніше 20:00 вечора, у вихідні дні з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості у навчальному закладі, гуртках за умови особистого бажання дітей;
спілкуватися з дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодня з 18:00 до 19:30 вечора в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (Telegram, Viber, WhatsApp та інші застосунки), без присутності матері, за наявного забезпечення дітей засобами зв'язку, з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості в навчальних закладах, гуртках за умови особистого бажання дітей;
ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засобами телефонного чи електронного зв'язку про визначений телефонний номер для спілкування із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
проведення спільного відпочинку з дітьми без присутності матері - протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) влітку з метою спільного відпочинку, оздоровлення та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області з правом подорожей у межах території України (за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_1 та за умови особистого бажання дітей, а також батько дітей та бабуся зобов'язані повідомляти матір за 14 календарних днів до дати початку планового відпочинку з дітьми);
проведення спільний відпочинок з дітьми без присутності матері - протягом 7 (семи) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) на осінніх або зимових канікулах з метою спільного відпочинку та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області (за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_1 та за умови особистого бажання дітей, а також батько дітей та бабуся зобов'язані повідомляти матір за 14 календарних днів до дати початку планового відпочинку з дітьми);
проведення спільного відпочинку дітей з батьком та бабою у м. Вараш Рівненської області можливо за обов'язкової умови присутності обох дітей, без розлучення один від одного;
ОСОБА_1 не перешкоджає батьку та бабі дітей брати участь у їх вихованні та не чинить перешкод у спілкуванні з ними;
ОСОБА_1 письмово попереджає батька та бабу дітей про зміну місця фактичного проживання, місця реєстрації, місця навчання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та про намір перетину кордону дітьми, а також повідомляти про зміну стану здоров'я дітей.
З зазначеного вбачається, що між сторонами ( батьками ) не досягнуто спільної згоди щодо порядку участі позивачів у вихованні та спілкуванні з дітьми.
У постанові від 17 січня 2024 року справа № 711/2287/21 (провадження № 61-8054св23) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне: «Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що, відмовляючи батькові у встановленні способу участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_7, суди порушили принцип рівності прав батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні та як наслідок дійшли помилкового висновку про відсутність між батьками відповідного спору. Установивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача за зустрічним позовом можливості спілкуватися з дочкою ОСОБА_7, тобто між батьками існує спір з цього приводу, врахувавши право та бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з нею, недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про доцільність встановити ОСОБА_2 конкретний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_7.»
У постанови Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає наступне: «апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю та відсутності підстав для визначення порядку участі баби у спілкуванні та у вихованні внука. Апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Всупереч усталеній практиці ЄСПЛ, вимог статей 89, 367, 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції спір по суті не вирішив, не дослідив належним чином зібрані докази та не спростував переконливих аргументів позивача про наявність правових підстав для встановлення способу спілкування баби з внуком, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконав.».
Дитина є суб'єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Згідно із статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
При цьому під час вирішення спору щодо виховання дитини, зважаючи на її вікову категорію, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини спілкуватися з батьками.
Крім того, коли суд бажає вислухати думку дитини аби визначити її побажання щодо проживання з одним із батьків, та при цьому не травмувати психіку дитини та уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди.
Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з'ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спірного питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
Отже, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.
Як зазначено вище, судом було вислухано думку дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначив, що мати йому та брату не забороняє спілкуватися з батьком та бабусею, в нього є телефон, коли батько телефонує він йому відповідає, але спілкується рідко. Не завжди він бере від батька слухавку, так не хоче з ним спілкуватися. Зазначив, що бабуся йому не телефонує, іноді коли телефонує батько вона приєднується. Зазначив, що батька з бабусею приїжджали десь рік потому.
На питання суду чи хоче він поїхати на канікули до батька, ОСОБА_8 відповів, що не хоче, вказуючи щоб саме батько приїздив, це він пропонував і батьку.
На запитання суду чи хоче його брат поїхати до батька та проводити в нього певний час, то з цього приводу зазначив, що останній не заперечував, оскільки батько підкупає його подарунками.
Судом було проведено допит дитини у присутності представника, головного спеціаліста служби у справах дітей та сім'ї виконавчого апарату Фурсівської сільської ради Трохименко Світлани Леонідівни.
При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України).
Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (ВС КЦС справа № 705/3040/18 від 13.07.2022, справа № 175/1713/20 від 23 червня 2022 року ).
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 ( провадження № 61-2701св24 ) і КЦС ВС в постанові від 26.12.2024 у справі № 561/474/24 (61-13691св24).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).
Проте суд звертає увагу, що думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини, так як діти є вразливими до маніпуляцій зі сторони дорослих.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 ( провадження № 61-6807св21 ).
Отже, думка неповнолітньої дитини є важливою, але не може бути абсолютною для суду, оскільки думка неповнолітньої дитини є достатньо вразливою для нав'язування певних ідей та думок близькими родичами, з якими вона постійно проживає (див. постанову Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 348/1451/20, провадження № 61-6979св23).
Небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір'ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею ( див. постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17 (провадження № 61-7540св18).
Стосовно іншої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то думка вказаної дитини не була заслухана судом враховуючи її вік і зрілість та здатність сформулювати власні погляди.
Суд наголошує на тому, може самостійно визначити способи та порядок спілкування батька з дітьми, якщо батьки не можуть домовитися, керуючись виключно найкращими інтересами дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Однак у даній справі, відповідач не надала та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька та бабусі із дітьми, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дітей, та такі дії позивачів негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я дітей.
Зобов'язання матері дитини повідомляти батька ( бабу ) про зміну місця фактичного проживання, місця реєстрації, місця навчання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та про намір перетину кордону дітьми, а також повідомляти про зміну стану здоров'я дітей, не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складником контакту з дитиною (див. постанову Верховного Суду від 9 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20).
Суд призначає зустрічі малолітніх дітей з батьком без присутності матері, якщо між батьками виникають конфлікти при дітях під час зустрічей за участю матері, що перешкоджає налагодити контакт батька з дітьми й негативно впливає на психологічний та емоційний стан дітей ( див. постанову Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 176/1955/20 (провадження № 61-11417св21).
Недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, суд доходить висновку про доцільність встановити позивачам конкретний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми з урахуванням інтересів дітей.
Водночас, під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження, про що зазначалося позивачами у позовній заяві, що на даний час зв'язатись із дітьми вони не мають змоги з причин заблокування їх номерів.
До того ж, сама дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 назначив, що в нього є телефон, батько йому телефонує.
Не заслуговують на увагу і доводи позивачів, що вони не бачили дітей з листопада 2024 року, оскільки як встановлено під час розгляду справи, останні обізнані щодо місця проживання дітей, не позбавлені приїхати та побачитися з ними.
Крім того, обов'язкова передумова подання батьком, дідом / бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з сином/онуком (у тому числі, як третіми особами, що заявляють самостійні вимоги під час розгляду спору між батьками) - встановлення перешкод, які чинять у цьому інші особи, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права. Недоведеність наявності таких перешкод є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ( див. постанову Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18).
Батько / мати, які проживають окремо від дитини, також мають право на особисте спілкування з нею; той з батьків, із ким дитина проживає, не має права перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20).
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що, виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. […] Суди не врахували, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин встановлених судами та які визнавалися учасниками справі відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги.
Отже, під час розгляду даної справи, судом не було встановлено, а позивачами не доведено в тому, що відповідач чинить їм перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча про це зазначала їх представник під час слухання справи.
Важливо підкреслити: закон не вимагає наявності перешкод як умови для визначення способу участі у вихованні. Якщо між батьками немає конфлікту, але є непорозуміння або відсутність чіткого механізму, батько чи мати цілком правомірно можуть звернутися до суду з позовом про визначення способів участі - навіть без конфлікту.
Не підлягає задоволенню і вимога позивачів в частині зобов'язання відповідача не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно позивачів, оскільки з боку останніх не надано доказів того, що відповідач вчиняє або може вчинити протиправні дії, і що це може завдати шкоди батькові або бабусі.
В іншій частині вимог позивачів щодо визначення способу та порядку спілкування, суд доходить висновку про доцільність встановити позивачам конкретний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми зазначений у позовній заяві з урахуванням інтересів дітей.
Встановлюючи порядок побачень батька та бабусі із дітьми, врахувавши інтереси дітей, їх вік, режим навчання та відпочинку, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, врахувавши бажання батька та бабусі на участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми ( онуками ), встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька та бабусі на таке спілкування, необхідність спілкування дітей як з батьком, бабусею так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку зустрічей батька та бабусі із дітьми ( див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24).
При цьому тлумачення частини другої статті 159 СК України дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов'язок з визначення конкретних способів участі одного з батьків у вихованні дитини, періодичності побачень з дитиною, можливості їх спільного відпочинку, місця та тривалості спілкування батьків з дитиною.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2022 року в справі № 359/2755/19 (провадження № 61-18212св21).
Частина друга статті 159 СК зазначає, що суд може встановити такі форми участі: періодичне чи систематичне спілкування; спільне проведення відпусток або канікул; участь у святкових чи інших подіях; відвідування дитиною місця проживання іншого з батьків; визначення місця, часу і тривалості спілкування.
Тому, суд вважає можливим визначити наступний спосіб та порядок спілкування позивачів з дітьми:
спілкуватися по телефону із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не раніше 08:00 ранку та не пізніше 20:00 вечора у будні дні та не раніше 10:00 ранку та не пізніше 20:00 вечора, у вихідні дні з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості у навчальному закладі, гуртках за умови особистого бажання дітей;
спілкуватися з дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодня з 18:00 до 19:30 вечора в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (Telegram, Viber, WhatsApp та інші застосунки), без присутності матері, за наявного забезпечення дітей засобами зв'язку, з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості в навчальних закладах, гуртках за умови особистого бажання дітей;
ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засобами телефонного чи електронного зв'язку про визначений телефонний номер для спілкування із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
проведення спільного відпочинку з дітьми без присутності матері - протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) влітку з метою спільного відпочинку, оздоровлення та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області з правом подорожей у межах території України (за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_1 та за умови особистого бажання дітей, а також батько дітей та бабуся зобов'язані повідомляти матір за 14 календарних днів до дати початку планового відпочинку з дітьми);
проведення спільний відпочинок з дітьми без присутності матері - протягом 7 (семи) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) на осінніх або зимових канікулах з метою спільного відпочинку та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області (за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_1 та за умови особистого бажання дітей, а також батько дітей та бабуся зобов'язані повідомляти матір за 14 календарних днів до дати початку планового відпочинку з дітьми);
проведення спільного відпочинку обох дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з батьком та бабою у м. Вараш Рівненської області;
ОСОБА_1 письмово попереджає батька та бабу дітей про зміну місця фактичного проживання, місця реєстрації, місця навчання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та про намір перетину кордону дітьми, а також повідомляти про зміну стану здоров'я дітей.
Суд визначає такий спосіб участі батька та бабусі у вихованні дітей, оскільки це забезпечує якнайкращі їх інтереси і розумний баланс у праві на участь обох батьків (бабусі) у вихованні дітей.
Також, такий спосіб участі батька та бабусі у вихованні дітей визначається в тому числі, і з урахуванням позовних вимог, а також фактичним визнанням позову, про що зазначено у висновку служби у справах дітей та сім'ї Фурсівської сільської ради, де відповідач пропонувала мирову угоду, з якою не погодилися позивачі, де запропоновані відповідачем способи та порядок спілкування позивачів з дітьми, фактично співпадають між собою ( з позовними вимогами ), що не свідчить про порушення принципу диспозитивності та враховуючи вимоги частини другої статті 159 СК України, яка дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов'язок з визначення конкретних способів участі одного з батьків у вихованні дитини, періодичності побачень з дитиною, можливості їх спільного відпочинку, місця та тривалості спілкування батьків з дитиною.
Визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини, враховуючи специфіку предмету судового розгляду, є повноваженнями суду.
При цьому суд не бере до уваги висновок служби у справах дітей та сім'ї Фурсівської сільської ради, яка дійшла висновку, що позовні вимоги не є в інтересах дітей, а також відсутній спір, так як мати не чинить перешкод та вважає його необ'єктивним, таким, що прийнятий без урахування якнайкращих інтересів дітей.
Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання відповідача не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 брати участь у вихованні дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та спілкуванні з ними є неефективним способом захисту порушених прав, оскільки ст. 159 СК України не передбачає покладення відповідного обов'язку на сторону, з якою проживає дитина ( діти ), а порушені права позивачів на спілкування з дітьми відновлюються шляхом визначення способу участі у вихованні дітей.
Водночас суд роз'яснює сторонам, що у разі зміни обставин, пов'язаних із віком дитини, станом її здоров'я, психоемоційним станом, жодна із сторін не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею ( див. постанову Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 757/72415/17-ц (провадження № 61-7055св19).
До того ж, рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткового порядку участі батька ( бабусі ) у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Частинами першою та другою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, поведінку батька і бабусі, їх активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, та встановив такий спосіб участі позивачів у вихованні малолітніх дітей, та спілкуванні з ними, який передбачає дотримання розпорядку дня дитини, стану її здоров'я та інтересів.
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з вищевказаними позовними вимогами, позивачами було сплачено судового збору по 1 211,20 грн, кожним ( а. с. 8 ).
Оскільки позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судового збору у розмірі 1 211,20 грн ( на кожного ).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 141, 155, 155, 158, 159, 257, 263 СК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 89, 133, 141,187, 212, 244, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд,
Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей, - задовольнити частково.
Визначити наступні способи та порядок спілкування батька ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 з дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
спілкуватися по телефону із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не раніше 08:00 ранку та не пізніше 20:00 вечора у будні дні та не раніше 10:00 ранку та не пізніше 20:00 вечора, у вихідні дні з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості у навчальному закладі, гуртках за умови особистого бажання дітей;
спілкуватися з дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодня з 18:00 до 19:30 вечора в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (Telegram, Viber, WhatsApp та інші застосунки), без присутності матері, за наявного забезпечення дітей засобами зв'язку, з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості в навчальних закладах, гуртках за умови особистого бажання дітей;
зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засобами телефонного чи електронного зв'язку про визначений телефонний номер для спілкування із дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
проведення спільного відпочинку з дітьми без присутності матері - протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) влітку з метою спільного відпочинку, оздоровлення та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області з правом подорожей у межах території України (за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_1 та за умови особистого бажання дітей, а також батько дітей та бабуся зобов'язані повідомляти матір за 14 календарних днів до дати початку планового відпочинку з дітьми);
проведення спільний відпочинок з дітьми без присутності матері - протягом 7 (семи) календарних днів поспіль (без урахування часу проїзду) на осінніх або зимових канікулах з метою спільного відпочинку та проведення спільного часу за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Вараш Рівненської області (за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_1 та за умови особистого бажання дітей, а також батько дітей та бабуся зобов'язані повідомляти матір за 14 календарних днів до дати початку планового відпочинку з дітьми);
проведення спільного відпочинку обох дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з батьком та бабою у м. Вараш Рівненської області;
зобов'язати ОСОБА_1 письмово попереджати батька ОСОБА_3 та бабусю ОСОБА_4 про зміну місця фактичного проживання, місця реєстрації, місця навчання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та про намір перетину кордону дітьми, а також повідомляти про зміну стану здоров'я дітей.
В решті вимог, - відмовити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, на кожного з позивачів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( адреса реєстрації та проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Третя особа: Виконавчий комітет Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( адреса місцезнаходження: 09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, ЄДРПОУ: 04363225 ).
Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2025 року, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 124 та ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
Суддя О. І. Орєхов