01 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/11010/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 253150004947 від 27.06.2025 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_3 період роботи дояркою у СТОВ «Агротрейд» з 01.04.1995 року по 18.07.2016 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.06.2025.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивач вказує, що позивач після досягнення 55 років, маючи необхідний стаж роботи дояркою, звернулася до пенсійного фонду із заявою про призначення пільгової пенсії за віком. Разом з тим, рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2025 № 253150004847, їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю у позивача необхідного пільгового стажу (20 років).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Вказана ухвала суду була надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 08.10.2025 що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету, однак у строк, встановлений судом, відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
20.06.2025 ОСОБА_4 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 253150004947 від 27.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Відповідач у рішенні зазначив, що вік заявника на дату звернення 55 років. За наявними документами та враховуючи дані реєстру осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальний стаж особи становить 29 років 9 місяців 5 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до пільгового стажу не враховані довідки від 28.03.2025 № 28 та від 08.08.2024 № 12, оскільки відсутні відомості про виконання встановлених норм обслуговування.
Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 встановлено, що позивачем змінено прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
Вважаючи вказані дії та рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року (далі також Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок № 637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно з яким, до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії доярка та свинарка, запроваджена в 1961 році.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 701/1232/16-а.
Суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
На підтвердження факту трудової зайнятості позивача, суд вказує, що такий підтверджується належними записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , відповідно до яких з 01.04.1995 по 18.07.2016 позивач працювала дояркою у СТОВ ім. Ватутіна (перейменовано у СТОВ «Агротрейд-Халимонове»).
Відповідно до копії листа Об'єднаного трудового архіву Бахмацької міської ради від 30.05.2024 № 615/02-09 встановлено, що СТОВ ім. Ватутіна 26.04.2017 перейменовано у СТОВ «Агротрейд-Халимонове», протокол від 21.04.2017 загальних зборів учасників товариства.
Згідно копії архівної довідки Об'єднаного трудового архіву Бахмацької міської ради від 30.05.2024 № 616/02-09 встановлено, що в архівному фонді СТОВ ім. Ватутіна с. Халимонове в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати є відомості про відпрацьовані людино-дні та річну заробітну плату за 1985-2016 роки - ОСОБА_4 , працювала з 1985 року по 1994 рік різноробочою, з 1995 року по2016 рік -дояркою.
Відповідно до копії довідки від 28.03.2025 № 28 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_2 працювала у СТОВ «АГРОТРЕЙД-ХАЛИМОНОВЕ» і за період з 01.04.1995 по 18.07.2016 встановлену норму обслуговування тварин виконувала за професією, посадою доярка, що передбачено пунктом 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « за період з 01.04.1995 по 18.07.2016, 21 рік 03 місяці 18 днів.
Архівною довідкою Об'єднаного трудового архіву Бахмацької міської ради від 28.03.2025 № 352/02-09 також встановлено, що по архівному фонду СТОВ ім. Ватутіна с. Халимонове в особових рахунках нарахування заробітної плати ОСОБА_2 х квітня 1995 року значиться працюючою дояркою.
Критично оцінюючи посилання відповідача на невиконання позивачем встановленого мінімуму кількості відпрацьованих днів та на неможливість зарахування страхового стажу позивача, суд зазначає таке.
Невизначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах та не затвердження (і, як наслідок, відсутність відповідних підтверджуючих документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на СТОВ, де працювала позивач, не може свідчити про невиконання нею таких норм, та не спростовує факту виконання нею робіт за посадою, доярки (оператора машинного доїння).
Суд додатково враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді доярки, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу (висновки викладені у постановах від 10.07.2018 по справі № 709/1360/17, від 07.02.2019 по справі № 699/155/17, від 21.11.2019 по справі № 701/1232/16, від 21.11.2019 по справі № 355/343/17, від 12.12.2019 по справі № 219/2866/17).
Такі висновки свідчать про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, а також, що посадові особи підприємств, де вона працювала, не встановили норми надоїв та обслуговування тварин або через незбереження ними документів про встановлення таких норм станом на день звернення за призначенням пенсії, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пільгової пенсії за віком.
Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року у справі №709/1360/17, від 07 лютого 2019 року у справі №699/155/17.
Втрата чи відсутність архівних документів про реорганізацію колгоспу не є підставою для відмови у зарахуванні трудового стажу та не обмежує права позивача на отримання пенсії.
При цьому суд зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Від так, основною підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
За умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянка України, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Разом з тим, суд враховує, що оскаржуване рішення відповідача, фактично обґрунтоване взагалі відсутністю у позивача пільгового стажу, що не відповідає дійсності.
Отже, обставини, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, не є належними підставами для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд враховує, що пенсійний орган не зарахував позивачу відповідні періоди роботи, не провівши належного аналізу її трудової книжки, яка є основним документом для підтвердження стажу, не взяв до уваги підтверджуючі довідки, які за наслідками розгляду цієї справи визнані такими, що належно підтверджують роботу ОСОБА_3 дояркою, яка виконувала встановлену норму обслуговування тварин в спірний період.
Отже, матеріалами справи підтверджено наявність пільгового стажу доярки з виконанням встановлених норм обслуговування тварин, тобто у вказані періоди часу позивач працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та виконувала встановлені норми обслуговування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення № 253150004947 від 27.06.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ»(CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтями 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 253150004947 від 27.06.2025 про відмову ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_3 період роботи дояркою у СТОВ «Агротрейд» з 01.04.1995 по 18.07.2016 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 20.06.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА