Справа № 276/1694/25
Провадження по справі №2/276/922/25
01 грудня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
з участю секретаря судового засідання Дашенко Д.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 51200,00 грн. А також, просили, в порядку ч.10,11 ст.265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; З - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача. Просили роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Позов обґрунтовано тим, що 16.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4893330, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 8000 грн. на строк 360 днів і зобов'язався повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші обов'язки, передбачені договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в обумовленому в договорі розмірі, однак відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту належним чином не виконував.
31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/03/2025, згідно з яким право вимоги за договором №4893330 перейшло до позивача.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 02.10.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
У судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача в позовній просив суд провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заперечень щодо заочного розгляду справи не заявив.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за шляхом направлення копії ухвали та судової повістки рекомендованими листами з повідомленням, які відповідач отримав 11.10.2025 року та 19.11.2025 року, що підтверджується відповідними відомостями Укрпошти.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, відзив до суду не подав.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
16.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4893330, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 25798, відповідно до умов якого товариство надало споживачу в кредит грошові кошти в сумі 8000 грн. (п. 1.2) строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 15 днів (п. 1.3), а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2).
За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.4.1).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом складає 51200 грн. (п. 1.6.1).
Кошти кредиту надаються ТОВ «Лінеура Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківіський рахунок споживача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п. 2.1).
В паспорті споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, дати платежів.
Згідно витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 16.08.2024 надійшло зарахування коштів у розмірі 8000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 16.08.2024 №4893330 станом на 31.03.2025 утворилась заборгованість у розмірі 39360,00 грн., з яких: 8000,00 грн. тіла кредиту, 27360,00 грн. процентів, 4000,00 грн. пені.
31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу №31/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає (передає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуває права вимоги до боржників від ТОВ «Лінеура Україна», про що складено акт прийому-передачі реєстру боржників від 31.03.2025 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4893330 на загальну суму 39360,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з 01.04.2025 року по 10.08.2025 року здійснило нарахування відсотків за 132 календарних днів за процентною ставкою 1,5%, в розмірі 8000 грн.
Згідно з ст.512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст.1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4893330 від 16.08.2024, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 3 ст.509ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст.526ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням ст.610ЦК передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст.1049ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Приписами ч. 1 ст.1054ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до частин 1,2 ст.207ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Приписами ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року №4893330 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кошти в сумі 8000 грн. строком на 360 днів, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.
16.08.2024 року кредитні кошти в розмірі 8000 грн. перераховані відповідачу.
Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «Лінеура Україна» суд вважає доведеним.
У подальшому позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року №4893330, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . У підписаному відповідачем договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року №4893330 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк кредиту, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв'язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оскільки не повернув кредитору кредитні кошти внаслідок чого виникла заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року №4893330, яка становить 8000,00 грн.
Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 8000,00 гривень за цим кредитним договором.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 43200,00 грн. Вказана сума нарахована за період кредитування за процентною ставкою 1,5 % на день відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору.
В той же час, приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. При цьому, законодавче зменшення максимально можливої процентної ставки за договором споживчого кредиту здійснювалось в кілька етапів (п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону): протягом перших 120 днів дії закону (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) 2,5 % на день; протягом наступних 120 днів дії закону (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно) 1,5 % на день; після спливу 240-денного строку (з 21.08.2024 і далі) 1 % на день.
Визначаючи суму процентів, які підлягають стягненню у даній справі, суд керується умовами договору щодо суми кредиту і строку кредитування та застосовує вимогу закону щодо максимального розміру денної процентної ставки з урахуванням наведених періодів.
Так, за користування кредитом за період з 16.08.2024 і по 20.08.2024, становить: 8000 гривень * 5 днів * 1,5 %/день = 600 гривень.
Відповідно, сума процентів за період з 21.08.2024 і по 10.08.2025 (гранична дата нарахування процентів за позовною заявою, становить: 8000 гривень * 355 днів * 1 %/день = 28400 гривень.
Загальна сума процентів, що підлягає стягненню у даній справі, становить 29000,00 гривень 00 копійок (600 грн + 28400 грн)
Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.10, 11 ст.265ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22, зазначає наступне.
Згідно із ч.10 ст.265ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч.11 ст.265ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Крім того, наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов'язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
З огляду на викладене, враховуючи, що в Україні і досі триває воєнний стан, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. При цьому суд констатує, що розгляд даної справи відбувся без участі представника позивача адвоката Столітнього М.М. на підставі його відповідної заяви (зазначена безпосередньо у тексті позовної заяви). Таким чином, суд, оцінюючи обґрунтованість витрат на правову допомогу у даній справі, вважає необхідним виключити з переліку наданих правничих послуг представництво інтересів клієнта в суді (п. 10 Заявки), адже фактичні дії представника позивача охоплені іншими пунктами Заявки № 1097 від 25.08.2025.
Окрім того, аналізуючи надані докази на підтвердження реальності витрат на правничу допомогу суд не погоджується із зазначеним позивачем до відшкодування розміром цього виду судових витрат, що обґрунтовується таким.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаного переліку.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, зокрема справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, а також часткове задоволення позову, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4893330 від 16.08.2024 року в розмірі 37000 (тридцять сім тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 8000,00 грн - тіло кредиту, 29000,00 грн - проценти.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 1750,42 грн (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 42 копійки) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.С.Семенюк