01 грудня 2025 р. Справа № 480/9343/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик) по справі № 480/9343/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі до 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях і заходах за період з 03.08.2023 по 24.08.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі до 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях і заходах за період з з 03.08.2023 по 24.08.2024.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не врахування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення питання, що призвело до неправильного вирішення даної справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таке рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_2 командиру Військової частини НОМЕР_1 направлялись довідки, які маються в матеріалах справи, про виконання ним бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у складі Військової частини НОМЕР_2 , які є належним доказом права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн.
Проте, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним довідками, їх змісту.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог скаржника, просив відмовити у її задоволенні.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді П'янова Я.В., Бегунц А.О.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
В період з 14.08.2023 по 24.08.2024 позивач був відряджений в оперативне розпорядження Військової частини НОМЕР_2 .
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі до 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях і заходах за період з 03.08.2023 по 24.08.2024, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів виконання позивачем у спірний період бойових завдань, виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, а тому заявлені вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин першої та четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі по тексту - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому, строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє станом на день розгляду даної справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 11 якої (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 12 вказаної постанови передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Крім того, пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 6 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що військовослужбовці Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, мають право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Право на отримання додаткової винагороди у згаданому розмірі виникає за виконання не будь-яких бойових завдань, а лише тих завдань, які вказані у пункті 2 розділу XXXIV Порядку № 260.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.06.2024 у справі №400/1217/23 необхідною та ключовою умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, а саме взяття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується відповідними документами (доказами).
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.08.2024 року у справі №400/10311/23 ключовою умовою для здійснення виплати спірної додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами (бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
В підтвердження наявності права на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі до 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях і заходах за спірний період позивач посилається на довідки Військової частини НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
В період з 14.08.2023 по 24.08.2024 позивач був відряджений в оперативне розпорядження Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, посилання позивача на початок його відрядження у Військовій частині НОМЕР_2 з 03.08.2023 є необґрунтованим та спростовуються наведеним вище.
Протягом строку відрядження позивача відповідач отримував від Військової частини НОМЕР_2 довідки щодо проходження служби військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 , у т.ч. і позивачем, які є підставою для отримання останнім додаткової винагороди.
При цьому, враховуючи зміст вказаних довідок, судом першої інстанції вірно зазначено, що виконання бойових завдань, вказаних у вказаних довідках Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зумовило виникнення у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі 30 000, 00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, а не 100 000, 00 грн.
При цьому, частина довідок прямо містить зазначення про виплату конкретного розміру додаткової винагороди (в даному випадку 30 000, 00 грн.).
Колегія суддів зазначає, що вказані довідки не містять даних щодо того, які саме конкретно здійснював позивач бойові завдання із переліку, наведеного у п.2 розділу XXXIV Порядку №260 виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000, 00 грн.
Відтак, матеріали даної справи не містять належних доказів виконання позивачем у спірний період бойових завдань із переліку, наведеного у п.2 розділу XXXIV Порядку №260, виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди, у розмірі до 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у таких діях, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують його право на отримання спірної додаткової грошової винагороди є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що самі по собі обставини перебування військовослужбовця в районі бойових дій, не можуть бути підставою для визнання військовослужбовця таким, що брав безпосередню участь у веденні бойових дій, та підставою для нарахування і виплати йому додаткової винагороди, установленої Постановою №168, у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах без підтвердження цих обставин відповідними документами (доказами).
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом в постанові від 06.08.2024 року у справі №400/10311/23.
При цьому, колегія суддів враховує наявну в матеріалах справи довідку №3944 від 03.07.2024, яка є доказом безпосередньої участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів у період з 25.06.2024 по 27.06.2024.
Згідно наказу №1275 від 05.07.2024, за період участі в таких діях, позивачу виплачена додаткова винагорода із розрахунку 100 000 грн. на місяць, пропорційно дням виконання вказаних бойових завдань (а.с.178).
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки судом першої інстанції доказів по справі, є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Незважаючи на встановлений ч.2 ст.77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.08.2024 у справі №400/10311/23.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання останнього нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі до 100 000, 00 грн. за спірний період.
Доводи апелянта щодо не отримання ним відзиву на позов колегія суддів відхиляє, оскільки з наявного в матеріалах справи опису вкладення, вбачається, що відповідачем направлено на адресу позивача відзив на позовну заяву (а.с.158).
Доводи апелянта щодо не отримання позивачем копій ухвал суду першої інстанції від 07.05.2025 та від 18.06.2025 про витребування доказів у справі, колегія суддів зазначає, що в розумінні приписів ч.3 ст.317 КАС України це не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права неправильним.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 по справі № 480/9343/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц