Справа № 161/19921/25
Провадження № 2-а/161/353/25
17 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Антіпової Т.А., за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
29 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 вересня 2025 року о 08 год 50 хв. інспектором взводу 2-ї роти ТОР УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Куць Юрій Михайлович було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №757999, стосовно позивача ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.126, ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Зі змісту винесеної постанови вбачається, що 17 вересня 2025 року о 01 годині 10 хв в м. Луцьку по вул. Рівненська 11, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки CITROEN C-ZERO державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, також з номерним знаком, що не належить цьому автомобілю, чим порушив п.п. 2.10 та 2.9 в ПДР. Чим вчинив адміністративні правопорушення передбаченні ч.2 ст.126, ч.1 ст.121-5 КУпАП України.
Вважає вищевказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. За наведених обставин просить визнати вказану постанову протиправною та скасувати її, провадження у даній справі закрити.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 24).
22 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача (а.с. 26-30), в якому зазначено, що Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції не визнає вказаний позов, з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що 17.09.2025 року інспектором взводу № 1 роти ТОР УПП у Волинській області ДПП старшим лейтенантом поліції Куць Юрієм Миколайовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 757999 від 17.09.2025, якою гр. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн., відповідно до санкції статті за більш значуще правопорушення.
Підставою винесення оскаржуваної постанови стало виявлення транспортного засобу, що здійснює рух в період дії комендантської години.
Після зупинки даного т/з на підставі та під час перевірки документів у водія, інспектором було виявлено факт вчинення порушення вимог п. 2.9.в. ПДР України, а саме т.з. Citroen C-Zero, vin: НОМЕР_2 , н.з. « НОМЕР_3 » (на червоному фоні) здійснював рух з номерними знаками, які не належать даному т/з. Одночасно інспектором було встановлено, що в системі ІНПН відсутні відомості, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Інспектор належним чином представився, пояснив причину зупинки та підставу перевірки документів та встановив вимогу пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Під час перевірки документів, водій, пред'явив документи на т/з, відповідно до яких було встановлено, що номерний знак не належить даному транспортному засобу, що є порушенням п. 2.9.в) ПДР України. Відповідно, враховуючи вищевказані обставини Інспектором було прийнято рішення про проведення розгляду справи щодо водія, на місці вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Позивачу було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення, заявляти клопотання та знайомитись з матеріалами справи, користуватися юридичною допомогою адвоката та іншого фахівця в галузі права тощо.
Отже, наведені вище твердження доводять правомірність дій, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. А тому вважають, що постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 17 вересня 2025 року о 02 год 50 хв. інспектором взводу 2-ї роти ТОР УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Куць Юрієм Михайловичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №757999, стосовно позивача ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.126, ч.1 ст. 121-3 КУпАП (а.с. 7).
Зі змісту винесеної постанови вбачається, що 17 вересня 2025 року о 01 годині 10 хв в м. Луцьку по вул. Рівненська 11 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Citroen C-Zero, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, також з номерним знаком, що не належить цьому автомобілю, чим порушив п.п. 2.10 та 2.9 в ПДР. Чим вчинив адміністративні правопорушення передбаченні ч. 2 ст.126, ч. 1 ст.121-3 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що фактичною підставою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 (на підставі статті 36 КУПАП) КУпАП є те, що останній 17 вересня 2025 року о 01 годині 10 хв в м. Луцьку по вул. Рівненська 11 керував автомобілем марки Citroen C-Zero, номерний знак НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом.
Також, із змісту позовної заяви вбачається, що стороною позивача фактично не оспорюються обставини правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та жодних доводів на підтвердження протиправності постанови серії БАД № 757999 від 17 вересня 2025 року в цій частині не зазначено та суду не надано.
Відповідно до п. 1.10. ПДР України, водій це - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Згідно п. 2.1. а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії.
З матеріалів справи вбачається, що спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову незаконною, зокрема з тієї підстави, що в ОСОБА_1 фізично наявне посвідчення водія, яке за формою бланку та способом виготовлення відповідає тим, що перебувають в офіційному обігу.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, на підтвердження позовних вимог позивачем, надано висновок експерта № СЕ-19/103-24/139-ДД від 04 січня 2024 року, із змісту якого вбачається, що бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія (без персональних даних), що перебуває в офіційному обігу на території України. При виготовленні посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовувався плоский офсетний друк, лазерне гравіювання, термосублімаційний спосіб друку (а.с. 13-17).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу позивача, що згідно дійсного змісту постанови серії БАД № 757999 від 17 вересня 2025 року, в частині щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, в провину ОСОБА_1 поставлено керування транспортним засобом Citroen C-Zero, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.
Всупереч позиції позивача, викладеній в позовній заяві, в провину ОСОБА_1 не ставилось керування транспортним засобом з підробленим посвідченням водія. Однак, всі без виключення обставини, на які сторона позивача посилалась, як на підставу неправомірності постанови серії БАД № 757999 від 17 вересня 2025 року полягали в тому, що бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія (без персональних даних), що перебуває в офіційному обігу на території України.
В свою чергу, представник відповідача обґрунтовано послався на обставини, згідно яких у ЄДР ТЗ та базі ІПНП відсутні відомості щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підтвердження зазначених обставин суду подано повідомлення заступника начальника Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Волинській області (Філія ГСЦ МВС) (а.с. 34).
Таким чином, фізична наявність в ОСОБА_1 бланку посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не спростовує факту, що станом на день вчинення правопорушення в останнього не було права керування транспортним засобом Citroen C-Zero, номерний знак НОМЕР_1 , а посвідчення водія у встановленому законом порядку позивачем не отримувалось.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачені ч. 2 ст.126, ч. 1 ст.121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн., є повністю обґрунтованим.
Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова серії БАД № 757999 від 17 вересня 2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст.121-3 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн, є законною та обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 27 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Т.А. Антіпова