01 грудня 2025 р. Справа № 520/26383/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В.) у справі №520/26383/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 положення Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100 000,00 грн. за січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення бойових дій у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000,00 грн. за січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року відмовлено задоволенні позову.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи призвело до неправильного його вирішення.
Зазначає, що наявним в справі бойовим розпорядженням №1073т від 08.10.2022, підтверджено участь позивача у бойових діях, зокрема зайняття бойових позицій на території Липецької сільської територіальної громади.
Міністерством розвитку громад та територій України наказом №376 від 28.02.2025 року затвердило оновлений перелік територій, де ведуться або велися бойові дії, а також тимчасово окупованих російською федерацією.
З урахуванням такого переліку та з огляду на обставини даної справи позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі 100 000 грн., відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за спірний період.
Позивач надав всі наявні в нього докази, які підтверджують безпосередню участь у бойових діях, проте суд не дотримався принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження всіх зібраних у справі доказів, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді П'янова Я.В., Бегунц А.О.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходить військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 .
Позивач через свого представника звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 04.05.2023 з метою отримання інформації про причини не нарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за спірний період.
У відповідь на звернення Військова частина НОМЕР_1 листом від 13.07.2023 №1690/158 повідомила про відсутність правових підстав нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168, оскільки у спірний період позивач проходив військову службу у межах Липецької сільської територіальної громади. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних сил України «Про визнання районів ведення воєнних (бойових) дій» від 02.02.2023 №26 місце дислокації Військової частини НОМЕР_1 , а саме - Липецька сільська територіальна громада з 01.01.2023 не віднесена до такого району.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. за січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин першої та четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому, строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє станом на день розгляду даної справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - постанова №168) (в редакції станом на час спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постанова Кабінету Міністрів України №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022, пунктом 1 якого установлено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Пунктом 2 Окремого доручення Міністра №912/з/29 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах, зокрема:
- 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Згідно з п. 3 Окремого доручення Міністра №912/з/29, райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Отже, Міністр оборони України, як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168, шляхом прийняття в межах своїх повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 року у справі №400/1217/23 виснував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, у розмірі до 100000,00 грн.), мають належне юридичне підґрунтя.
Ключовою умовою для здійснення виплати спірної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.08.2024 року у справі №400/10311/23.
Обов'язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів.
Відповідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.08.2024 року у справі №400/10311/23 підтвердженням обставин виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови №168 означають “безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» є наступні документи (бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 .
На підтвердження права спірну додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн. за січень 2023 року та участі в бойових діях позивач посилається бойове розпорядження, в якому зазначено про виконання ним обов'язків військової служби у межах Липецької сільської територіальної громади.
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24.10.2024 №210, яка надана відповідачем на виконання на вимог ухвали суду, позивач у період з 12.03.2022 по 26.07.2022; з 11.08.2022 по 28.08.2022; з 11.10.2022 по 31.12.2022. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у населених пунктах Черкаська Лозова, Руська Лозова, Питомник, Дементіївка, Тернова, Шестаково, Перемога Харківської області. Підстава: бойове розпорядження СОХ від 12.03.2022 № 1/25дск; бойове розпорядження командира НОМЕР_2 обр ТрО від 14.03.2022 1/4дск; бойове розпорядження командира УВ «ХАРКІВ» від 05.05.2022 № 1/367дск; бойове розпорядження командира НОМЕР_2 обр ТрО від 05.05.2022 № 1/48/117дск; бойове розпорядження НОМЕР_2 обр ТрО від 26.08.2022 №1/93/10дск; бойове розпорядження командира НОМЕР_2 обр ТрО від 08.10.2022 №1073т (а.с.58).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з бойовим розпорядженням №1073т від 08.10.2022 позивач зайняв бойові позиції на території Липецької сільської територіальної громади, в склад якої входять 2 селища (Глибоке, Мале Веселе) та 15 сіл (Липці, Борисівка, Борщова, Веселе, Зелене, Красне, Лук'янці, Мороховець, Нескучне, Олійникове, Перемога, Пильна, Слобожанське, Стрілеча, Тернова). На вказаних позиціях позивач перебував до отримання іншого бойового розпорядження - до кінця березня 2023 року.
При цьому, приписами пункту 3 Окремого доручення №912/з/29 встановлено, що райони ведення бойових дій визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року, в т.ч., Куп'янський район Харківської області: Дворічанська селищна територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада (а.с.45-46).
Отже, Липецька сільська територіальна громада у спірний період не відносилась до району ведення воєнних (бойових) дій.
Сам лише факт перебування позивача і виконання бойових та спеціальних завдань на території Липецької сільської територіальної громади, яка в січні 2023 року не була визначена як район проведення бойових дій, не надає підстав для нарахування і виплати останньому спірної додаткової винагороди.
Посилання апелянта на оновлений перелік територій, де ведуться або велися бойові дії, а також тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений Міністерством розвитку громад та територій України наказом №376 від 28.02.2025, до якого віднесені певні населені пункти Липецької сільської територіальної громади, не спростовують висновків суду, оскільки зазначені події відбулися в лютому 2025, проте як спірним періодом є січень 2023.
Липецька сільська територіальна громада в січні 2023 не відносилась до району ведення воєнних (бойових) дій.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.06.2024 року у справі №400/249/23 посилання лише на наявність бойових розпоряджень (бойових наказів) не доводить безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у спірний період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди за січень 2023 року, а тому доводи апеляційної скарги щодо набуття права на отримання такої винагороди є необґрунтованими.
Посилання в апелянта на неналежну оцінку судом доказів по справі та не дотримання ним принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду.
Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Незважаючи на встановлений ч.2 ст.77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.08.2024 у справі №400/10311/23.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, що мають значення для справи призвело до правильного його вирішення, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного його вирішення, є такими, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі №520/26383/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова