27 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/21273/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року (суддя Рянська В.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 11.08.2025 року) в справі №160/21273/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
21.07.2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 19.06.2025 № 151, яким інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № НОМЕР_1 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції; зобов'язати відповідача поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; стягнути на його користь середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2025 до поновлення на службі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року позовну повернуто.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що він не пропустив строк звернення до суду, адже дізнався про своє порушене право не 01.07.2025 року а коли отримав доступ до матеріалів службового розслідування. Суд першої інстанції не встановив підстави подання позову з порушенням строку, не перевірив наявність обставин, що призвели до можливого порушення строку. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не врахував всі обставини у справі, не встановив дійсний факт коли позивачу стало відомо про підстави його звільнення, зробив передчасний висновок про необґрунтованість наведених підстав для поновлення строку. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України. Апелянт вказував, що повернення судом першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 з підстав пропущення ним строків звернення до суду є незаконним та таким, що суперечить імперативним вимогам (нормам прямої дії) діючого процесуального законодавства (КАСУ), виключно яким повинні керуватись суди при здійсненні адміністративного судочинства, а також суттєво обмежує конституційне право громадянина ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, гарантованого статтями 55, 124 та 129 Конституції України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції повертаючи позов з підстави порушення позивачем строку звернення до суду, виходив з того, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Суд першої інстанції врахував, що позивачем подано виправлену позовну заяву у якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.07.2025 № 605 о/с «По особовому складу», яким інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції; зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2025 до поновлення на службі. Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду, суд першої інстанції вказував, що відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Строк оскарження наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.07.2025 № 605 о/с тривав до 16.07.2025. Копії матеріалів службового розслідування отримано представником позивача до закінчення строку оскарження дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, однак позов подано до суду 21.07.2025, тобто після закінчення встановленого строку. Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Не встановлено переконливих фактичних обставин, які би свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом строку, який був об'єктивно необхідним для подання позовної заяви до суду після ознайомлення з наказом від 01.07.2025 № 605 о/с та отримання матеріалів службового розслідування.
Матеріалами справи встановлено, що наказом від 19.06.2025 року № 151 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «Про застосування дисциплінарного стягнення» інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Наказом від 01.07.2025 року № 605 о/с Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «По особовому складу» капітана поліції інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення.
З метою дізнатись підстави звільнення та отримання матеріалів службового розслідування, представник позивача звернувся до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з запитом. Листом від 14.07.2025 року № 9751-2025 надано копію висновку службового розслідування від 11.06.2025 року та матеріали службового розслідування.
Недогодуючись з наказом про звільнення, ОСОБА_1 через свого представника звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 року позов ОСОБА_1 залишено без руху, надання десятиденний строк для усунення недоліків позову, зокрема вказано про порушення строку звернення до суду з позовом. Судом запропоновано усунути недоліки позову шляхом надання виправленої позовної заяви, в якій зазначити зміст позовних вимог до відповідача відповідно до вимог ч. 1 ст. 5, п.п. 4, 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України та їх обґрунтування відповідно до положень закону, та зазначити і подати докази, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, за яких на думку позивача, відбулося порушення його прав відповідачем; доказів надіслання виправленої позовної заяви до електронного кабінету відповідача; доказів дотримання позивачем строку для звернення до суду з цим адміністративним позовом або обґрунтованої заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
04.08.2025 року представником позивача адвокатом Бервенко О.М. надано заяву про усунення недоліків позову, заявлено заяву про поновлення строку подання позову та викладено підстави подання позову 21.07.2025 року, вказував, що позивач був військовослужбовцем, що мобілізований у 2014 року. Вчасно не міг оскаржити наказ від 19.06.2025 року № 151, оскільки не був ознайомлений з матеріалами службового розслідування та підставами звільнення зі служби у поліції.
Надано уточнений позов, в якому ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.07.2025 № 605 о/с «По особовому складу», яким інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № НОМЕР_1 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції; зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2025 до поновлення на службі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду та повернуто позовну заяви.
Згідно частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 с.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування строків звернення до суду, що визначений ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Разом з тим, слід зважати на підстави поновлення пропущеного строку звернення до суду та коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату коштів (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру виплачених сум, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Дійсно, наказ від 19.06.2025 року № 151 винесений Департаментом поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 19.06.2025 року, проте не встановлено, що він доведений до ОСОБА_1 , не встановлено коли позивач з ним ознайомився або міг ознайомитись.
Наказ від 01.07.2025 № 605 о/с доведений до ОСОБА_1 та він з ним ознайомився 01.07.2025 року.
З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 21.07.2025 року.
Слід враховувати аргументи представника позивача, що для оскарження наказів від 19.06.2025 року № 151 та від 01.07.2025 № 605 о/с слід знати підстави їх винесення, отримати або бути обізнаним про службове розслідування. Замало бути обізнаним про наказ, необхідно знати підстави його ухвалення для належного обґрунтування позову, збирання доказів перед поданням позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
За правилами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Неможливо безпідставно поновлювати строк звернення до суду, разом як і безпідставно відмовляти у доступі до судочинства посилаючись на строк звернення.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Як було вказано, при вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. У випадку цієї справи позивач дійсно дізнався про своє порушене право, а саме звільнення з поліції 01.07.2025 року. Проте при обчисленні строку, можливості його поновленні слід враховувати непереборні обставини.
Не встановлено коли позивач достеменно дізнався про наказ № 151 від 19.06.2025 року та був з ним ознайомлений. На долученій до позову копії наказу наявна відмітка про його надання співробітником Департаменту на прохання представника позивача 11.07.2025 року.
В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість законодавчі норми запроваджують оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Варто враховувати запровадження 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, що, як вказує суд першої інстанції впливає на діяльність держави та людини.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Надалі Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв'язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.
Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 120, 122, 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року в справі №160/21273/25 - скасувати.
Справу № 160/21273/25 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова