24 листопада 2025 р.Справа № 440/3373/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 01.07.25 по справі №440/3373/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Семаль" (надалі - ТОВ "Семаль") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.09.2024 №00133360706 форми "С", яким до ТОВ"Семаль" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 5952830,19 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року задоволено позов ТОВ "Семаль".
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.09.2024 №00133360706.
Стягнуnj за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ "Семаль" судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 30280,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області вказує, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення підприємством валютного законодавства ТОВ «СЕМАЛЬ», а саме частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.18 № 2473/VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями: - за зовнішньоекономічним експортним контрактом №UGH-2003-102 від 20.03.2023 укладеним з нерезидентом ESD GROUP OU, Естонія, в сумі 55 223,94 дол.США. на 224 дні з 18.11.2023 по 28.06.2024; - за зовнішньоекономічним експортним контрактом № UGH-200623-119 від 20.06.2023 укладеним з нерезидентом ESD GROUP OU, Естонія, в сумі 245 833,45 дол.США. на 165 дні з 16.01.2024 по 28.06.2024.
Стверджує про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що у ТОВ «СЕМАЛЬ» на підставі Додаткової угоди №1 від 20.06.2023 до Контракту № UGH -200623-119 від 20.06.2023 між ESD GROUP OU, Естонія, Додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до Договору № UGH - 2003-102 від 20.03.2023 між ESD GROUP OU, Естонія (зазначені вище), відбулося зарахування зустрічних вимог по зазначених контрактах, тому будь-яка заборгованість зі сплати валютної виручки відсутня, оскільки вважає, що ці додаткові угоди правомірно ним не враховані при проведенні перевірки на підставі дотримання вимог постанови НБУ № 197 від 02.09.2022 «Про внесення змін до постанови правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18» де в пункті 146 зазначено: «Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.».
Також апелянт стверджував про правильність обрахунку пені.
Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї, у якому просив скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року без змін.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 підпункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 24.06.2024 №1772-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Семаль" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20.03.2023 по 28.06.2024 у зв'язку з надходженням до ГУ ДПС у Полтавській області листів ДПС України № 208/7/99-00-07-05-01-07 від 04.01.2024, № 3624/7/99-00-07-05-02-07 від 12.02.2024 про виявлені банком АТ "Укрексімбанк" факти ненадходження валютної виручки в установлені НБУ граничні терміни розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами № UGH-2003-102 від 20.03.2023, № UGH 200623-119 від 20.06.2023, укладеними з нерезидентами, за результатами якої 08.07.2024 складено акт №9387/16-31-07-06-02/31432663 (далі - акт перевірки /а.с. 115-118/).
Згідно з висновками акту перевірки, перевіркою встановлено: ненадходження валютної виручки в установлені НБУ граничні терміни розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами в установлені постановою НБУ № 142 від 07.07.2022 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18" граничні строки розрахунків (180 днів), порушення частини другої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" із змінами та доповненням:
- за зовнішньоекономічним експортним контрактом №UGH-2003-102 від 20.03.2023, укладеного з нерезидентом ESD GROUP OU, Естонія, у сумі 55223,94 дол. США на 224 дні з 18.11.2023 по 28.06.2024;
- за зовнішньоекономічним експортним контрактом №UGH-200623-119 від 20.06.20233, укладеним з нерезидентом ESD GROUP OU, Естонія, у сумі 245833,45 дол. США на 165 днів з 16.01.2024 по 28.06.2024.
20.09.2024 на підставі висновків акту перевірки від 08.07.2024 №9387/16-31-07-06-02/31432663 ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №00133360706, яким застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 5952830,19 грн /а.с. 40/.
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента, виконання зобов'язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зменшення суми зобов'язання на суму недопоставленого (неналежної якості) товару є одним із законних засобів врегулювання сторонами взаємних зобов'язань. Вказав, що зарахування вимог за експортним контрактом № UGH-2003-102 від 20.03.2023 та експортним контрактом № UGH-200623-119 від 20.06.2023, укладеними з нерезидентом ESD GROUP OU, Естонія, відбулось за згодою сторін на законних підставах (на підставі додаткових угод, укладених до проведення перевірки ТОВ "Семаль" податковим органом), а тому будь-яка заборгованість зі сплати валютної виручки у зазначеного нерезидента перед ТОВ "Семаль" відсутня. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з погодженням сторонами фактичного виконання контрактів, у позивача не виникло зобов'язання щодо отримання валютної виручки від контрагентів в розмірі 55223,94 USD та 245808,45 USD, відповідно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правління Національного банку України ухвалило Постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі -постанова № 18).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 18 банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.
Пунктом 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України “Про Національний банк України», статей 12, 13 Закону України “Про валюту і валютні операції», з метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління Національного банку України, постановою від 02.01.2019 № 7 затвердило Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - Інструкція №7).
Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов'язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:
вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України ), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною третьою якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: «у разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов'язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.»
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі справа № 420/12562/23.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Семаль" уклало з нерезидентом ESD GROUP OU, Естонія, експортний контракт № UGH-2003-102 від 20.03.2023 на продаж кукурудзи, українського виробництва, навалом, врожаю 2022 року /а.с 42-47/.
Відповідно до пункту 4 контракту ціна за одну метричну тонну товару: 228,00 USD (двісті двадцять вісім доларів США 00 центів). Загальна вартість контракту: 592800,00 USD.
Згідно з пунктом 5.1 контракту постачання товару буде здійснено на умовах FOB - Ізмаїл. Термін постачання 16 календарних днів з дати підписання.
Відповідно до пункту 6.1 контракту покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого на місце поставки, на рахунок продавця банківським переказом у наступному порядку: 100% чистих безготівкових коштів проти факсу/скан-копій документів протягом 2 банківських днів після проходження судна через Босфор в турецьких водах.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної оплати (пункт 7.1).
Згідно з додатковою угодою №1 від 10.05.2023 до договору №UGH-2003-102 від 20.03.2023 /а.с. 47, зворот/ сторони дійшли згоди доповнити основний договір №UGH-2003-102 від 20.03.2023 наступними послугами від покупця до продавця:
- повна послуга з перевалки зерна з вантажівки на номіноване судно = 18 доларів США за метричну тонну;
- компенсація за простій судна відповідно до SOF і MV SEA NAVIGATOR - CH/P D 13.03.2023 = 4,54631 доларів США за метричну тонну;
- послуги з фумігації = 0,70000 доларів США за метричну тонну;
- послуги сюрвейєра = 0,81834 доларів США за метричну тонну;
- закордонна швидка доставка DHL = 0,07274 доларів США за метричну тонну;
- послуги зі зміни причалу судна = 0,05161 доларів США за метричну тонну.
У повну вартість послуги входить перевалка: безпосередню перевалку на судно, номіноване замовником (стивідорні послуги); надання послуг вантажного доку в трюмах судна; за в'їзд на територію підприємства та/або за в'їзд на територію підприємства після стоянки на віддаленій стоянці та/або зважування навантажених і порожніх автомобілів (брутто + нетто); транспортно-експедиторські послуги (координація переміщення вантажу на територію підприємства); інші можливі витрати, пов'язані з перевантаженням зерна з автотранспорту на судно.
Повна вартість послуг з перевалки не включена: відбір проб з машин і проведення лабораторних аналізів для визначення якісних показників. Вартість наданої послуги може бути оплачена як окрема послуга або вирахувана із загальної вартості інвойсу, за умови підписання сторонами акта надання та отримання такої послуги.
Додатковою угодою №2 від 25.07.2023 до договору №UGH-2003-102 від 20.03.2023 сторони вирішили додати наступний пункт у договір: розрахунок за поставлений товар може здійснюватися у Євро згідно з умовами контракту або у Американських доларах за умови використання ринкового крос-курсу, що погоджується з продавцем шляхом підписання та узгодження відповідного акта обміну платежу /а.с.48/.
На виконання умов експортного контракту № UGH-2003-102 від 20.03.2023, укладеного між ESD GROUP OU, та ТОВ "Семаль", ТОВ "Семаль" поставлено товар (кукурудза, українського походження, насипом, ненасіннєва, врожаю 2022 року) згідно з митною декларацією типу ЕК-10 № 23UA50053006998U2 від 22.05.2023 на суму 520528,56 дол.США/19035000,70 грн /а.с.50/.
Оплата від нерезидента ESD GROUP OU, Естонія, надійшла до ТОВ "Семаль" на валютний рахунок ТОВ "Семаль" (код ЄДРПОУ 31432663) № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрсімбанк", МФО 322313, на загальну суму 465304,62 дол. США/17015538,55 грн, згідно з платіжними інструкціями: 1) від 09.08.2023 на суму 22394,84 дол.США/ 818947,98 грн; 2) від 09.08.2023 на суму 27,45 дол.США/1003,81 грн; 3) від 17.08.2023 на суму 67882,33 дол.США/ 2482361,77 грн; 4) від 08.09.2023 на суму 54070,45 дол.США/1977280,70 грн; 5) від 08.09.2023 на суму 27,05 дол.США/989,13 грн; 6) від 08.09.2023 на суму 5488,24 дол.США/1955990,14 грн; 7) від 08.09.2023 на суму 26,76 дол.США/978,48 грн; 8) від 13.09.2023 на суму 267360,71 дол.США/9777006,75 грн; 9) від 13.09.2023 на суму 26,79 дол.США/979,76 грн, що не заперечується сторонами та відображено в акті перевірки.
На основі цих даних контролюючий орган дійшов висновку про існування простроченої дебіторської заборгованості стосовно ненадходження валютної виручки за експортований товар в установлені граничні строки розрахунків (180 днів) в сумі 55223,94 дол. США на 224 дні з 18.11.2023 по 28.06.2024.
Водночас, відповідно до кредитового авізо №1 до рахунку №11/03 від 20.03.2023 від ESD GROUP OU, Естонія, до ТОВ "Семаль" були надані послуги на суму 55223,94 дол. США /а.с. 51/.
Як вбачається з акта надання та отримання послуг від 04.12.2024 згідно з додатковою угодою №1 від 10.05.2023 до договору №UGH-2003-102 від 20.03.2023, укладеного між ESD GROUP OU, Естонія, (покупець) та ТОВ "Семаль" (продавець), від покупця до продавця на виконання умов додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до договору №UGH-2003-102 від 20.03.2023 надані такі послуги:
- повна послуга з перевалки зерна з вантажівки на номіноване судно на суму 41094,36 доларів США;
- компенсація за простій судна відповідно до SOF і MV SEA NAVIGATOR - CH/P D 13.03.2023 на суму 10379,31 доларів США;
- послуги з фумігації на суму 1598,11 доларів США;
- послуги сюрвейєра на суму 1868,28 доларів США;
- закордонна швидка доставка DHL на суму 166,07 доларів США;
- послуги зі зміни причалу судна на суму 117,82 доларів США.
Загальна вартість послуг наданих від покупця до продавця на виконання умов додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до договору №UGH-2003-102 від 20.03.2023 становить 55223,94 дол. США /а.с.49/.
Отже, за доводами позивача, викладеними у позові, між сторонами було узгоджено зменшити суму коштів, яка підлягала сплаті від ESD GROUP OU, Естонія, до ТОВ "Семаль" (520528,56 дол. США (сума відображена у митній декларації типу ЕК-10 №6998 від 22.05.2023) шляхом вирахування вартості послуг, наданих від ESD GROUP OU, Естонія, до ТОВ "Семаль" на суму 55223,94 дол. США. (відповідно до умов додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до договору №UGH-2003-102 від 20.03.2023, яка була укладена до проведення перевірки ТОВ "Семаль" податковим органом). Таким чином, ESD GROUP OU, Естонія, повинно було сплатити ТОВ "Семаль" 465304,62 дол. США, які і були сплачені. Наведене свідчить про відсутність дебіторської заборгованості стосовно ненадходження валютної виручки за експортований товар в установлені граничні строки розрахунків (180 днів) в сумі 55223,94 дол. США на 224 дні з 18.11.2023 по 28.06.2024.
ТОВ "Семаль" також уклало з нерезидентом ESD GROUP OU, Естонія, експортний контракт №UGH-200623-119 від 20.06.2023 на продаж кукурудзи, українського виробництва, навалом, врожаю 2022 року.
Відповідно до пункту 4 контракту ціна за одну метричну тонну товару: 243.00 USD. Загальна вартість контракту: 872127,00 USD.
Згідно з пунктом 5.1 контракту постачання товару здійснюється на умовах CIF з одного безпечного порту/одного безпечного причалу в Хайфі/Ашдоді, Ізраїль, на вибір покупця.
Відповідно до пункту 6.1 контракту покупець зобов'язаний сплатити вартість товару не пізніше 2 робочих днів після надання відвантажувальних документів, але в будь-якому випадку не раніше проходження судна через протоку Босфор і входу в Мармурове море /а.с.52, зворот-57/.
Згідно з додатковою угодою №1 від 20.06.2023 до договору № UGH-200623-119 від 20.06.2023 /а.с.57 зворот/ сторони дійшли згоди доповнити основний договір № UGH-200623-119 від 20.06.2023 наступними послугами від покупця до продавця:
- фрахт = 46,16 дол. США за одну метричну тонну на судні MV TRIUMPH IV;
- повна послуга з повної перевалки зерна з вантажівки на номіноване судно = 18 доларів США за метричну тонну;
- послуги з оформлення = 1,0 доларів США за метричну тонну;
- послуги з фумігації = 0,7 доларів США за метричну тонну;
- послуги сюрвейєра = 1,00 долар США за метричну тонну;
- послуги з доставки документів = 0,3 долара США за метричну тонну;
- страхові послуги (у т.ч. військові ризики) = 2,4 доларів США за метричну тонну.
У повну вартість послуги входить перевалка: безпосередню перевалку на судно, номіноване замовником (стивідорні послуги);надання послуг вантажного доку в трюмах судна; за в'їзд на територію підприємства та/або за в'їзд на територію підприємства після стоянки на віддаленій стоянці та/або зважування навантажених і порожніх автомобілів (брутто+нетто); транспортно-експедиторські послуги (координація переміщення вантажу на територію підприємства); інші можливі витрати, пов'язані з перевантаженням зерна з автотранспорту на судно.
Повна вартість послуг з перевалки не включена: відбір проб з машин і проведення лабораторних аналізів для визначення якісних показників. Вартість наданої послуги може бути оплачена як окрема послуга або вирахувана із загальної вартості інвойсу, за умови підписання сторонами акту надання та отримання такої послуги.
Згідно з додатковою угодою №3 від 20.06.2023 до договору № UGH-200623-119 від 20.06.2023 сторони дійшли згоди додати наступний пункт в договір: розрахунок за поставлений товар може здійснюватися у Євро згідно з умовами контракту або у Американських доларах за умови використання ринкового крос-курсу, що погоджується з продавцем шляхом підписання та узгодження відповідного акта обміну платежу /а.с.59/.
На виконання умов експортного контракту № UGH-200623-119 від 20.06.2023, укладеного між ESD GROUP OU, та ТОВ "Семаль", ТОВ "Семаль" поставлено товар (кукурудза, українського походження, насипом, ненасіннєва, врожаю 2022 року) згідно з митною декларацією типу ЕК-10 № 23UA500530010467U3 від 20.07.2023 на суму 858698,82 дол.США/31401413,67 грн /а.с.61/.
Відповідно до акта надання та отримання послуг від 04.12.2024 згідно з додатковою угодою №1 від 20.06.2023 до договору №UGH-200623-119 від 20.06.2023, укладеного між ESD GROUP OU, Естонія, (покупець) та ТОВ "Семаль" (продавець), від покупця до продавця на виконання умов додаткової угоди №1 від 20.06.2023 до договору №UGH-200623-119 від 20.06.2023 надані наступні послуги:
- вантажні послуги на суму 163118,94 доларів США;
- повна послуга з перевалки зерна з вантажівки на номіноване судно на суму 63607,32 доларів США;
- послуги з виконання на суму 3533,74 доларів США;
- послуги з фумігації на суму 2473,62 доларів США;
- послуги сюрвейєра на суму 3533,74 доларів США;
- послуги з доставки документів на суму 1060,12 доларів США;
- страхові послуги на суму 8480,98 доларів США.
Оплата від нерезидента ESD GROUP OU, Естонія, надійшла до ТОВ "Семаль" згідно з платіжною інструкцією від 14.08.2023 на валютний рахунок ТОВ "Семаль" (код ЄДРПОУ 31432663) № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрсімбанк", МФО 322313, на суму 612865,37 дол. США /22411628,57 грн /а.с. 64/.
На основі цих даних контролюючий орган дійшов висновку про існування простроченої дебіторської заборгованості стосовно ненадходження валютної виручки за експортований товар в установлені граничні строки розрахунків (180 днів) в сумі 245833,45 дол. США на 165 днів з 16.01.2024 по 28.06.2024.
Водночас, відповідно до кредитового авізо №1 до рахунку №12/07 від 12.07.2023 від ESD GROUP OU, Естонія, до ТОВ "Семаль" були надані послуги на суму 245808,45 дол. США /а.с. 62/.
Загальна вартість послуг наданих від покупця до продавця на виконання умов додаткової угоди №1 від 20.06.2023 до договору №UGH-200623-119 від 20.06.2023 становить 245808,45 дол. США /а.с. 60/.
Отже, за доводами позивача, викладеними у позові: як вбачається з акта звірки від 10.08.2023 до контракту № UGH-200623-119 від 20.06.2023, між сторонами було узгоджено зменшити суму коштів, яка підлягала сплаті від ESD GROUP OU, Естонія, до ТОВ "Семаль" (858698,82 дол. США (сума зазначена в МД типу ЕК-10 № 10467 від 20.07.2023) шляхом вирахування вартості послуг, наданих від ESD GROUP OU, Естонія, до ТОВ "Семаль" на суму 245808,45 дол. США (відповідно до умов додаткової угоди №1 від 20.06.2023 до контракту № UGH-200623-119 від 20.06.2023, яка була укладена до проведення перевірки ТОВ "Семаль" податковим органом). Таким чином, ESD GROUP OU, Естонія, повинно було сплатити ТОВ "Семаль" 612890, 37 дол. США, які і були сплачені.
Також судоми першої та апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки Відповідачем не враховані додаткові угоди: №1 від 10.05.2023 до договору №UGH-2003-102 від 20.03.2023 та №1 від 20.06.2023 до договору № UGH-200623-119 від 20.06.2023 щодо зарахування зустрічних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт покликався на те, що постановою Правління Національного Банку України 02.09.2022 № 197 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» постанову після пункту 14-5 доповнено новим пунктом такого змісту:
"14-6. Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Вимоги абзацу першого пункту 14-6 цієї постанови не поширюються на випадки завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка).".
Стосовно обмежень запроваджених вказаною нормою суд звертає увагу на наявність усталеної практики Верховного Суду щодо питання запровадження нормативно-правовими актами Національного банку України обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті.
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в зазначеній вище постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 вказав таке: «Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена Постановою Правління НБУ від 20 серпня 2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».
Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов'язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.
У подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням НБУ шляхом прийняття типових постанов, в т. ч. і постанов Правління НБУ №386 та №410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції).
Водночас, вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені Постановами Правління НБУ №386 та №410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов'язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.
Крім того, вказані положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами так як підзаконні акти не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.»
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 813/1342/16.
Колегія суддів враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення правовідносин у зазначених вище справах був чинним.
Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції», наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов'язань способами, передбаченими цивільним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23.
Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених вище постановах, зберігають свою правову значущість і можуть бути враховані при вирішенні цієї справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, висновки щодо застосування приписів Закону України «Про валюту і валютні операції» та Постанови № 18 (зокрема п. 18-4, у редакції постанови НБУ № 197 від 02.09.2022, на яку посилається апелянт) викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 320/29423/23.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо встановленої актами Національного банку України заборони щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті не знайшли свого підтвердження.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що сторони зовнішньоекономічних операцій - ТОВ "Семаль" та ESD GROUP OU, Естонія, здійснюючи експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог та з того, що таке право не може бути скасоване підзаконними актами.
Також суд апеляційної інстанцій погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені пунктом 14-6 Постанови № 18, адресовані виключно уповноваженим банкам, не означають та не встановлюють заборону суб'єктам господарювання припиняти зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.
Відтак, єдиною підставою для висновку про допущення позивачем порушення частини другої статті 13 Закону України «Про валютні операції» в частині граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами слугувало неврахування Відповідачем додаткових угод стосовно зарахування зустрічних вимог.
Відтак, хоча обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені пунктом 14-6 Постанови № 18 не підлягають застосування до Позивача, водночас саме застосування Відповідачем вказаних положень до угод про зарахування зустрічних вимог слугували підставою для висновку про допущення Позивачем порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідно для нарахування йому пені оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.
Колегія суддів не вбачає підстав необхідності надавати оцінку правильності нарахування пені, оскільки при розгляді цієї справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для її нарахування з огляду на помилковість висновків податкового органу про допущені позивачем порушення, а саме: ненадходження валютної виручки в установлені НБУ граничні терміни розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами в установлені постановою НБУ № 142 від 07.07.2022 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18" граничні строки розрахунків (180 днів), порушення частини. другої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції".
Посилання апелянта на правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №00133360706 колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Як наслідок, вимоги апеляційної скарги є такими, що задоволенню не підлягають.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року по справі №440/3373/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 01.12.2025.