Справа № 168/980/25
Провадження № 3/168/501/25
27 листопада 2025 року суддя Старовижівського районного суду Волинської області Хаврона О.Й., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
16.10.2025 року о 19.06 год. ОСОБА_1 керував електровелосипедом без номерного знака по вул. Незалежності в с.Дубечне із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак подав письмове пояснення, в якому зазначає, що не керував транспортним засобом, а тому підстави для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відсутні. Також у протоколі працівником поліції не вказані жодні ідентифікаційні дані транспортного засобу (номерний знак, реєстраційний код, тип і вид двигуна, його потужність і т.д). Двигун встановив для сина, він самостійно не користується велосипедом з електродвигуном, що, на його думку, виключає наявність у його події та складу адміністративного правопорушення. Просить проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу допустимості, належності і достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п. 2.5 ПДР України, яким встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за недотримання вимог зазначеного пункту правил дорожнього руху, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння.
П. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота , порушення координації рухів , порушення мови , виражене тремтіння пальців рук , різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя , поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
За змістом п. 6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічні положення передбачені в п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року.
Аналіз наведених положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що законодавством чітко визначено порядок і послідовність дій поліцейського при проведенні огляду на стан сп'яніння і підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп'яніння.
Незважаючи на позицію ОСОБА_1 , про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП, його вина в повному обсязі доводиться матеріалами справи, зокрема:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №485278 від 16. 10.2025 року, де в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив, що зупинили без причини і стверджували, що в нього було алкогольне сп'яніння і почервоніння обличчя, він не згідний;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ;
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 (у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння) направляється у Старовижівську багатопрофільну лікарню. Огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом поліцейського з РПП СДП №3 (с-ще Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції А.Зубчика від 16.10.2025 року;
- частково даними повідомлення інспектора САП капітана поліції М.Сметюх, яким стверджується факт отримання ОСОБА_1 , згідно даних ІП «ГЦС Посвідчення водія» ІКС ІПНП посвідчення водія серії НОМЕР_2 ,
- ДВД диском із записом, який свідчать про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Надані ОСОБА_1 письмові пояснення суду про те, що він не керував транспортним засобом в момент коли до нього звернулись працівники поліції, а прямував від будівельного магазину до місця будівництва, маючи при собі інструмент - будівельний рівень довжиною 2 метри і не рухався на велосипеді, з використанням двигуна, а вів руками велосипед поруч, оскільки батарея була розряджена, а будівельний інструмент унеможливлював безпечне керування велосипедом, суд розцінює як спосіб уникнення останнім адміністративної відповідальності, оскільки повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема, відеозаписом з камери поліцейського, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, сидячи на ньому, а не вів руками. Крім того впродовж відеозапису вказує, що їхав електровелосипедом, а також, не заперечує факту керування транспортним засобом.
Аналіз обставин справи та доказів в їх сукупності дає обґрунтовані підстави для висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 поліцейськими було дотримано вимог КУпАП та інших нормативно-правових актів, які регулюють підстави й порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Шодо наданого ОСОБА_1 письмового пояснення суду про те, що поліцейським не зазначенню жодних ідентифікаційних даних транспортного засобу (номерний знак, реєстраційний код, тип і вид двигуна, його потужність і т.д) слід зазначити наступне.
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху мають право зокрема на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху. Учасники дорожнього руху зобов'язані зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку. Водій зобов'язаний, зокрема, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Узагальнюючи з наведених положень закону слід зробити висновок, що водієм є особа яка керує транспортним засобом, який пристосований для перевезення людей і пасажирів. Він є учасником дорожнього руху та має відповідні права й обов'язки. Зокрема водій зобов'язаний знати правила дорожнього руху, не допускати керування транспортним засобом у стані сп'яніння та не створювати небезпеку для інших учасників руху.
У сьогоденні технічний прогрес має значні досягнення у створенні та виробництві нових засобів, зокрема й засобів пересування за допомогою електродвигуна.
Правила дорожнього руху дають визначення механічним транспортним засобам, окремо мопедам, мотоциклам та велосипедам відповідно у п.1.10 ПДР. Зокрема механічним транспортним засобом вважаються транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Тут же дається визначення велосипеда - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом визнається колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
На підставі дослідження відеозапису з камери поліцейського встановлено, що велосипед, керований ОСОБА_1 , рухався без докладання фізичних зусиль до педалей останнім. Крім того, згідно з зазначеними доказами, він експлуатувався водієм на проїзній частині дороги, призначеній для руху транспортних засобів, із створенням небезпеки для інших учасників дорожнього руху.
Отже, класифікація транспортного засобу як механічного або як низькошвидкісного легкого електричного має значення лише для визначення обов'язковості наявності посвідчення водія відповідної категорії, однак не впливає на кваліфікацію дій особи за ст.130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування будь-яким транспортним засобом у стані сп'яніння.
Визначальним для кваліфікації дій особи за ст.130 КУпАП є те, що транспортний засіб приводиться в рух не мускульною силою людини, а за допомогою технічного двигуна, незалежно від його типу (електричного, двигуна внутрішнього згоряння чи іншого).
Отже, факт наявності у транспортного засобу технічного двигуна, що забезпечує його самостійний рух, є юридично достатньою підставою для віднесення такого засобу до об'єктів, керування якими підпадає під дію ст.130 КУпАП.
В такому випадку інші учасники руху ставляться до такого засобу саме як для транспортного засобу, враховують його у русі й дотримуються правил щодо нього.
Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином, електровелосипед, в розумінні ст. 266 КУпАП є транспортним засобом, а тому на осіб, які керують вказаним транспортним засобом поширюються вимоги ст. 130 КУпАП.
Підстав для закриття провадження в справі немає.
Інші пояснення ОСОБА_1 висновку суду не спростовують.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , які виразилися у відмові особи, яка керує транспортним засобом (водія), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Жодних розумних сумнівів щодо належності та допустимості наявних в матеріалах справи доказів у судді немає.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке є грубим адміністративним правопорушенням на транспорті, пов'язаним з порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, особу правопорушника, є інвалідом ІІІ групи, ступінь його вини, враховуючи його майновий стан, приходжу до висновку, що, виходячи із визначеної законом мети адміністративного стягнення, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути 605,60 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, та роз'яснити, що у ході примусового виконання постанови суду, відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП, штраф буде стягуватися у подвійному розмірі.
У разі несплати штрафу у строк, передбачений ч.1 ст. 307 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання подвійний розмір штрафу, визначений у цій постанові, дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Й. Хаврона