Головуючий І інстанції: Біленський О.О.
01 грудня 2025 р. Справа № 520/14467/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/14467/25
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому проси суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , яка полягає у нездійсненні повного розрахунку 14.09.2017 - день виключення зі списків військової частини, з ОСОБА_1 з грошового забезпечення на суму 123719,65 грн.;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 80049,60 грн. за період з 15.09.2017 по 14.03.2018, тобто всього за 180 календарних днів (6 (шість) місяців) із урахуванням складових та індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі № 520/18010/24 в сумі 0;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - липень 2017 року, за вересень 2015 року в сумі 111,07 грн. та за листопад 2015 року - 96,58 грн., без урахування 1,5 відсотків військового збору;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо утримання з ОСОБА_1 5 відсотків військового збору на загальну суму 2846,09 грн. за здійсненими на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами;
- стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 різницю військового збору в сумі 2846,09 грн. утриманого понадміру з здійснених на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежам;
- стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку із порушенням права на належну оплату праці в розмірі 80049,60 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у не здійсненні повного розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2017 по 14.03.2018 в розмірі 80 049 (вісімдесят тисяч сорок дев'ять) грн. 60 коп.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі №520/18010/24 в сумі 0,00 грн.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно), з урахуванням базового місяця - липень 2017 року.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% за здійсненими ОСОБА_1 на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір у розмірі 3,5% з платежів, здійснених на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937, 92 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/14467/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з прийняттям судових рішень статті 116 та 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Вказав, що враховуючи той факт, що за позицією позивача йому вчасно не виплачена лише частина коштів, на які він мав право при звільненні, обчисленню на його користь підлягає пропорційна частина відшкодування, та у разі якщо суд вважає, що позивач в даному випадку має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку просив застосувати принцип співмірності до подібних правовідносин. Вказав, що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/18010/24 НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) виконано в повному обсязі, індексація грошового забезпечення за період з 01.05.2015 року по 30.11.2015 року військовослужбовцю була нарахована і виплачена НОМЕР_2 прикордонним загоном (військовою частиною НОМЕР_1 ) в повному обсязі згідно довідки-розрахунку. Підтвердженням цього є розрахунковий лист, який додається до матеріалів справи, тому фактично відсутній предмет спору, бо вимоги позивача вже виконані.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "По особовому складу" від 14.09.2017 №387-ос, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 14.09.2017.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі №520/22445/23 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо перерахуноку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2016 по 14.09.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №520/28146/23 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведенні розрахунку і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 (двадцять вісім) календарні дні невикористаної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, яка надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби на посаді старшого оперуповноваженого у 2013-2016 роках відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я на посаді старшого оперуповноваженого.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім) календарні дні невикористаної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, що надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби на посаді старшого оперуповноваженого у 2013-2016 роках, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №520/18010/24 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно).
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно).
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 01.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до допомоги на оздоровлення за 2015 рік індексації грошового забезпечення за травень 2015 року та винагороди за бойове чергування нарахованої у травні 2015 року у якості складової грошового забезпечення у сумі 51.25 грн.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) допомогу для оздоровлення за 2015 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за травень 2015 року та винагороди за бойове чергування нарахованої у травні 2015 року у якості складової грошового забезпечення у сумі 51,25 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , які полягають у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/28146/23 грошову компенсацію за 28 днів щорічної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки у сумі 5659,59 грн. без врахування у якості складових індексації грошового забезпечення та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за 28 днів щорічної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , які полягають у неврахуванні до виплаченої у травні 2016 року допомоги на оздоровлення за 2016 рік, належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), індексації грошового забезпечення за травень 2016 року та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) допомогу для оздоровлення за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за травень 2016 року та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , які полягають у неврахуванні до виплаченої у вересні 2017 року допомоги на оздоровлення за 2017 рік, належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) допомогу для оздоровлення за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , які полягають у неврахуванні до виплаченої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсації за 27 днів основної відпустки за 2017 рік індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за 27 днів основної відпустки за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №520/18673/24 визнано протиправною відмову НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) оформлену листом №09/К-294/303 від 02.07.2024, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів за період з 01.05.2016 по 11.06.2024 з виплаченої за період з 01.05.2016 по 14.09.2017 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі №520/22445/23 індексації грошового забезпечення у сумі 50767.47 грн. із урахуванням січня 2008 року у якості місяці для обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсації втрати доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати з 01.05.2016 по 11.06.2024 індексації грошового забезпечення виплаченої за період з 01.05.2016 по 14.09.2017 у сумі 50767,47 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі №520/22445/23, у відповідності до вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Визнано протиправною відмову НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів за період з 14.09.2017 по 14.06.2024 з виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі №520/28146/23 компенсації за 28 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки у сумі 5778,10 грн.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсації втрат доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати з 14.09.2017 по 14.06.2024 компенсації за 28 днів щорічної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, що виплачена у сумі 5778,10 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/28146/23, у відповідності до вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
10.06.2024, 14.06.2024 та 20.05.2025 на виконання вищевказаних рішень суду відповідачем зараховано на банківський рахунок позивача грошові кошти.
Однак, позивач не погоджується із нарахованою та виплаченою індексацією за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 у сумі 0 та утриманим військовим збором. Також, позивач вважає, що набув право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 80049,60 грн. за період з 15.09.2017 по 14.03.2018, тобто всього за 180 календарних днів (6 (шість) місяців) із урахуванням складових та індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2017 по 14.03.2018 в розмірі 80049,60 грн.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій, які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі № 520/18010/24 в сумі 0 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - липень 2017 року, за вересень 2015 року в сумі 111,07 грн. та за листопад 2015 року - 96,58 грн., без урахування 1,5 відсотків військового збору, суд першої інстастанції виходив з того, що оскільки грошове забезпечення позивача підвищувалось у липні 2015 року, тому базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення повинен визначатись як липень 2015 року та дійшов висновку про протиправність дій НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі №520/18010/24 в сумі 0,00 грн та зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно), з урахуванням базового місяця - липень 2017 року.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання з ОСОБА_1 5% військового збору на загальну суму 2846,09 грн. за здійсненими на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами, суд першої інстанції виходив з того, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Відтак, відповідачі безпідставно надмірно утримали 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з індексації грошового забезпечення позивача, тому суд вважав за необхідне визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% за здійсненими на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами та зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повернути надмірно утриманий військовий збір у розмірі 3,5% з платежів, здійснених на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за вересень 2015 року в сумі 111,07 грн. та за листопад 2015 року - 96,58 грн., без урахування 1,5 відсотків військового збору, суд зазначив, що враховуючи те, що індексація грошового забезпечення на виконання даного рішення суду наразі не була нарахована, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача у конкретному розмірі відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача моральної шкоди у зв'язку із порушенням права на належну оплату праці в розмірі 80049,60 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх та належних доказів обставин, які б свідчили про заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 80049,60 грн. за період з 15.09.2017 по 14.03.2018, тобто всього за 180 календарних днів (шість місяців) із урахуванням складових та індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
У силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ).
За приписами ст.1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 1 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Спеціальне законодавство, що регламентує порядок проходження військової служби, не містить норм щодо регулювання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв'язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними, тоді як норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Слід зауважити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 21.10.2021 у справі № 640/14764/20.
З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з військової служби, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 у справі № 480/2577/20, яка відповідно до ч. 5 ст .242 КАС України є обов'язковою для врахуванням у спірних правовідносинах по даній справі, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, а тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 20.01.2021 у справі № 200/4185/20-а, від 31.03.2021 у справі № 340/970/20, від 27.07.2023 у справі № 420/436/22, від 25.04.2024 у справі № 460/49364/22.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 2 ст. 116 КЗпП України визначено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Закон України № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За обставинами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "По особовому складу" від 14.09.2017 №387-ос, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 14.09.2017.
Матеріалами даної справи підтверджується факт того, що при звільненні позивача зі служби з військової частина НОМЕР_1 , з останнім не було проведено повний розрахунок, а саме не було виплачено в повному обсязі грошове забезпечення: індексація грошового забезпечення, грошова компенсація за невикористані відпустки, допомога на оздоровлення, компенсація втрати доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати, які були виплачені на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі №520/22445/23, від 20.09.2024 у справі №520/18010/24, від 01.04.2024 у справі №520/28146/23, від 02.10.2024 у справі №520/18673/24 тільки 10.06.2024 у сумі 50 767, 47 грн, 14.06.2024 у сумі 5 778, 10 грн, 20.05.2025 у сумі 67174,08 грн., тобто, в порушення приписів ст. 116 КЗпП України.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів доходить висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Колегія суддів також вказує, що періодом стягнення середнього заробітку у цій справі є 15.09.2017 (наступний день після виключення позивача зі списків військової частини) до 20.05.2025 (день виплати недоплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду).
Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, який сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
У той же час, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19.07.2022.
Необхідність формування єдиної правозастосовної практики була зумовлена виникненням у межах різних касаційних судів Верховного Суду розбіжностей у правових позиціях щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, після законодавчого обмеження Законом № 2352-IX максимального періоду його нарахування шістьма місяцями.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зі змісту ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX) вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.
Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.
Законодавче рішення усуває ризик «нескінченної» відповідальності в часі, проте не вирішує проблему можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин.
Касаційний адміністративний суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 обґрунтував свою позицію про неможливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду тим, що законодавець, прийнявши Закон № 2352-IX, «на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності» (пункт 65 постанови). Також суд указав, що обмеження строку звернення до суду трьома місяцями (зміни до статті 233 КЗпП України) усунуло чинник, який зумовлював недобросовісну поведінку працівника (пункт 66 постанови). З цього суд зробив висновок, що критерії Великої Палати, побудовані для умов необмеженого строку стягнення, більше не є релевантними.
Велика Палата Верховного Суду вважає таку аргументацію помилковою, адже поняття «обмеження максимального строку» та «досягнення співмірності» не можна ототожнювати.
Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.
Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв'язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.
Натомість підхід, запропонований Касаційним адміністративним судом у справі № 440/6856/22, не відповідає фундаментальним принципам справедливості та пропорційності, адже передбачає формальний підхід до вирішення такого трудового спору, що допускає можливість стягнення очевидно неспівмірної суми.
У зв'язку з вищенаведеним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, та зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Застосовуючи наведений підхід Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі як до періоду з 15.09.2017 до 18.07.2022 включно (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) так і до періоду з 19.07.2022 по 20.05.2025 (але не більш як за шість місяців) при визначенні належної позивачу суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абз. 1, 2 п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Підпунктом «б» п. 4 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення позивача, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.
З огляду на матеріали справи, останнім днем виключення позивача зі списків військової частини та всіх видів грошового забезпечення є 14.09.2017, тому двома попередніми місяцями перед звільненням є липень 2017 та серпень 2017 року.
Згідно наданої відповідачем довідки-розрахунку розмір грошового забезпечення позивача у липні 2017 року складає 13786,22 грн., у серпні 2017 року - 13786,22 грн., загальна сума складає 27572,44 грн.
Кількість календарних днів у липні-серпні 2017 року становить 62 дні.
Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 444,72 грн. (27572,44 грн./62 календарний день за останні два повні місяці липень 2017 року та серпень 2017 року).
Відповідно до архівної відомості у вересні 2017 року при звільненні позивачу виплачено грошове забезпечення разом з вихідною допомогою та грошовою компенсацією у розмірі 20405, 58 грн.
На виконання рішень суду позивачу виплачене недоплачене грошове забезпечення у сумі 123 719, 65 грн (50767, 47 + 5778, 10 + 67174,08).
Колегія суддів враховує, що позивач в позовній заяві просив стягнути середній заробіток у межах шести місяців за 180 днів.
З урахуванням грошового забезпечення виплаченого на виконання рішень суду (123 719, 65 грн), загальний розмір виплат, нарахованих позивачу при звільненні, складає 144 125, 23 грн (20405,58+123719,65) грн (100%), з яких недоплачене грошове забезпечення - 123 719, 65 грн (85.84%).
З урахуванням вищенаведених висновків суду, сума компенсації середнього заробітку за час затримки виплати недоплаченого грошового забезпечення при звільненні складає 80049, 60 грн (180 календарних днів х 444,72 грн). Сума, з урахуванням істотності частки 85, 84 %, становить 68714,58 грн.
Таким чином, враховуючи матеріали даної справи, розмір простроченої заборгованості відповідача щодо належних до виплати позивачу при звільненні сум, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за 180 днів, колегія суддів вважає справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме обставинам цієї справи та вищенаведеним критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат суму у розмірі 68714,58 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з методом розрахунку суми середнього заробітку, визначений судом першої інстанції та зазначає про необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 при вирішенні даної справи.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій, які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі № 520/18010/24 в сумі 0, 00 грн та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - липень 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно довідки про нараховану та виплачену індексацію на виконання рішення суду у справі №520/18010/24 відповідач нарахував позивачу за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 індексацію грошового забезпечення в сумі 0,00 грн.
При вказаному розрахунку індексації відповідач використовував базові місяці лютий 2015 року та травень 2015 року.
Судовим розглядом встановлено, що грошове забезпечення позивача змінювалося у липні 2015 року, отже, базовим місяцем для індексації є липень 2015 року.
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Правові норми п. 5 Порядку №1078, у редакції пункту, яка діяла до 15.12.2015, передбачали, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Враховуючи положення Порядку №1078 (у редакції до 01.12.2015), місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Аналіз редакцій норми п. 5 Порядку №1078 дозволяє дійти висновку, що до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.
Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації, який визначався окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Таким чином, у період з 01.01.2008 по 01.12.2015 базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення визначався залежно від підвищення складових грошового забезпечення.
Базові місяці для індексації грошового забезпечення позивача за спірний період відповідач обрав наступні: лютий 2015 року, травень 2015 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою про нараховану та виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015.
Згідно картки грошового забезпечення за 2015 рік розмір грошового забезпечення позивача у вказаний період становив: травень 2015 року - 4740,78 грн.; червень 2015 року - 4740,78 грн.; липень 2015 року - 4937,54 грн. (відбулося збільшення грошового забезпечення позивача); серпень 2015 року - 4829,18 грн.; вересень 2015 року - 4829,18 грн.; жовтень 2015 року - 4829,18; листопад 2015 року - 4829,18 грн.
Таким чином, оскільки грошове забезпечення позивача підвищувалось у липні 2015 року, тому базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення повинен визначатись як липень 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність дій НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі №520/18010/24 в сумі 0,00 грн, тому належним та ефективним способом захисту прав відповідача в даному випадку є зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно), з урахуванням базового місяця - липень 2017 року.
Доводи відповідача про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/18010/24 НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 року по 30.11.2015 року військовослужбовцю нараховано і виплачено в повному обсязі згідно довідки-розрахунку, тому фактично відсутній предмет спору, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Дійсно до апеляційної скарги відповідач надав довідку розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 та розрахунковий лист за вересень 2025 року про виплату вказаної індексації.
Проте, колегія суддів зазначає, що вказані документи не надавались відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, тому не були враховані при ухваленні рішення.
Оскільки відповідач надав вказані докази лише разом з апеляційною скаргою, тому відсутні підстави для їх врахування судом апеляційної інстанції та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання з ОСОБА_1 5% військового збору на загальну суму 2846,09 грн. за здійсненими на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.
З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24 відповідач виплатив грошові кошти з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.
Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум, виплачених позивачу на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24, є протиправними.
Таким чином, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що необхідно визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% за здійсненими на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами, та зобов'язавши НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повернути надмірно утриманий військовий збір у розмірі 3,5% з платежів, здійснених на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми середнього заробітку. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 по справі № 520/14467/25 змінити виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 68714,58 (шістьдесят вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 58 коп.".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 - залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло