01 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/10870/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати висновок службового розслідування Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, затверджений 28.07.2025 року за фактом травмування капітана поліції ОСОБА_1 20.07.2025 року, в частині отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок власної необережності - безпідставним та скасувати його в цій частині, а бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області в частині не виготовлення довідки про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) ОСОБА_1 , спричинені діями противника під час безпосередньої участі в бойових діях у період дії правового режиму воєнного стану протиправною;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області провести повторне службове розслідування за фактом травмування капітана поліції ОСОБА_1 20.07.2025 року (в частині встановлення причин даного випадку) та виготовити та надати ОСОБА_1 довідку про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), встановлену Додатком 1 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 року №705.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Позивач просить суд визнати безпідставним та скасувати висновок службового розслідування Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, затверджений 28.07.2025 року за фактом травмування капітана поліції ОСОБА_1 20.07.2025 року, в частині отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок власної необережності; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області провести повторне службове розслідування за фактом травмування капітана поліції ОСОБА_1 20.07.2025 року (в частині встановлення причин даного випадку).
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або його посадовими особами в цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень із виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Суд зауважує, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.
Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин.
За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Висновки службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.
Водночас обов'язковою ознакою рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Враховуючи викладене, висновок службового розслідування не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а спір щодо його оскарження не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 826/13810/16, від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 12.12.2019 у справі № 815/3366/16, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20, від 30.03.2021 у справі № 420/3307/20
Як зазначено у частині п'ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити певні дії закрити в частині визнання безпідставним та скасування висновку службового розслідування Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, затвердженого 28.07.2025 року за фактом травмування капітана поліції ОСОБА_1 20.07.2025 року, в частині отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок власної необережності; зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області провести повторне службове розслідування за фактом травмування капітана поліції ОСОБА_1 20.07.2025 року (в частині встановлення причин даного випадку).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.12.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА