01 грудня 2025 р. Справа № 520/35370/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі № 520/35370/23
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету цивільного захисту України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по дату її звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,
з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,
з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії,
з 01.01.2023 по 31.03.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
Постановою Другого апеляційного адміінстративного суду від 11.07.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 520/35370/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Національного університету цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 520/35370/23 залишено без змін.
До Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 подано заяву в порядку ст. 382 КАС України, в якій просила зобов'язати Національний університет цивільного захисту України подати звіт про виконання рішення по справі №520/35370/23, оскільки перерахунок та подальша виплата позивачеві заборгованості з грошового забезпечення на рівні 2829,08 грн. не є виконанням рішення в розумінні ст. 370 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025, у заяві ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 скасувати та прийняти рішення про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №520/35370/23.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідач допустив помилки при перерахунку та виплаті грошового забезпечення позивача, а саме правильно розрахувавши помісячні показники посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію, водночас неправильно математично обрахував різницю до виплати. Також відповідач не врахував відсотки надбавки за ОПС та премії, встановлені самим же відповідачем, протиправно їх зменшивши до рівня, який є необгрунтованим, що вплинуло на підрахунок у бік його суттєвого зменшення. Посилання суду першої інстанції, що рішення суду є виконаним сплатою суми 2829,08 грн. (після оподаткування 2277,41 грн.) є помилковим в розрізі недослідження судом дійсних обставин невиконання рішення.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що незгода апелянта із тим, яким чином виконано судове рішення відповідачем, не є підставою для встановлення судового контролю. Також вказує, що відсотковий розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення на який посилається апелянт не був розгляду предметом розгляду у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб'єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009).
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до частин першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що на адвокатський запит представника позивача від 01.05.2025, Національним університетом цивільного захисту України листом від 09.05.2025 №88 01-2560/88 20-01 надано довідку здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 №520/35370/23.
Після звернення позивача 13.06.2025 до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України, Національним університетом цивільного захисту України до Харківського окружного адміністративного суду 23.06.2025 надано звіт про виконання судового рішення, а саме платіжну інструкцію №301429 від 08.08.2024 про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 у розмірі 2277,41 грн.
Стверджуючи про те, що рішення суду першої інстанції не виконано належним чином, позивач в заяві про встановлення судового контролю вказує, що з довідки про здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 №520/35370/23, надбавка за ОПС позивача становила до перерахунку 50% від суми посадового окладу, однак, на виконання рішення відповідач зменшив відсотковість належної позивачу надбавки за ОПС з існуючих 50% до рівня від 5% - 49%. Показник надбавки за ОПС включає в себе дві складові - сума посадового окладу, окладу за звання, надбави за вислугу років та відсоток надбавки. Отже, при зростанні посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років зростає і надбавка за ОПС, а не зменшується аж до рівня від'ємного значення, а її відсотковий показник повинен бути незмінним, оскільки відсотковість надбавки за ОПС встановлюється індивідуально наказом відповідача, у свою чергу, відповідач не надав доказів скасування наказів про встановлення позивачу надбавки за ОПС на рівні 50% за позовний період. Стосовно премії позивач зазначив, що з довідки вбачається, що премія позивача становила до перерахунку 65% посадового окладу за 2020 рік, 75 % за 2021 рік, 110% за січень-лютий 2022 року, 10% за березень-квітень 2022 року, 110% за травень-червень 2022 року, 120% за липень-грудень 2022 року, 275 % за січень-березень 2023 року. Однак, на виконання рішення відповідач зменшив відсотковість належної позивачу премії з існуючих відсотків до рівня від 10% до 82%. Показник премії включає в себе дві складові - посадовий оклад та відсоток премії. Отже, при зростанні посадового окладу, зростає і премія, а не зменшується, а її відсотковий показник повинен бути незмінним, оскільки відсотковість премії встановлюється індивідуально наказом відповідача, у свою чергу, відповідач не надав доказів скасування наказів про встановлення позивачу премії саме у тій відсотковості, котра була до перерахунку грошового забезпечення.
Після перерахунку грошового забезпечення за рішенням суду посадовий оклад позивача збільшився, однак, боржником не вірно пораховано надбавку за особливості проходження служби, не врахований відсотковий розмір премії, що в свою чергу призвело до неправильного перерахунку грошового забезпечення в цілому.
Дослідивши аргументи, викладені в заяві про встановлення судового контролю в поєднанні з доказами, що надані на підтвердження таких доводів, колегія суддів встановила, що розрахунок грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 (2102,00 грн.), на 01.01.2021 (2270,00 грн.), на 01.01.2022 (2481,00 грн.) та на 01.01.2023 (2684,00 грн.) не містить зрозумілого алгоритму нарахування виплати відсотків (стовпчик 7 та 17). При цьому, відємне значення у довідці вказує на те, що раніше виплачені кошти перевищують суму, яка мала бути нарахована за остаточним розрахунком.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19, 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України, судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України. Отже, органи державної влади зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, визначений Конституцією та законами України, тоді як блокування виконання рішень суду є неприпустимим проявом адміністративного свавілля та суперечить засаді правової держави.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю є передчасними та не достатньо обґрунтованими, адже таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.
Колегії суддів зазначає, що належної оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції не надано.
Суд першої інстанції не встановив обставин, необхідних для вирішення заяви позивача, зокрема чи проведений перерахунок грошового забезпечення зі збереженням відсотків складових премії та надбавки за особоливості проходження служби встановлених позивачу за час проходження служби та чи проведений перерахунок призвів до повного виконання судового рішення у даній справі.
За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт.
Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю, адже суд не розглядав вказану заяву по суті, обмежившись загальною оцінкою процесуального законодавства та вказавши на право суду в питанні встановлення судового контролю.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі №520/35370/23 - скасувати.
Справу № 520/35370/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова