24 листопада 2025 р.Справа № 520/8287/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/8287/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15 жовтня 2025 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 , заявник, апелянт) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в якій просила суд зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 520/8287/25 протягом десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали.
В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивачем зазначено, що ГУ ПФУ в Харківській області не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суд від 28.05.2025 у справі № 520/8287/25.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025, у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій, просила скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року та направити суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не зазначено, яке відношення мають зазначені норми Конституції України та міжнародного права до постановленої ухвали. Ухвала суду першої інстанції постановлена з грубим порушенням норм ст. 382 КАС України. Відповідно до ч.2 зазначеної статті в цій категорії адміністративних спорів законодавець не надає суду диспозитивного права, а встановлює обов'язок встановити судовий контроль. Судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що розпорядженням від 27.08.2025 ГУ ПФУ в Харківській області офіційно зупинено виконання рішення, яке набрало законної сили 31.07.2025. Лише 17.10.2025, після її звернення з заявою до суду про встановлення судового контролю, ГУ ПФУ в Харківській області винесено розпорядження про перерахунок належного грошового утримання. Станом на день подачі апеляційної скарги, жодна виплата за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 не проведена.
ГУ ПФУ в Харківській області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Під час судового розгляду встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці 3 роки - робота на посаді судді, 4 роки - час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки - стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 18.02.2025 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 74% суддівської винагороди судді.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату недоотриманих сум з 18.02.2025.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25 залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі. Суд першої інстанції вважав, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Також суд першої інстанції вважав, що встановлення судового контролю можливе, якщо заходи з примусового виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" не призвели до належного виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими та зазначає.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб'єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 382 КАС України, у редакції чинній з 19.12.2024, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз приписів абзацу першого частини 1 статті 382 КАС України дає підстави стверджувати, що позивач має право ініціювати встановлення судового контролю як до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, так і після набрання таки рішенням суду законної сили, що свідчить про хибність висновку суду першої інстанції про відсутність у позивача права звертатися з заявою про встановлення судового контролю після ухвалення рішення суду по суті спору.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже з 19.12.2024 встановлення судового контролю у адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг є обов'язком суду і задля того, щоб відмовити в його встановленні за наслідками розгляду заяви, поданої у порядку статті 382 КАС України, вже після прийняття рішення по суті, суд має перевірити належним чином факт повного виконання судового рішення, чого у цій справі судом першої інстанції зроблено не було.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у суду першої інстанції диспозитивного права у цій справі вирішувати на власний розсуд питання встановлення судового контролю є незаконним та протиправним, оскільки прямо суперечить приписам абзацу другого ч. 1 ст. 382 КАС України.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача в частині вимог про встановлення судового контролю.
Відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема резолютивної частини із зазначенням: встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі № 520/8287/25 протягом десяти календарних днів.
При цьому, колегія суддів вказує суду першої інстанції на те, що наявність виконавчого провадження не виключає можливості здійснення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України, оскільки ці механізми спрямовані на досягнення різних цілей.
Більш того, відповідно до ч. 2, 4 ст. 382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Вказане свідчить, що наявність чи відсутність виконавчого провадження жодним чином не впливають на вирішення питання про встановлення судового контролю.
Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для направлення матеріалів заяви позивача до продовження розгляду, оскільки вважає наявними підстави для встановлення судового контролю судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду цієї апеляційної скарги.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю та наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та ухвалення постанови про часткове задоволення вимог апеляційної скарги і зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 320 - 322, 325, 328, 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року по справі №520/8287/25 скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі №520/8287/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі №520/8287/25 протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї постанови до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 01.12.2025.