27 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 172/1945/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Битяг І.Г.) в адміністративній справі №172/1945/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі,-
08.08.2025 ОСОБА_1 , через представника, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 200 від 07.07.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з оскарженою постановою, оскільки повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 28.06.2025 року позивачу не вручалась. Останній самостійно з'явився до РТЦК для уточнення облікових даних. Крім цього, під час винесення постанови та накладення на позивача адмінстягнення відповідач не врахував ряд обставин, а саме, що позивач є непрацездатною особою - пенсіонером, отримує мінімальну середньомісячну пенсію - 3500 грн, раніше до адмінвідповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, а порушення ОСОБА_1 законодавства не є грубим і не потягло значних негативних наслідків, тому відповідач міг застосувати до позивача більш м'який вид адміністративного стягнення.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про те, що відповідачем не доведено вчинення правопорушення, що йому інкримінують. Крім того, порушення не є грубим і не потягло значних наслідків.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, постановою № 200 від 07.07.2025 року, винесеною начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 ,. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00грн.
Згідно оскарженої постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що ОСОБА_1 не пройшов до 05.06.2025 року ВЛК, чим порушив п. 69 постанови КМУ від 16.05.2024 № 560, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21.03.2024 року та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята відповідачем обґрунтовано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Так, не є спірним, що позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби.
4 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції:
« 2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України-до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Отже, у період з 04.05.2024 до 05.06.2025 у ОСОБА_1 , якого було визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час до набрання чинності вищевказаним Законом, виник обов'язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
При цьому, як встановлено судом, станом на 05.06.2025 позивач не мав ні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, ні інвалідності.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, не надано.
Як встановлено судом першої інстанції, останній лише 28.06.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою вирішення питання щодо проходження ВЛК, проте він вже знаходився у розшуку. Тим самим позивач не виконав вчасно вимоги закону.
Таким чином спірна постанова прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.
Стосовно доводів скаржника про те, що відповідачем при вирішенні питання про притягненні позивача до адміністративної відповідальності не було враховано того, що позивач є пенсіонером, характеризується позитивно за місцем проживання, тощо, колегія суддів зазначає наступне. Так доказів того, що при складанні протоколу або під час розгляду адміністративної справи були надані ОСОБА_1 відповідні документи щодо його характеристики, про доходи, тощо матеріали справи не містять, а отже і не могли бути враховані відповідачем при прийнятті спірної постанови.
З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак