01 грудня 2025 р. Справа № 520/27800/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової академії (м.Одеса) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/27800/25
за позовом Військової академії (м.Одеса)
до ОСОБА_1
про відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах,
Військова академія (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 170 625, 81 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на стадії розгляду питання про відкриття провадження, суд першої інстанції через підсистему Електронний суд, встановив, що позивачем не надано доказів направлення позивачу повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, в установленому законом порядку.
Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, просив ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що посилання суду першої інстанції на Порядок № 261 є неправомірним та призвело до помилкового висновку про необхідність вручення повідомлення та очікування 30-денного строку, передбаченого для зовсім іншої категорії осіб - поліцейських.
ОСОБА_1 правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч.2 ст.122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
Відповідно до п.4 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
Згідно з п.8 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного ч.2 ст. 122 цього Кодексу.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 170 625 ,81 грн.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.10 ст.25 зазначеного Закону курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно з п.п.3, 5, 6 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 964 від 12.07.2006р. (надалі - Порядок № 964) відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
Відповідно до усталеної судової практики спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі № 804/285/16).
Отже до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи ч.5 ст.122 КАС України, тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №160/11957/19).
Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21.01.2021р.), № 420/9694/20 (постанова від 21.12.2021р.), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Як вказано у позовній заяві, відповідно до наказу начальника від 07.10.2025 року № 95-РС солдата ОСОБА_1 відрахувати з числа курсантів.
Того ж дня відповідача було ознайомлено під розпис із довідкою-розрахунком № 1/55/1922 про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням курсанта, ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) в сумі 170625 гривень 81 копійка., згідно з якою він поставив підпис та написав, що з розрахунком не згоден.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (п.7 Порядку № 964).
За окреслених обставин, право на звернення суб'єкта владних повноважень до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів могло були реалізоване лише після закінчення тридцятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача.
Такий строк закінчився 06.11.2025, а з позовною заявою Військова академія звернулась 17.10.2025.
Таким чином, звернення до суду із цим позовом до закінчення 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів було передчасним.
Водночас, позивач не був обмежений повторно звернутись до суду після закінчення визначеного 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів.
Так, п.8 ч.4 ст.169 КАС України, як на підставу для повернення позовної заяви визначає подання суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного ч.2 ст.122 цього Кодексу, позовної заяви із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень.
Водночас, при зверненні до суду із подібними позовними заявами (в сфері публічної служби), суб'єкти владних повноважень користуються нормами щодо строку звернення до суду, передбаченими саме частиною 5 (місячний строк), а не частиною 2 ст.122 КАС України (шести-, або тримісячний строк).
При цьому, пункт 4 ч.4 ст.169 КАС України визначає, зокрема, що позовна заява повертається позивачеві, якщо на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
За встановлених обставин у цій справі, слід констатувати, що на момент звернення позивача із позовом (17.10.2025р.) не сплив визначений строк для досудового врегулювання спору.
Доводи апелянта щодо помилкового застосування Порядку № 261, що регулює відносини із поліцейськими, проте як відповідач є військовослужбовцем, є слушними, проте не призвели до невірного вирішення справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі № 520/27800/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова