01 грудня 2025 р. Справа № 440/11177/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 (головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк) по справі № 440/11177/25
за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Закарпаття" , Товариства з обмеженою відповідальністю «Югдорстрой»
про зобов'язання вчинити певні дії,
Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Полтавській області) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійними договори між ТОВ «ТД ЗАКАРПАТТЯ» та ТОВ «Югдорстрой»:
- поставки №02/09-21 від 02 вересня 2021 року,
- про надання послуг дорожньо-будівельних машин та механізмів №01/0921 ПДТ від 01 вересня 2021 року;
- про надання послуг перевезення №01-10/21ПП від 01 жовтня 2021 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 позов залишено без руху.
Залишаючи позов без руху суд виходив з того, що зазначені позивачем підстави пропуску строку є неповажними, а тому надав повивачу 10 днів для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав з доказами поважності причин його пропуску та належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та доказів направлення копій цих документів іншим учасникам справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позов повернуто позивачу з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та не поважності причин його пропуску.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що первісно з такими позову позивач звернувся до господарського суду Полтавської області, керуючись на той час актуальною практикою Верховного Суду з питань підсудності вказаних спорів і подала позов до правильної юрисдикції. Проте, під час розгляду справи в господарському суд, змінилася судова практика згідно постанови Великої Палати ВС від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, якою віднесено цю категорію справ до адміністративної юрисдикції. В зв'язку з цим було закрито провадження у справі № 917/975/24. Отже зазначене свідчить про існування об'єктивних обставин, які не залежать від Позивача.
Також, після закриття провадження в Господарському суді Полтавської області по справі № 917/965/24 ГУ ДПС у Полтавській області не зволікаючи часом звернулося з позовною заявою у Полтавський окружний адміністративний суд задля захисту інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В свою чергу, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.
Судом встановлено, що 13.12.2021 позивач прийняв щодо відповідача рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку ( пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку - учасник схеми формування, використання та розповсюдження ймовірно ризикових сум податку на додану вартість) та вказаним платником податку подано на реєстрацію до органу ДПС ряд податкових накладних, складених в 2021 році щодо правовідносин з ТОВ "Югдорстрой".
11.06.2024 позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів, укладених між ТОВ «ТД ЗАКАРПАТТЯ» та ТОВ "Югдорстрой" в вересні, жовтні 2021 року.
25.07.2024 ухвалою Господарського суду Полтавської області по справі № 917/975/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області 24.09.2024 по справі № 917/975/24 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22.
10.07.2025 ухвалою Господарського суду Полтавської області по справі № 917/975/24 закрито провадження у справі з підстав, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При вирішенні справи суд врахував постанову від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду, згідно якої справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.
Повертаючи позовну заяву, Харківській окружний адміністративний суд, виходив з того, що закриття справи в порядку господарського судочинства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 13.12.2021.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, зробленими за неповного встановлення обставин справи, з огляду на наступне.
Так, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.03.2020 у справі № 826/10808/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2024 ГУ ДПС у Полтавській області вперше в порядку господарського судочинства, в межах строків позовної давності визначених ЦК України звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання недійсними договорів .
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 по справі № 917/975/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Однак, 10.07.2025, тобто через рік після звернення до суду, ухвалою цього суду провадження у справі було закрито у зв'язку із неналежністю розгляду спору в порядку господарського судочинства.
З моменту звернення до суду із заявою та до моменту закриття провадження у справі, ГУ ДПС у Полтавській області було вправі очікувати розгляду справи по суті. На час та тривалість розгляду справи Господарським судом Полтавської області податковий орган не міг вплинути, ці чинники перебували за його волею та бажанням.
Після закриття провадження у справі у зв'язку із неналежністю розгляду спору в порядку господарського судочинства ГУ ДПС у Полтавській області у серпні 2025 р. звернулось до суду з цим позовом.
Проаналізувавши факт звернення позивача до суду з позовом вперше з дотриманням строків звернення, дотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, тривалість розгляду справи (в порядку господарського судочинства), на яку позивач чи його представник об'єктивно не могли вплинути; поведінку позивача після отримання рішення суду про закриття провадження у справі у зв'язку із неналежністю розгляду спору в порядку господарського судочинства, який без зайвих зволікань звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства, суд вважає, що своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача.
Натомість, суд першої інстанції помилково оцінив наведені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду як неповажні для його поновлення.
Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 320 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 440/11177/25 - скасувати.
Адміністративну справу № 440/11177/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова