01 грудня 2025 р. Справа № 520/2967/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О.) по справі № 520/2967/25
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (далі - позивач, ПП «ТД «Золота миля») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000001/2 від 03.01.2025;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000001.
В обґрунтування позову зазначило, що під час митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та картку відмови, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 позов задоволено.
Харківська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказує, що декларантом до митного оформлення не надано експортну митну декларацію країни відправлення та прайс-лист.
В свою чергу, наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «ТД «Золота миля» та не відображає «дійсну вартість» товару.
Зазначає, що надані декларантом біржові котирування від 09.08.2024 з умовами поставки FOB Малайзія стосуються періоду з 29.07.2024 до 08.08.2024, тоді як дата виготовлення пальмової олії, зазначена в декларації виробника та сертифікаті аналізу - 10.09.2024, а умовами її поставки згідно зовнішньоекономічного договору від 07.10.2024 №BO-63-071015 є FOB Jakarta Індонезія.
Щодо транспортних витрат, зазначає, що декларантом не надано договір з перевізником, вказаний у гр.26 залізничних накладних №31512877, №31512878, №31512893 та документи, зазначені у гр.3 цих накладних.
Звертає увагу, що на підставі даних сайту www.Maersk.com митним органом встановлено зберігання контейнерів, що прийшли за коносаментом № 245528250, водночас декларантом витрати на зберігання товару в порту призначення не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі.
Просить врахувати, що платіжна інструкція від 12.12.2024 №542 не стосується інвойсу від 17.12.2024 №0000000760, що наданий до митного оформлення.
Вказує, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Також, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам митного органу щодо спрацювання спеціалізованої бази ЄАІС Держмитслужби, як обґрунтовану підставу для виникнення у відповідача сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів та можливість останнього застосувати резервний метод визначення митної вартості з огляду на не надання підприємством додаткових документів на запит митниці.
Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийняті рішення про коригування митної вартості та картку відмови.
Крім того, з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №520/102/24, вказує на безпідставне скасування судом першої інстанції картки відмови у митному оформленні, оскільки на час звернення позивача до суду остання вичерпала свою дію, а отже права та інтереси ПП «ТД «Золота миля» жодним чином не порушені.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді П'янова Я.В., Бегунц А.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.10.2015 між ПП «ТД «Золота миля» (покупець) та компанією PT. Asianagro Agunjaya (Індонезія)(продавець) укладено контракт № BO-63-071015, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцеві товар відповідно до специфікацій до цього контракту, а покупець зобов'язується прийняти вказаний в специфікаціях товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах цього контракту. Всі специфікації до цього контракту є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Контракту товар поставляється партіями в асортименті на замовлення покупця і в терміни, зазначені в специфікаціях до цього контракту.
Кожна партія поставки товару оформляється сторонами шляхом складання та підписання специфікації.
Розділом 4 Контракту передбачено, що ціна на товар встановлюється в доларах США і зафіксована в специфікаціях до цього контракту.
Загальна вартість контракту складається із сум поставок, погоджених сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цієї контракту.
Відповідно до розділу 5 Контракту умови поставки товару розуміються згідно з правилами Інкотермс-2010 і визначаються як FОB Tanjung Priok Port, Джакарта Індонезія, якщо інші умови не зазначені в специфікації.
Кожна наступна партія товару поставляється по замовленню покупця.
Всі витрати, пов'язані з виконанням цього Контракту на території країни продавця несе продавець, на території країни покупця - несе покупець.
08.08.2024 сторонами підписано специфікацію № 197, якою узгоджено поставку рафінованої відбіленої дезодорованої пальмової олії у кількості 6 300 коробок вагою по 20 кг загальною вартістю 120 960,00 дол. США.
Також визначено умови поставки товару - FОB Джакарта Індонезія, умови оплати: 30% передоплата; 70% по отриманню сканкопій відвантажувальних документів, зазначених в параграфі 8 Контракту № BO-63-071015 від 07.10.2015 через 21 день від дати коносамента.
27.09.2024 ПП «ТД «Золота миля» проведено передоплату у розмірі 30% за придбану партію товару в розмірі 36 288 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією на кредитовий переказ в іноземній валюті від 27.09.2024 № 479.
У жовтні 2024 р. позивач придбав у PT. Asianagro Agunjaya частину рафінованої відбіленої дезодорованої пальмової олії у кількості 3 150 коробок вагою по 20 кг на загальну суму 60 480,00 дол. США, що підтверджується комерційним інвойсом № 9000022198 від 17.10.2024.
25.11.2024 ПП «ТД «Золота миля» проведено оплату за товар в розмірі 42 336,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією на кредитовий переказ в іноземній валюті від 25.11.2024 № 526.
03.01.2025 з метою митного оформлення товару, ПП «ТД «Золота миля» подало до Харківської митниці митну декларацію № 25UA807200000020U8, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 60 480,00 дол. США.
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією надало: пакувальний лист від 17.10.2024; проформу інвойс № 1200020874 від 08.08.2024; інвойс № 9000022198 від 17.10.2024; коносамент № 245528250 від 31.10.2024; залізничні накладні від 20.12.2024 № 31512893, № 31512877, № 31512878; транзитні декларації Т1 від 20.12.2024; сертифікат походження № 0055207/JKT/2024 від 25.10.2024; платіжні інструкції на кредитовий переказ в іноземній валюті № 479 від 27.09.2024, № 526 від 25.11.2024; транспортні рахунки № 0000000760 від 17.12.2024; № 5653429684 від 02.12.2024; платіжне доручення про оплату за транспортні послуги № 542 від 12.12.2024; довідку про загальні транспортні витрати від 03.01.2025; прайс-лист від 08.08.2024; біржові котирування від 09.08.2024; калькуляцію від 17.10.2024; специфікацію № 197 від 08.08.2024; контракт № BO-63-071015 від 07.10.2015 з Додатковими угодами; договір про перевезення зовнішньоторговельних вантажів № UA00069121 від 20.09.2021; договір надання послуг № 23-17 від 28.07.2023; ветеринарний сертифікат б/н від 22.10.2024; лист від 02.01.2023; сертифікат аналізу № AAJ/LAB/102/OCT/24 від 17.10.2024; декларацію виробника від 22.10.2024.
03.01.2025 з підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв'язку з надходженням до ВАКМВ УКАМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо; за бажанням - інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
На запит митниці, ПП «ТД «Золота миля» повідомило, зокрема, що згідно наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а декларантом надано вичерпний перелік документів, згідно норм МК України.
За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000001/2 від 03.01.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000001.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 07.10.2015) з урахуванням специфікації від 08.08.2024 та комерційного інвойсу від 17.10.2024.
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- відсутній договір з перевізником, вказаний у гр.26 залізничних накладних №31512877, №31512878, №31512893;
- відсутні документи, зазначені у гр.3 залізничних накладних №31512877, №31512878, №31512893;
- надані декларантом біржові котирування від 09.08.2024 за період зі 29.07.2024 по 08.08.2024, але в наданої декларації виробника від 22.10.2024 та в сертифікаті аналізу від 17.10.2024, дата виготовлення пальмової олії 10.09.2024;
- надані біржові котирування на умовах поставки FOB Малайзія, згідно зовнішньоекономічного договору від 07.10.2024 №BO-63-071015 умови поставки FOB Jakarta Індонезія;
- надана платіжна інструкція від 12.12.2024 № 542 не стосується рахунку від 17.12.2024 № 0000000760 (частково передоплата за рахунком № 0000000743 від 03.12.2024) щодо оплати транспортно-експедиційних послуг;
- не надано оплату транспортно-експедиційних послуг відповідно до п. 5.1 транспортного договору № UA00069121;
- не надана декларація країни відправлення з перекладом;
- документ під кодом 3014 не можна вважати «Прайс-листом», адже він містить лише одну позицію (наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «Торговий дім «Золота миля» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди);
- за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) коносамент №245528250 вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) (контейнер STJU2035828) 15.12.2024, (контейнер TLLU2238416, SEKU1588192) 14.12.2024. Згідно інформації з залізничних накладних №31512877, №31512878, №31512893, товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 20.12.2024. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МК України;
- не надано всі витребувані документи на запит митниці.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: № UA901020008838U9 від 25.11.2024, отримувач товару ПП «ТД «Золота миля», виробник PT. Asianagro Agunjaya, товар оформлений на таких комерційних умовах: FOB ID «Пальмова олія рафінована, вибілена, дезодорована, без зміни хімічного складу, у твердому стані Medalia Palm 33-36», де розрахунок митної вартості складає 1,34 дол. США/кг.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Доводи скаржника щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству колегія суддів оцінює критично, оскільки рішення про коригування митної вартості складається тільки на ту партію товару, яка проходить митне оформлення і не може впливати на подальше оформлення інших товарів (партій товарів) по ціні, вказаній у попередніх рішеннях про коригування митної вартості.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Щодо доводів скаржника про не надання декларантом митної декларації країни відправлення колегія суддів зазначає, що митна декларація країни відправлення не належить до основних документів згідно ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів.
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 815/6805/17.
Колегія суддів зауважує, що документом, який підтверджує митну вартість товарів є специфікація та інвойс, якими визначено вартість та умови поставки а не митна декларація країни відправлення.
Враховуючи, що умови поставки у даних господарських відносинах між позивачем та його Постачальником визначені саме у специфікації та комерційному інвойсі, тому ненадання ПП «ТД «Золота миля» митної декларації країни відправлення не є беззаперечною підставою для коригування митної вартості імпортованих товарів.
Натомість, на підтвердження факту експорту товарів, відповідачу надавались транзитні декларації T1 від 20.12.2024.
Водночас, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано обґрунтувань необхідності подання позивачем саме митної декларації країни відправлення за умови наявності в його розпорядженні інших документів, якими підтверджується вартість товару, умови його поставки та факт експорту.
Щодо доводів апелянта про наявність розбіжностей в умовах поставки товару, вказаних у біржових котируваннях від 09.08.2024 (FOB Малайзія) та зовнішньоекономічному договорі від 07.10.2024 № BO-63-071015 (FOB Jakarta Індонезія), а також періоду, за який такі котирування видані (з 29.07.2024 до 08.08.2024) з датою виготовлення пальмової олії, зазначеною в декларації виробника та сертифікаті аналізу (10.09.2024) колегія суддів зазначає наступне.
За умовами контракту № BO-63-071015 від 07.10.2015, компанія PT.Asianagro Agunjaya (Джакарта, Індонезія) поставляє товар позивачу відповідно до правил Інкотермс 2020 та визначаються як FOB Tanjung Priok (Джакарта, Індонезія).
До митного оформлення надані біржові котирування за період з 29.07.2024 по 08.08.2024 на товар RDP PALM OIL (рафінована, вибілена та дезодорована пальмова олія) на умовах поставки FOB Малайзія з посиланням на джерело інформації https://agropost.wordpress.com.
Як зазначив позивач, на зазначеному ресурсі розміщена інформація щодо біржових котирувань на певні товари лише на умовах поставки FOB Малайзія окрім товару «індонезійська сира пальмова олія (FOB Белаван/Думай)».
Враховуючи, що інформація щодо біржових котирувань на товар RDP PALM OIL (рафінована, вибілена та дезодорована пальмова олія) на умовах поставки FOB Джакарта, Індонезія відсутня на ресурсі, ПП «Торговий дім «Золота миля» надані біржові котирування на товар RDP PALM OIL (рафінована, вибілена та дезодорована пальмова олія) на умовах поставки FOB по регіону Малайзія, що максимально географічно наближено до Індонезії, оскільки обидві країни знаходяться у Південно-Східній Азії і мають морські кордони.
Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, специфікація № 197, в якій зафіксована ціна товару складена 08.08.2024, що корелюється з наданими декларантом біржовими котируваннями за період з 29.07.2024 по 08.08.2024.
Натомість, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не зазначено, яким чином відомості у біржових котируваннях впливають на митну вартість товару, враховуючи наявність також інших документів на підтвердження заявленої вартості.
Крім того, колегія суддів зауважує, що поставка спірного товару здійснена підприємством не на умовах зовнішньоекономічного договору від 07.10.2024, як зазначено митницею у рішенні про коригування митної вартості.
Щодо доводів апеляційної скарги про не надання позивачем належних документів на підтвердження транспортних витрат.
Так, апелянт вказує, що декларантом до митного оформлення не надано договір з перевізником, вказаний у гр.26 та документи зазначені у гр.3 залізничних накладних №31512877, №31512878, №31512893, докази оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до п. 5.1 транспортного договору № UA00069121 та документи на підтвердження оплати витрат на зберігання товару в порту призначення.
Крім того, за твердженням апелянта платіжна інструкція від 12.12.2024 № 542 не стосується рахунку від 17.12.2024 № 0000000760 щодо оплати транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу коносамент №245528250 від 31.10.2024; залізничні накладні від 20.12.2024 № 31512893, № 31512877, № 31512878; транспортні рахунки № 0000000760 від 17.12.2024; № 5653429684 від 02.12.2024; платіжне доручення про оплату за транспортні послуги № 542 від 12.12.2024; довідку про загальні транспортні витрати від 03.01.2025; договір про перевезення зовнішньоторговельних вантажів № UA00069121 від 20.09.2021; договір надання послуг № 23-17 від 28.07.2023.
Так, організацію перевезення товару ПП «ТД «Золота миля» здійснювало Stream Trade Europe LTD (виконавець) на підставі договору про надання послуг №23-17 від 28.07.2023, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання з організації міжнародних і інтермодальних перевезень зовнішньоторговельних вантажів замовника, а також виконання інших робіт і надання послуг з погодженням із замовником, а замовник приймає ці роботи і послуги і оплачує їх на умовах цього Договору.
Перелік робіт визначений пунктом 1.1 Договору
Відповідно до п. 2.3.2 Договору виконавець має право залучати до виконання своїх зобов'язань за цим Договором третіх осіб і від свого імені укладати з ними відповідні договори. В цьому випадку виконавець відповідає за дії третіх осіб і несе відповідальність, як за свої власні дії.
Крім того, між позивачем та Maersk A/s (перевізник) укладено договір № UA00069121 від 20.09.2021, за умовами якого перевізник приймає на себе зобов'язання здійснити на судах лінії Maersk та Safmarine перевезення вантажів замовника відповідно до інструкцій замовника на взаємно погоджених ставках, термінах і умовах через порт Чорноморськ (або інші порти) на/з будь-який порт вивантаження (призначення) або навантаження відповідно до розкладу лінії, а також надавати замовнику у тимчасове користування зазначені контейнери з вантажами замовника.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що якщо інше спеціально не передбачено письмовою згодою перевізника або окремою угодою сторін, замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги надані згідно пп. 2.2, 4.5, 6.3.1 у доларах США у розмірі 100% від суми виставленого перевізником рахунку
Компанією Stream Trade Europe LTD виставлено позивачу рахунки за надання послуг:
- № 0000000743 від 03.12.2024 на загальну суму 4 200,00 євро - 50% передоплата за послуги з експедирування, навантаження, митне Т1, сервіс потяг Гданськ - порт Гливице - Мостиська, Україна - Харків, Україна
- № 0000000760 від 17.12.2024 на загальну суму 8 400,00 євро за послуги навантаження / транспортування - експедирування Гданськ - порт Гливице, Польща - Мостиська, Україна на суму 5 400,00 євро та за послуги транспортування - експедирування Мостиська - Харків, Україна на суму 3 000,00 євро (до сплати 4 200,00 євро).
Компанією Maersk A/s виставлено позивачу рахунок № 5653429684 від 02.12.2024 на загальну суму 5 710,97 дол. США за морський фрахт порт Jakarta, Indonesia - Гданськ, Польща, винагорода експедитора.
Довідкою про загальні транспортні витрати від 03.01.2025, складною ПП «ТД «Золота миля» підтверджено, що загальні витрати на транспортування на вантаж, який постачається згідно з інвойсом від 17.10.2024 № 9000022198 та коносаментом № 245528250 від 31.10.2024, контрактом № ВО-63-071015 від 07.10.2015 складають 474 307,23 грн:
- рахунок № 5653429684 від 02.12.2024 - 5 710,97 дол. США або 240 080,61 грн;
- рахунок 0000000760 від 17.12.2024 - 5 400,00 євро або 234 226,62 грн.
Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Доводи апелянта, що позивачем до митного оформлення підприємством не надано договір з перевізником, вказаний у гр. 26 та документи зазначені у гр.3 залізничних накладних №31512877, №31512878, №31512893 колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, договором №23-17 від 28.07.2023 надавались експедитору повноваження на залучення третіх осіб для перевезення товару.
Як зазначив позивач, Stream Trade Europe LTD залучив до виконання своїх зобов'язань по вказаному договору TОB «Н'юніт», який в свою чергу залучив перевізника ПЦЦ «Интермодаль», яке зазначено у залізничних накладних №31512877, №31512878, №31512893.
Таким чином, ПП «Торговий дім «Золота миля» не є стороною договорів, укладених між Stream Trade Europe LTD та третіми особами.
Колегія суддів зазначає, що залучення Stream Trade Europe LTD для перевезення товару третіх осіб повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Отже, не надання декларантом лише документів, що підтверджують договірні відносини між перевізниками та експедитором не є достатньою та беззаперечною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Колегія суддів вказує, що декларантом надавались рахунки на оплату транспортних послуг та довідка про витрати, що містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо доводів скаржника про не зазначення декларантом у жодному документі понесених витрат зі зберігання товару у порту призначення з посиланням на відомості з сайту www.maersk.com/tracking колегія суддів зазначає наступне.
За твердженням позивача, всі складові витрат на перевезення, вказані у рахунках від 02.12.2024 та від 17.12.2024, а також довідці про транспортні витрати.
Натомість, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано жодних доказів на підтвердження понесення ПП «ТД «Золота миля» додаткових витрат, окрім тих, що визначені зазначеними вище документами.
Щодо доводів апелянта про те, що платіжна інструкція від 12.12.2024 № 542 не стосується інвойсу від 17.12.2024 №0000000760, який наданий до митного оформлення колегія суддів зазначає, що у призначенні платежу вказаної платіжної інструкції міститься посилання на рахунок №0000000743 від 03.12.2025, за яким Позивач повинен був сплатити Stream Trade Europe Ltd 50% передплати за надані послуги.
Декларантом надавався до митного оформлення рахунок № 0000000743 від 03.12.2025, за яким в тому числі проведено передоплату за надані Stream Trade Europe LTD послуги.
Натомість, митним органом ні суду першої, ні апеляційної інстанції не наведено обґрунтувань щодо правомірності віднесення платіжної інструкції від 12.12.2024 № 542 на підтвердження оплати саме рахунку від 17.12.2024 №0000000760.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження транспортних витрат є достатніми для здійснення перевірки митним органом такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару до кордону.
Натомість, митний орган, ухвалюючи спірне рішення не врахував вищенаведеного, у зв'язку з чим помилково дійшов висновку про не включення до митної вартості товарів транспортних витрат.
Стосовно посилання скаржника на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), тоді як наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, та не відображає "дійсну вартість" товару колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.
Також колегія суддів зауважує, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Так, долучений декларантом прайс-лист оформлено саме для двосторонніх відносин між позивачем та компанією PT. Asianagro Agunjaya. Відповідно до рівня цін вказаних у цих документах безпосередньо здійснювалась поставка товару покупцю, що не заперечується відповідачем.
Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час лише взято за порівняння отримувача товару, виробника, умови поставки та вид товару.
Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.
Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця за виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Доводи апеляційної скарги про неможливість підприємства звертатись до суду із вимогою про скасування картки відмови з огляду на те, що остання вичерпала свою дію колегія суддів вважає помилковими зважаючи на наступне.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до ч. 9-10 ст. 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 ст. 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику..
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Таким чином, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов'язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду викладену у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/2657/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 825/573/17.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 520/102/24 колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі Верховний Суд вирішував питання щодо обрахунку судового збору у справах про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, проте не зазначав про неможливість фізичної або юридичної особи оскаржити в судовому порядку картку відмови у випадку незгоди з її складанням.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 по справі № 520/2967/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц