01 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/12776/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати неправомірним рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що викладено в формі відповіді від 13.01.2025 року за №30/к-103, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його звернення від 16.12.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області повністю задовольнити звернення ОСОБА_1 від 16.12.2024 року;
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду за підставами, які визнані судом неповажними.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача або інших осіб.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, позивач оскаржує рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що викладено в формі відповіді від 13.01.2025 року за №30/к-103, а позовна заява подана до суду 26.11.2025, що свідчать про пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення до суду.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивача вказує, що 21.07.2025 позивач здав на пошту аналогічний позов, проте ухвалою суду від 01.10.2025 у справі №620/8441/25 позов було залишено без руху, зокрема внаслідок відсутності доданих до позову доказів сплати судового збору. Вказує, що ухвалою від 03.11.2025 у справі №620/8441/25 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, з цієї причини позовну заяву повернув позивачу, при цьому, позивачу суд роз'яснив щодо можливості повторно звернутися до адміністративного суду з даним позовом. Зазначає, що в справі №620/8441/25 модель правомірної поведінки суду полягала в тому, що суд повинен був врахувати правовий висновок щодо застосування процесуальних норм права, якщо суд відмовляє особі в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке подане на стадії усунення недоліків процесуального документу, що викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/10939/22 в постанові від 18.10.2023, проте, суд у справі №620/8441/25 раніше вказаного не зробив, а саме не дав позивачу додатковий час на сплату судового збору, внаслідок відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, як наслідок, суд відразу вирішив повернути позов, згідно ухвали суду від 03.11.2025, копію якої позивач отримав поштою, 21.11.2025.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі незгоди позивача з ухвалою суду від 03.11.2025 у справі №620/8441/25, зокрема, і в частині ненадання додаткового часу на сплату судового збору, він має право на оскарження вказаної ухвали.
Водночас, у разі повторного звернення до суду, вказані обставини повернення позовної заяви не є поважними підставами пропуску строку звернення до суду.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, позивач був обізнаний із оспорюваною бездіяльністю відповідача та не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України, внаслідок чого позов підлягає залишенню без руху.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 169, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Наталія БАРГАМІНА